Ковалевський Павло Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковалевський.

Ковалевський Павло Іванович (1849, містечко Петропавлівка, тепер смт Дніпропетровської обл. — 17 жовтня 1931 Льєж) — український психіатр і судовий психопатолог, професор кафедри нервових і душевних хвороб, декан медичного факультету Імператорського Харківського університету, професор і ректор Імператорського Варшавського університету, професор Імператорського Казанського університету і Імператорського Санкт-Петербурзького університету.

Ковалевський Павло Іванович
Народився	1850^[1]^[2]^[3] Петропавлівка, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	17 жовтня 1931(1931-10-17) Льєж, Валлонія, Бельгія
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  Бельгія
Діяльність	психіатр
Alma mater	^d
Галузь	психіатрія
Заклад	Казанський державний університет Варшавський університет Імператорський Харківський університет Імператорський Варшавський університет Імператорський Казанський університет ^d
Посада	^d
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Аспіранти, докторанти	Ющенко Олександр Іванович
Партія	Російські збори

Біографія

Народився в містечку Петропавлівка (Петропавловськ) Павлоградського повіту Катеринославської губернії .

Закінчив духовне училище, а потім — Катеринославську семінарію. Проте професійний вибір був зроблений на користь природознавства. У 1869 році П. І. Ковалевський поступив на медичний факультет Харківського університету. Вже там вибрав в якості спеціалізації проблему психічних захворювань. Після закінчення університету в 1874 році його залишили на факультеті для підготовки докторської дисертації з психіатрії, яку захистив в 1877 році на тему: «Про зміну чутливості шкіри у меланхоліків». Наукові дослідження вчений поєднував з практичною роботою позаштатним ординатором відділення душевнохворих Харківської земської лікарні (т. зв. «Сабурової дачі»). Після захисту докторської дисертації Павло Іванович був призначений доцентом, а потім, в 1884 році, професором кафедри психіатрії Імператорського Харківського університету.

1883 року  став засновником і редактором журналу «Архив психиатрии, неврологии и судебной психопатологии». Також випускав «Журнал медицины и гигиены», «Русский медицинский вестник», «Вестник идиотии и эпилепсии», «Вестник душевных болезней». Протягом 15 років був співредактором європейського психіатричного журналу, що виходив у Німеччині .

У 1889 році П. І. Ковалевський став деканом медичного факультету Імператорського Харківського університету, а потім ректором Варшавського університету (1894—1897). У зв’язку з хворобою залишив університет. Переїхав до Петербурга.

Згодом, з 1903 по 1906 рік, завідував кафедрою психіатрії Казанського університету, потім читав курс судової психопатології на юридичному факультеті Імператорського Санкт-Петербурзького університету і працював старшим лікарем психіатричного відділення Миколаївського військового госпіталю в Петербурзі — найпередовішого медичного закладу того часу. Продовжував видавати журнали, брав участь у  роботі громадських організацій (Інститут братів милосердя, Комітет Червоного Хреста та ін.). Одночасно з цим Павло Іванович займався перекладами праць зарубіжних психіатрів: Філіппа Пінеля, , Карла Верніке та інших.

Еміграція

Отримав дозвіл на виїзд за кордон в грудні 1924. В еміграції в Бельгії (з 1925).

Наукові роботи

П. І. Ковалевський написав понад 300 книг, брошур, журнальних статей з різних питань психіатрії, невропатології. У їх числі книги «Керівництво до правильного догляду за душевними хворими», «Судова психіатрія», «Судово-психіатричні аналізи» (3 видання), «Душевні хвороби для лікарів і юристів», «Психологія статі», "Гігієна і лікування душевних і нервових хвороб ", " Основи механізму душевної діяльності ", " Підручник психіатрії для студентів "(4 видання), "Сифіліс мозку і його лікування ", "Пуерперальні психози ", " Мігрень і її лікування ". П. І. Ковалевський видав написане ним перше російське керівництво з психіатрії.

У широких колах російської інтелігенції досить високим був авторитет П. І. Ковалевського і як історика. Такі його роботи, як «Народи Кавказу», «Завоювання Кавказу Росією», «История Малороссии», «Історія Росії з національної точки зору» користувалися великим інтересом, витримали кілька видань в дореволюційній Росії (за радянських часів вони були визнані реакційними і не друкувалися).

П. І. Ковалевський одним з перших став застосовувати історичний аналіз для складання психологічного портрета видатних особистостей. Заслужену славу йому принесли «Психіатричні ескізи з історії» (іноді ця книга виходить під назвою «Психіатричні етюди з історії»). За радянських часів цю книгу також не публікували, тому що вона суперечила марксистському положенню про роль особистості в історії і концепції соціально-економічного детермінізму.

Ця книга, яка поєднувала науковість і популяризаторський стиль, на конкретних прикладах з життя Івана Грозного, Петра III, пророка Мухамеда, Жанни Д'Арк, Павла I, перського царя Камбіза, Людвіга II Баварського, Емануеля Сведенборга та інших розкриває динаміку різних психічних явищ, показує роль середовища і спадковості у формуванні особистості.

Примітки

1. ISNI — 2012.
   d:Track:Q423048
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Alvin
   d:Track:Q59341385
4. Коростій, В. І. (2020). (PDF). Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ: Керівники вищої медичної школи: Харківський національний медичний університет. с. 40—42. Архів оригіналу (PDF) за 23 Січня 2022. Процитовано 30 Березня 2022.
5. . Архів оригіналу за 20 Листопада 2018. Процитовано 25 Листопада 2018.

Посилання

• Ковалевський Павло Іванович [ 1 Травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .