Коломи ці село в Україні у Золотоніському районі Черкаської області Входить до складу Шрамківської сільської громади Нас

Коломи́ці— село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Шрамківської сільської громади. Населення — 740 чоловік (на 2009 рік).

село Коломиці
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Громада	Шрамківська сільська громада
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Засноване	1594
Перша згадка	1594 (430 років) рік
Населення	740 (на 2009 рік)
Площа	4,465 км²
Поштовий індекс	19824
Телефонний код	+380 4738
Географічні дані
Географічні координати	50°03′57″ пн. ш. 32°10′40″ сх. д. / 50.06583° пн. ш. 32.17778° сх. д. / 50.06583; 32.17778Координати: 50°03′57″ пн. ш. 32°10′40″ сх. д. / 50.06583° пн. ш. 32.17778° сх. д. / 50.06583; 32.17778
Середня висота над рівнем моря	111 м
Водойми	річка Чумгак
Відстань до обласного центру	69,8 (фізична) км 95 (автошляхами) км
Відстань до районного центру	16 км
Найближча залізнична станція	Драбовое-Барятинське
Відстань до залізничної станції	22 км


Місцева влада
Адреса ради	с. Шрамківка
Карта
Коломиці
Коломиці
Мапа

Село Розташоване в північно-західній частині області, на березі річки Чумгак, за 95 км від обласного центру, за 22 км від залізничної станції Драбове-Барятинське та за 16 км на північ від селища Драбів. Площа населеного пункту — 446,5 га.

Походження назви

Навкруги села розкинулися болота, ніби утворюючи коло, звідси й назва «Коломиє» — Коломиці.

За іншою версією назва села походить від родини козаків Коломійців.

Історія

Перша згадка про Коломиці — 1594 рік, коли загони Северина Наливайка проходили на Лубни старолубенським шляхом. Тоді на території села стояла фортеця Чумгак, яку вперше було позначено на карті в 1650 році французьким інженером Бопланом.

Указом царя Петра І від 8 квітня 1712 року землі, на яких розташоване село, були передані казні.

У 1746 р. в селі була церква Пресвятої Трійці

У 1755 році бунчуковий товариш звинуватив Юхима Дарагана у побитті його підданих, захопленні майна та привласненні сінокосу під селом Коломиці.

З 1770 року у селі Троїцька церква.

У 1777 році Указом цариці Катерини ІІ ці казенні землі були пожаловані й передані князю Родіону Кантакузену.

Коломиці є на мапі 1826-1840 років.

До Жовтневого перевороту 1917 року всі найкращі землі належали пану Лизогубу, який здавав їх в оренду селянам.

Радянську окупацію встановлено на початку 1918 року. Цього ж року було вибрано власний виконком, який "захищав" інтереси бідних селянських мас.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

Коломицька школа-сад почала працювати як семирічка з 1936 року, до того був лікнеп, а потім початкова школа. Медпункт почав працювати з 1939—1940 років, клуб — з 1935 року, а з 1985 року його перейменували на Будинок культури. В 1955 році відкрилась сільська бібліотека.

Сучасність

В селі працює Коломицький навчально-виховний комплекс І-ІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт.

На території Коломиць діє ТОВ «Продсільпром» (директор Буцько Сергій Антонович), яке орендує земельні частки (паї) мешканців села.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Джерела

Коломиці у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт

Примітки

. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 2 січня 2020.
. Архів оригіналу за 26 березня 2008. Процитовано 2 жовтня 2007.
maps.vlasenko.net [ 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
«Нова Доба». № 27 від 29 березня 2012 року. стор. 10.
ЦДІАК Ф. 990, о. 1, с. 103
(українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
(PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
(PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.

Посилання

[1] . Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 2 січня 2020.

[2] . Архів оригіналу за 26 березня 2008. Процитовано 2 жовтня 2007.

[3] s.vlasenko.net [ 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)

[4] «Нова Доба». № 27 від 29 березня 2012 року. стор. 10.

[5] ЦДІАК Ф. 990, о. 1, с. 103

[6] (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.

[7] (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.

[8] (PDF) (українська) . Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.

[9] . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 25 жовтня 2021.