Рок-балада

Рок-балада — тип пісні в рок-музиці, який являє собою повільну, мелодичну ліричну композицію. У справжньої рок-балади відсутній приспів, винятком може бути однакова остання фраза в куплетах. Емоційний стиль музики, який часто стосується романтичних та інтимних стосунків, і, меншою мірою, самотності, смерті, війни, зловживання наркотиками, політики та релігії, як правило, у зворушливій, але урочистій формі. Балади, як правило, досить мелодійні, щоб привернути увагу слухача.

Щоб підкреслити емоційний аспект силової балади, натовпи зазвичай тримають запальнички, налаштовані на велике полум’я (альтернативою може бути увімкнений смартфон).

Балади зустрічаються в більшості музичних жанрів, таких як поп, , соул, кантрі, фолк, рок та електронна музика. Зазвичай повільні за темпом, балади, як правило, мають пишне музичне оформлення, яке підкреслює мелодію та гармонію пісні. Характерно, що в баладах використовуються такі акустичні інструменти, як гітари, піаніно, саксофони, а іноді й оркестрова композиція. Багато сучасних мейнстрімових балад, як правило, містять синтезатори, драм-машини і навіть, певною мірою, танцювальний ритм.

Відомості

Балади часто записують з використанням акустичних гітар і/або фортепіано, інколи електричні гітари вступають у завершальній частині пісні. Партії ударних інструментів у баладах або відсутні, або грають незначну роль. Балади не вважають окремим жанром у році, тому що їх записують гурти майже з будь-якого жанру (окрім найекстремальніших, таких як дез-метал або хардкор).

Термін «балада» виходить з однойменного поетичного жанру, але зберігає з ним мало зв'язку. Балада в класичному значенні близька до епосу: це коротка історія, яка написана у віршах. Рок-балади ближче до лірики, їхні тексти можуть бути безсюжетними і виражати емоції автора і виконавця. Тексти рок-балад інколи відрізняються від стандартних рок-текстів, оскільки є більш ліричними і меланхолічними; менш агресивними. Часто тексти рок-балад присвячені коханню, іншим піднесеним почуттям.

Балади відносяться до більш «радіо-дружніх» різновидів рок-пісень. Їх часто випускають окремими синглами, знімають на них відеокліпи. Вважається, що балади легше сприймаються аудиторією і можуть бути популярними навіть далеко за межами «цільової аудиторії» рокерів. Вони також легше проходять у «формат» радіостанцій та телеканалів.

Серед глядачів концертів існує традиція запалювати свічки або запальнички, чи вмикати ліхтарики мобільних телефонів при виконанні балад, і похитувати ними в такт пісні.

Жанри

Джаз і традиційний поп

Більшість поп-стандартних і джазових балад побудовані з одного вступного куплету, зазвичай близько 16 тактів завдовжки, і вони закінчуються домінантою – приспівом або рефреном, зазвичай довжиною 16 або 32 такти і у формі AABA (хоча й інші форми, наприклад як ABAC, не є рідкістю). У формах AABA секція B зазвичай називається мостом; часто додається коротка кода, іноді заснована на матеріалі з мосту, як у «Over the Rainbow».

Поп і R&B балади

Найпоширенішим використанням терміну «балада» в сучасній поп-музиці та R&B є емоційна пісня про романтику, розставання та/або тугу.[22] Співачка зазвичай оплакує нерозділене або втрачене кохання, коли одна сторона не помічає про існування іншої, коли одна зі сторін пішла далі, або коли романтичний роман вплинув на стосунки.

Силові балади

Саймон Фріт, британський соціомузиколог і колишній рок-критик, визначає джерела потужної балади в емоційному співі соул-артистів, зокрема Рея Чарльза, і адаптації цього стилю такими виконавцями, як Ерік Бердон, Том Джонс і Джо Кокер до створювати пісні в повільному темпі, які часто перетворюються на гучний та емоційний приспів, який супроводжується барабанами, електрогітарами та іноді хорами. За словами Чарльза Аарона, потужні балади виникли на початку 1970-х років, коли рок-зірки намагалися донести глибокі меседжі до аудиторії, зберігаючи свою містику «мачо-рокера». Силова балада хард-року зазвичай виражає любов чи душевний біль через свої тексти, переходячи до безмовної інтенсивності та емоційної трансцендентності з важким барабанним дзвоном і спотвореним електрогітарним соло, що представляє «силу» пауер-балади.

Аарон стверджує, що потужна балада хард-року увірвалася в мейнстрім американської свідомості в 1976 році, коли FM-радіо дало нове життя попереднім пісням про кохання, таким як «Without You» Badfinger, «Stairway to Heaven» Led Zeppelin і «Dream On» Aerosmith. «Goodbye to Love» The Carpenters також вважали прототипом пауер-балади, що базується на гітарному звучанні хард-року Тоні Пелусо. Британський хеві-метал-гурт Judas Priest написав багато потужних балад, починаючи з «Dreamer Deceiver» і «Beyond the Realms of Death».

Вважається, що американський рок-гурт Styx випустив першу справжню пауер-баладу, пісню «Lady» в 1973 році. Її автора Денніса ДеЯнга називають «батьком потужної балади». У 1980-х роках такі гурти, як Journey і REO Speedwagon, сприяли тому, що пауер-балада стала основним продуктом для виконавців хард-року, які хотіли отримати більше радіоефірів і задовольнити жіночу аудиторію повільнішою, емоційнішою піснею про кохання. Mötley Crüe була однією з груп, які демонстрували цей стиль, з такими піснями, як «Home Sweet Home» і «You're All I Need». Майже кожен хард-рок і глем-метал гурт написав принаймні одну пауер-баладу для кожного альбому, і звукозаписні компанії часто випускали їх як другий сингл альбому.

Коли гранж з’явився як контрапункт до надмірностей хард-року та глем-металу 1980-х, однією з відмінностей стилю гранж була відсутність потужних балад, однак його піджанр пост-грандж містив би балади.

Посилання

• Вавшко І. Вступний розділ у композиції рок-балади // Київське музикознавство. — 2016. — Вип. 54. — С. 210—218.

Примітки

1. J. M. Curtis, Rock Eras: Interpretations of Music and Society, 1954-1984 (Popular Press, 1987), p. 236.
2. Bronson, B., H. (1969). The Ballad as Song. Los Angeles: University of California Press
3. Ord, J. (1990). Bothy Songs and Ballads. Edinburgh: John Donald.
4. . Top40.about.com. 7 вересня 2012. Архів оригіналу за 20 жовтня 2005. Процитовано 3 жовтня 2012.
5. D. Randel, The New Harvard Dictionary of Music, (Cambridge MS: Harvard University Press, 1986) , p. 68.
6. Buchan, D. (1972). The Ballad and the Folk. East Linton: Tuckwell Press
7. Smith, L.: Elvis Costello, Joni Mitchell, and the Torch Song Tradition, p. 9. Praeger Publishers, 2004.
8. Allan Forte, M. R.: Listening to Classic American Popular Songs, p. 203. Yale University Press, 2001.
9. Aaron, Charles (2002). Don't Fight the Power. У Jonathan Lethem; Paul Bresnick (ред.). Da Capo Best Music Writing 2002: The Year's Finest Writing on Rock, Pop, Jazz, Country, and More. с. 132. ISBN . {{}}: Проігноровано |work= ()
10. Metzer, David (2017). The Ballad in American Popular Music: From Elvis to Beyoncé. Cambridge University Press. с. 144. ISBN .
11. Brown, Andy R. (2016). The Ballad of Heavy Metal: Re-thinking Artistic and Commercial Strategies in the Mainstreaming of Metal and Hard Rock. У Gabby Riches; Dave Snell; Bryan Bardine; Brenda Gardenour Walter (ред.). Heavy Metal Studies and Popular Culture. Springer. с. 83. ISBN .
12. Perrone, Pierre (2 серпня 2010). Tony Peluso: Guitarist whose solos on The Carpenters' 'Goodbye to Love' ushered in the power-ballad era. The Independent. Процитовано 4 лютого 2013.
13. Dominic, Serene. Power Me, Ballad Me: The Power Ballad Timeline. Detroit Metro Times. Процитовано 21 лютого 2022.
14. Dennis DeYoung on Story of Styx 70s Hit Lady. YouTube. Процитовано 21 лютого 2022.
15. Harrison, Thomas (2011). Music of the 1980s. ABC-CLIO. с. 41. ISBN .