Елі Уїтні

Елі (Ілай) Вітні (англ. Eli Whitney; 8 грудня 1765 — 8 січня 1825) — американський винахідник і промисловець, який зробив ключові винаходи у промисловій революції і закладав основи масового виробництва. Його ім'я пов'язане з винаходом і вдосконаленням бавовноочищувальної машини (Cotton gin), яка буквально зробила переворот у ткацькій промисловості. Так само його ідея взаємозамінності і стандартизації деталей машин стала одним з основних принципів машинобудування.

Елі Вітні
англ. Eli Whitney
Елі Вітні. Худ. Семюел Морзе. 1822. Художня галерея Єльського університету
Народився	8 грудня 1765(1765-12-08) Нова Англія
Помер	8 січня 1825(1825-01-08) (59 років) Нью-Гейвен Коннектикут США ·Рак простати
Поховання	^d^[1]
Громадянство	США
Діяльність	винахідник, бізнесмен
Alma mater	Єльський коледж і ^d
Знання мов	англійська^[2]
Членство	Фі Бета Каппа
Батько	^d^[3]
Мати	^d^[3]
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	^d^[3]
Діти	^d^[3]
Нагороди	Національна зала слави винахідників США (1974)
Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки

Син багатого фермера з Нової Англії, Елі з дитинства захоплювався технікою і проявляв конструкторські здібності. Зокрема, працюючи помічником коваля у ранній молодості, він розробив машину для виготовлення цвяхів. Елі був старшою дитиною з кількох дітей батька (теж Елі) і його дружини Елізабет Фей, тому, коли мати рано померла, він мав допомагати батькові утримувати родину. Через це батько довго не дозволяв синові продовжувати навчання у вищій школі. Аж у віці 23 років він поступив до Єльського коледжу (з 1886 — Єльський університет), після закінчення якого він отримав місце домашнього вчителя на одній з плантацій у штаті Джорджія.

Історія винаходу бавовноочищувальної машини

Юридична освіта, здобута в коледжі, не завадила Вітні реалізувати себе у техніці і навіть допомагала йому при численних судових тяганинах про пріоритет зроблених ним винаходів. Так було, зокрема з бавовноочищувальною машиною, які він замислив, спостерігаючи за марудною роботою ручної очистки бавовни. Відтак машина було зроблена, однак його авторство винаходу заперечувалося деякими дослідниками, які стверджували, що машину винайшла (^[en]), власниця ферми, на якій він працював. Необхідність механізацію очисти бавовни у південних штатах була очевидною, з огляду на велику кількість сировини бавовни, що заповідало можливість масового виробництва бавовняних тканин. Ідея машини складалася в тому, що спеціальні гачки, розміщені на валу, який обертався довкола ґрат з малими чарунками, мали захоплювати волокна бавовни і витягувати їх через ґрати, в той час як зернятка залишалися за нею. Машина була запатентована у 1794 році, але від цього Вітні мав мало користі, бо ідея машини могла бути легко реалізованою у піратських копіях, що, власне, і говорило про її велику потребу. У 1793 році весь американський Південь виробляв близько десяти тисяч тюків бавовни, а у 1820 році вже майже півмільйона, ще через тридцять років ця кількість виросла в десять разів.

Реалізація ідеї взаємозамінності

У ті часи багато виробів виготовлялося індивідуально, а на кожному підприємстві існували свої стандарти для виготовлення дрібних деталей. Навіть гайки, виготовлені на одному підприємстві, часом не підходили для гвинтів, зроблених на іншому. Вітні зрозумів, що для масового виробництва і довготривалості роботи будь-яких виробів необхідно, щоб їхні деталі були взаємозамінними, тобто стандартизованими. Цю ідею він реалізував при виробництві мушкетів, на що отримав замовлення від уряду США у 1798 році. Виконуючи замовлення із застосуванням своєї ідеї, він також розвивав нові технології металообробки і зборки деталей, які значною мірою зменшували потребу професійних навичок майстрів. Однак і ідея взаємозамінності визрівала в головах багатьох інженерів тих часів. У літературі можна знайти імена різних винахідників, які більш-менш використовували її в деяких виробництвах. Це просто була потреба часу. Так само інколи заперечується першість Вітні в винаході фрезерувального верстата. Однак реалізація будь-якої ідеї обумовлена не тільки розумом винахідника, але й певними рисами його характеру, які, безперечно, мав Вітні.

Приватне життя і смерть

Вітні добре усвідомлював значення соціальних і політичних зв'язків. При організації виробництва мушкетів, він повною мірою скористалися тим доступом, що його відкривав статус Єльського випускника, коли від мав друзів зі студентської лави серед впливових урядовців США, зокрема в міністерстві фінансів. Його 1817 шлюб з Генрієтто Едвардс, внучкою знаменитого євангеліста Джонатана Едвардса і дочкою Пирпонта Едвардса, лідера Демократичної партії в штаті Коннектикут і двоюрідного брата президента Єльського університету Тімоті Дуайта, добре прив'язали його до правлячої еліти. У бізнесі багато залежить від державних контрактів і подібні зв'язки мають важливе значення для успіху.

Вітні помер від раку простати у Нью-Гейвені, штат Коннектикут, всього через місяць після свого 59-го дня народження. Він залишив дружину і четверо дітей. Навіть коли хворів, він винайшов і побудував кілька пристроїв для механічного полегшення болю. Ці пристрої, креслення з яких хоч і вміщено в його збірці, так і не були ніколи використані через небажання спадкоємців займатися «неделікатними» предметами.

Примітки

1. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326

Література

• Battison, Edwin. (1960). «Eli Whitney and the Milling Machine.» Smithsonian Journal of History I.
• Cooper, Carolyn, & Lindsay, Merrill K. (1980). Eli Whitney and the Whitney Armory.
• Whitneyville, CT: Eli Whitney Museum.
• Hounshell, David A. (1984), From the American System to Mass Production, 1800—1932: The Development of Manufacturing Technology in the United States, Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press
• Lakwete, Angela. (2004). Inventing the Cotton Gin: Machine and Myth in Antebellum America. Baltimore, MD: Johns Hopkins University Press.