Aphelops вимерлий рід безрогих носорогів ендемік Північної Америки Він жив із середнього міоцену до раннього пліоцену пр

Aphelops — вимерлий рід безрогих носорогів, ендемік Північної Америки. Він жив із середнього міоцену до раннього пліоцену, протягом якого він був звичайним компонентом північноамериканської фауни ссавців разом із Teleoceras.

Aphelops Період існування: середній міоцен–ранній пліоцен, 17.5–4.5 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N

Скелет у Музеї природної історії штату Небраска
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина:	Носорогові (Rhinocerotidae)
Підродина:	†Aceratheriinae
Рід:	†Aphelops Owen, 1845
Типовий вид
†Aphelops megalodus Cope, 1873 (як Aceratherium megalodum)
Види
A. malacorhinus Cope, 1878 A. megalodus A. mutilus Matthew, 1924
Вікісховище: Aphelops

Опис

Виходячи з розміру черепа, найбільшим видом Aphelops є A. mutilus (який є найбільшим північноамериканським носорогом), а найменшим є типовий вид A. megalodus. За оцінками, A. mutilus важив 764–1762 кілограми, а A. malacorhinus — 889 кілограмів.

Афелопів можна відрізнити від інших представників Aceratheriinae за двома ознаками: дугоподібною верхньою частиною черепа та довгою діастемою (щілиною) між другим різцем (нижнім бивнем) і першим премоляром. Багато інших аспектів його анатомії є типовими для ацератериїнів, зокрема: відсутність рогу на широких, незрощених носових кістках; зменшена передщелепна кістка і втрачений перший різець; носовий розріз (або виїмка нижче носових кісток), що досягає принаймні рівня четвертого премоляра; череп трикутної форми при погляді ззаду; вузькі виличні дуги тощо.

Більш похідні (спеціалізовані) види мають більші зуби та довші та тонші носові кістки (також мають більший розріз). Різні види відрізняються також глибиною носового вирізу: в A. megalodus він досягає передньої частини 4-го премоляра; в A. malacorhinus він досягає задньої частини цього зуба; а в A. mutilus досягає першого моляра.

Палеобіологія

Нижні бивні Aphelops є інформативними щодо статі та віку особин, як у Teleoceras: у самців бивні набагато товщі, тоді як у старших особин бивні сильніше прорізані, що демонструє більш інтенсивні моделі зношування.

Палеоекологія

Вважається, що афелоп був дослідником рослин C3, як і сучасний чорний носоріг, з його довшими кінцівками, пристосованими для пересування по відкритій місцевості, порослій кущами. На відміну від Teleoceras, який обмежено споживав трави C4, які нещодавно з'явилися. Ця різниця в екології пояснює, як вони могли симпатрично співіснувати в багатьох середовищах протягом 13 мільйонів років. Обидва вимерли наприкінці епохи північноамериканських наземних ссавців гемпфілійського періоду, швидше за все, через швидке похолодання клімату, збільшення сезонності та розширення трав C4.

Примітки

Tanner, L.G. (1967). A New Species of Rhinoceros, Aphelops kimballensis, from the Latest Pliocene of Nebraska. Bulletin of the University of Nebraska State Museum. 6 (1).
Prothero, D.R.; Manning, E.M. (1987). Miocene Rhinoceroses from the Texas Gulf Coastal Plain. Journal of Paleontology. 61 (2): 407—409. doi:10.1017/S0022336000028559. JSTOR 1305331.
Lambert, W.D. (2006). Functional Convergence of Ecosystems: Evidence from Body Mass Distributions of North American Late Miocene Mammal Faunas. Ecosystems. 9 (1): 116. doi:10.1007/s10021-005-0076-8. S2CID 30660487.
MacFadden, B.J. (1998). Tale of two Rhinos: Isotopic Ecology, Paleodiet, and Niche Differentiation of Aphelops and Teloceras from the Florida Neogene. Paleobiology. 24 (2): 274—286. JSTOR 2401243.
Mihlbachler, M.C. (2003). Demography of late Miocene rhinoceroses (Teleoceras proterum and Aphelops malacorhinus) from Florida: linking mortality and sociality in fossil assemblages. Paleobiology. 29 (3): 412—428. doi:10.1666/0094-8373(2003)029<0412:dolmrt>2.0.co;2.
Mead, A.J. (2000). Sexual dimorphism and paleoecology in Teleoceras, a North American Miocene rhinoceros. Paleobiology. 26 (4): 689—706. doi:10.1666/0094-8373(2000)026<0689:SDAPIT>2.0.CO;2.
Wang, B.; Secord, R. (2020). Paleoecology of Aphelops and Teleoceras (Rhinocerotidae) through an interval of changing climate and vegetation in the Neogene of the Great Plains, central United States. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 542: 109411. Bibcode:2020PPP...542j9411W. doi:10.1016/j.palaeo.2019.109411.

[tanner1967-1] Tanner, L.G. (1967). A New Species of Rhinoceros, Aphelops kimballensis, from the Latest Pliocene of Nebraska. Bulletin of the University of Nebraska State Museum. 6 (1).

[prothero1987-2] Prothero, D.R.; Manning, E.M. (1987). Miocene Rhinoceroses from the Texas Gulf Coastal Plain. Journal of Paleontology. 61 (2): 407—409. doi:10.1017/S0022336000028559. JSTOR 1305331.

[lambert2006-3] Lambert, W.D. (2006). Functional Convergence of Ecosystems: Evidence from Body Mass Distributions of North American Late Miocene Mammal Faunas. Ecosystems. 9 (1): 116. doi:10.1007/s10021-005-0076-8. S2CID 30660487.

[macfadden1998-4] MacFadden, B.J. (1998). Tale of two Rhinos: Isotopic Ecology, Paleodiet, and Niche Differentiation of Aphelops and Teloceras from the Florida Neogene. Paleobiology. 24 (2): 274—286. JSTOR 2401243.

[mihlbacher2003-5] Mihlbachler, M.C. (2003). Demography of late Miocene rhinoceroses (Teleoceras proterum and Aphelops malacorhinus) from Florida: linking mortality and sociality in fossil assemblages. Paleobiology. 29 (3): 412—428. doi:10.1666/0094-8373(2003)029<0412:dolmrt>2.0.co;2.

[mead2000-6] Mead, A.J. (2000). Sexual dimorphism and paleoecology in Teleoceras, a North American Miocene rhinoceros. Paleobiology. 26 (4): 689—706. doi:10.1666/0094-8373(2000)026<0689:SDAPIT>2.0.CO;2.

[wang2020-7] Wang, B.; Secord, R. (2020). Paleoecology of Aphelops and Teleoceras (Rhinocerotidae) through an interval of changing climate and vegetation in the Neogene of the Great Plains, central United States. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 542: 109411. Bibcode:2020PPP...542j9411W. doi:10.1016/j.palaeo.2019.109411.