Акія́ма Йосіфу́ру (яп. 秋山好古, あきやまよしふる; 9 лютого 1859 — 4 листопада 1930) — японський воєначальник, генерал Імперської армії Японії. Старший брат Акіями Санеюкі. За заслуги у розвитку японської кінноти прозваний «батьком японської кавалерії».
Акіяма Йосіфуру | |
---|---|
яп. 秋山好古 | |
Народився | 9 лютого 1859 Мацуяма, Японія |
Помер | 4 листопада 1930 (71 рік) Мацуяма, Японія ·цукровий діабет |
Громадянство | Японія |
Національність | японець |
Діяльність | військовик |
Відомий завдяки | засновник японської кавалерії |
Alma mater | Особлива військова школа Сен-Сір і Вища військова академія армії Японії |
Учасник | Японсько-цінська війна |
Посада | голова гвардійської дивізії (1915—1916) голова інспекції освіти (1920—1923) |
Військове звання | генерал |
Нагороди | |
|
Короткі відомості
Народився 8 лютого 1859 в містечку Мацуяма, в провінції Ійо. Походив з самурайського роду, який у середньовіччі займався піратством у Внутрішньому японському морі.
Закінчив Військову академію (1879) та Вищу військову академію Імперської армії Японії (1885). Проходив стажування у Франції у Офіцерській школі Сен-Сір, спеціалізувався на кавалерії (1887—1891).
Брав участь у японсько-китайській війні 1894—1895 років, під час якої заслужив звання підполковника. З 1896 року працював інструктором в , в якому готував офіцерські кадри для кавалерійських полків армії. 1902 року отримав звання генерал-майора.
Під час російсько-японської війни 1904—1905 років командував першою кавалерійською бригадою в складі . Неодноразово бив кінні підрозділи противника у битвах при (5—17 жовтня 1904) Сандепу (25—29 січня 1905), Мукдені (20 лютого 1905 — 10 березня 1905). За перемоги над козацькими підрозділами російської армії, які вважалися в Японії найсильнішою кіннотою у світі, отримав прізвисько «батько японської кавалерії».
1909 року отримав звання генерал-лейтенанта і служив Інспектором кавалерійських частин армії. З 1915 року був призначений на посаду голови . Наступного року став командиром збройних сил в . 1916 року підвищений до генерала. З 1920 року працював начальником армії, проте через 3 роки вийшов у відставку. Незважаючи на пропозиції уряду, відмовився від маршальського звання.
З 1924 року працював директором середньої школи в Мацуямі. Помер 4 листопада 1930 року на батьківщині. Похований на міському цвинтарі Васідані.
Див. також
Джерела та література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. —
Посилання
- (яп.) Акіяма Йосіфуру. Японські новітні портрети // Національна парламентська бібліотека Японії [ 7 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zagolovok ciyeyi statti yaponske im ya Vono skladayetsya z prizvisha ta osobovogo imeni yake jde pislya nogo imenem ciyeyi osobi ye Josifuru a prizvishem Akiyama Akiya ma Josifu ru yap 秋山好古 あきやまよしふる 9 lyutogo 1859 4 listopada 1930 yaponskij voyenachalnik general Imperskoyi armiyi Yaponiyi Starshij brat Akiyami Saneyuki Za zaslugi u rozvitku yaponskoyi kinnoti prozvanij batkom yaponskoyi kavaleriyi Akiyama Josifuruyap 秋山好古Narodivsya9 lyutogo 1859 1859 02 09 Macuyama YaponiyaPomer4 listopada 1930 1930 11 04 71 rik Macuyama Yaponiya cukrovij diabetGromadyanstvoYaponiyaNacionalnistyaponecDiyalnistvijskovikVidomij zavdyakizasnovnik yaponskoyi kavaleriyiAlma materOsobliva vijskova shkola Sen Sir i Visha vijskova akademiya armiyi YaponiyiUchasnikYaponsko cinska vijnaPosadagolova gvardijskoyi diviziyi 1915 1916 golova inspekciyi osviti 1920 1923 Vijskove zvannyageneralNagorodid Mediafajli u VikishovishiKorotki vidomostiNarodivsya 8 lyutogo 1859 v mistechku Macuyama v provinciyi Ijo Pohodiv z samurajskogo rodu yakij u serednovichchi zajmavsya piratstvom u Vnutrishnomu yaponskomu mori Zakinchiv Vijskovu akademiyu 1879 ta Vishu vijskovu akademiyu Imperskoyi armiyi Yaponiyi 1885 Prohodiv stazhuvannya u Franciyi u Oficerskij shkoli Sen Sir specializuvavsya na kavaleriyi 1887 1891 Brav uchast u yaponsko kitajskij vijni 1894 1895 rokiv pid chas yakoyi zasluzhiv zvannya pidpolkovnika Z 1896 roku pracyuvav instruktorom v v yakomu gotuvav oficerski kadri dlya kavalerijskih polkiv armiyi 1902 roku otrimav zvannya general majora Pid chas rosijsko yaponskoyi vijni 1904 1905 rokiv komanduvav pershoyu kavalerijskoyu brigadoyu v skladi Neodnorazovo biv kinni pidrozdili protivnika u bitvah pri 5 17 zhovtnya 1904 Sandepu 25 29 sichnya 1905 Mukdeni 20 lyutogo 1905 10 bereznya 1905 Za peremogi nad kozackimi pidrozdilami rosijskoyi armiyi yaki vvazhalisya v Yaponiyi najsilnishoyu kinnotoyu u sviti otrimav prizvisko batko yaponskoyi kavaleriyi 1909 roku otrimav zvannya general lejtenanta i sluzhiv Inspektorom kavalerijskih chastin armiyi Z 1915 roku buv priznachenij na posadu golovi Nastupnogo roku stav komandirom zbrojnih sil v 1916 roku pidvishenij do generala Z 1920 roku pracyuvav nachalnikom armiyi prote cherez 3 roki vijshov u vidstavku Nezvazhayuchi na propoziciyi uryadu vidmovivsya vid marshalskogo zvannya Z 1924 roku pracyuvav direktorom serednoyi shkoli v Macuyami Pomer 4 listopada 1930 roku na batkivshini Pohovanij na miskomu cvintari Vasidani Div takozhAkiyama SaneyukiDzherela ta literaturaRubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Rubel V A Nova istoriya Aziyi ta Afriki Postserednovichnij Shid XVIII druga polovina XIX st K Libid 2007 560 s ISBN 966 06 0459 9Posilannya yap Akiyama Josifuru Yaponski novitni portreti Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi 7 listopada 2020 u Wayback Machine