Зайцехвіст яйцеподібний Lagurus ovatus L вид рослин родини тонконогові Poaceae Зайцехвіст яйцеподібнийБіологічна класифі

Зайцехвіст яйцеподібний (Lagurus ovatus L.) — вид рослин родини тонконогові (Poaceae).

Зайцехвіст яйцеподібний

Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Злакові (Poaceae)
Підродина:	Мітлицевидні (Pooideae)
Надтриба:	Poodae
Триба:	Poeae
Підтриба:
Рід:	Зайцехвіст (Lagurus) L.
Вид:	*Зайцехвіст яйцеподібний (L. ovatus)*
Біноміальна назва
*Lagurus ovatus* L., 1753

Етимологія

грец. λαγώς — «заєць», грец. οὐρά — «хвіст», лат. ōvātus — «яйцеподібний».

Біоморфологічна характеристика

Стебла 10–95 см, прямовисні. Волоті 0,6–4,5(7) × 0,6–1,5(2) см, яйцюваті, рідше майже циліндричні, пухнасті. Колоски 7–11 мм. Зернівки ≈ 3 × 0,6 мм, веретеновиді. Цвіте з березня по липень. Поширюється вітром

Географія й середовище проживання

Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс. Західна Азія: Кіпр; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина. Кавказ: Азербайджан. Європа: Україна [вкл. Крим]; Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція [вкл. Крит]; Італія [вкл. Сардинія, Сицилія]; Франція [вкл. Корсика]; Португалія [вкл. Мадейра]; Іспанія [вкл. Балеарські острови, Канарські острови]. Натуралізований у деяких інших країнах, також культивується. Росте на піщаних прибережних ґрунтах.

В Україні вид знайшов поблизу Балаклави у Криму Левеє (Leveille, 1842) і підкріпив знахідку гербарним зразком. Однак згодом рослину в Криму ніхто не знаходив.

Галерея

Примітки

Кудіна Г. О. Методика проведення експертизи сортів зайцехвосту яйцеподібного (Lagurus ovatus L.) на відмінність, однорідність і стабільність // Методика проведення експертизи сортів рослин групи декоративних на відмінність, однорідність і стабільність. — 2. — Вінниця : ФОП Корзун Д. Ю, 2016. — С. 401–410.
Гридько О. О. Біоекологічні особливості декоративних злаків, інтродукованих на південному сході України
Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 468.

Джерела

Flora Vascular [ 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (ісп.)
(англ.)

Це незавершена стаття про злакові.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Кудіна Г. О. Методика проведення експертизи сортів зайцехвосту яйцеподібного (Lagurus ovatus L.) на відмінність, однорідність і стабільність // Методика проведення експертизи сортів рослин групи декоративних на відмінність, однорідність і стабільність. — 2. — Вінниця : ФОП Корзун Д. Ю, 2016. — С. 401–410.

[2] Гридько О. О. Біоекологічні особливості декоративних злаків, інтродукованих на південному сході України

[3] Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 468.