Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Рада Міністрів Російської імперії (рос. Совет министров Российской империи) — вищий орган виконавчої влади, діяльність якого відбувалася в два етапи (осінь 1857—1905, 19 жовтня 1905 — лютий 1917).
Історія
Створена російським імператором Олександром II для координаційного забезпечення підготовки та проведення реформ 1860-1870-х. До її складу входили міністри та головноуправляючі на правах міністрів, голова Комітету міністрів Російської імперії і Державної ради Російської імперії та інші сановники, яких призначав імператор, котрий очолював її роботу.
До 12 листопада 1861 не отримала законодавчого акта про повноваження і діяла перші 4 роки неофіційно, обговорюючи заходи загальнодержавного значення, а також поточні справи управління державою, що їх пропонував імператор, серед яких — річні звіти міністрів, головноуправляючих та їхні всепідданійші доповіді із пропозиціями галузевих перетворень і реформувань, потреб приймати та відміняти закони. Розглядала висновки комісій, комітетів, установ, які напрацьовували окремі законопроєкти реформаторської діяльності. Частина проєктів одразу схвалювалася імператором Олександром II, інші надходили на доопрацювання у відповідні комітети, комісії, наради.
Після отримання офіційного статусу Рада активно працювала впродовж 2-х років — 1862-1864 — під час підготовки найсуттєвіших реформ. При імператорові Олександрові III Рада Міністрів збиралася двічі та практично припинила свою діяльність.
Відродилася на початку революції 1905-1907 на основі акта від 19 жовтня 1905 рос. «О мерах к укреплению единства в деятельности министерств и главных управлений» для створення проєкту законодавчого виборного органу — Державної думи Російської імперії. Її очолював не імператор, як раніше, а голова РМ (першим був граф Д. Сольський). До її складу ввійшли всі міністри, головноуправляючий землевпорядкуванням і землеробством, обер-прокурор Найсвятішого Синоду і державний контролер. Рада міністрів розглядала справи, які потім надходили на схвалення Державної думи і Державної ради; призначала на головні посади вищого і місцевого управління та звільняла з них, за винятком тих, що належали до відомства імператорського двору і уділів, державної оборони, зовнішньої політики. Із впровадженням Основних законів (1906) Рада набула деяких повноважень уряду, відповідального перед імператором, який продовжував призначати голову та міністрів. Голова РМ мав право вимагати від усіх головних начальників будь-які відомості й пояснення, а ті — подавати пропозиції із законодавства та управління для підготовки імператору всепідданійшої доповіді. Відносну самостійність отримали військовий і морський міністри, закордонних справ та міністр двору, що виносили на обговорення в Раду Міністрів лише окремі питання за власною ініціативою. Державний контролер підлягав Раді з адміністративних питань.
Між 1-ю та 2-ю Державною думами Російської імперії вона виконувала законодорадчі функції, коли було обговорено близько 60-ти законопроєктів. Після ліквідації 23 квітня 1906 Комітету міністрів Російської імперії його повноваження перейшли до Ради Міністрів, зокрема керівництво підготовкою державного бюджету, кредитування міністерств. Засідання Ради Міністрів відбувалися регулярно 2—3 рази на тиждень.
За посадові злочини члени Ради підлягали цивільній і карній відповідальності. Вона конфліктувала з Державною думою і сприяла її розпускам. У 1907-1917 склався стабільний механізм взаємодії імператора, Ради Міністрів і Державної думи. Багато з підготовлених нею законодавчих актів, схвалених імператором, стосувалися безпосередньо українських губерній. Зокрема, її положенням від 10 березня 1906 створювалися землевпорядні комісії для .
Рада Міністрів мала постійну канцелярію з 4-х відділень на чолі з управляючими справами (барон Е. Нольде, Н. Вуїч, М. Плеве та ін.); 1909 додалися ще 2 для з'ясування фінських справ. Рішення Ради Міністрів оформлялися у вигляді рос. «Особых журналов», що їх підписували всі міністри і схвалював імператор. Із початком Першої світової війни вона отримала особливі повноваження: на час відсутності в столиці імператора Миколи II приймати самостійно важливі рішення.
Раду Міністрів ліквідовано після Лютневої революції 1917, і на основі її канцелярії створено канцелярію Тимчасового уряду.
Див. також
Джерела та література
- Шандра В. С. Рада Міністрів Російської імперії // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 94. — .
Посилання
- Рада Міністрів Російської імперії [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rada Ministriv Rosijskoyi imperiyi ros Sovet ministrov Rossijskoj imperii vishij organ vikonavchoyi vladi diyalnist yakogo vidbuvalasya v dva etapi osin 1857 1905 19 zhovtnya 1905 lyutij 1917 Rada Ministriv Rosijskoyi imperiyi u Stavci Verhovnogo Golovnokomanduvacha Baranovichi 14 chervnya 1915IstoriyaStvorena rosijskim imperatorom Oleksandrom II dlya koordinacijnogo zabezpechennya pidgotovki ta provedennya reform 1860 1870 h Do yiyi skladu vhodili ministri ta golovnoupravlyayuchi na pravah ministriv golova Komitetu ministriv Rosijskoyi imperiyi i Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi ta inshi sanovniki yakih priznachav imperator kotrij ocholyuvav yiyi robotu Do 12 listopada 1861 ne otrimala zakonodavchogo akta pro povnovazhennya i diyala pershi 4 roki neoficijno obgovoryuyuchi zahodi zagalnoderzhavnogo znachennya a takozh potochni spravi upravlinnya derzhavoyu sho yih proponuvav imperator sered yakih richni zviti ministriv golovnoupravlyayuchih ta yihni vsepiddanijshi dopovidi iz propoziciyami galuzevih peretvoren i reformuvan potreb prijmati ta vidminyati zakoni Rozglyadala visnovki komisij komitetiv ustanov yaki napracovuvali okremi zakonoproyekti reformatorskoyi diyalnosti Chastina proyektiv odrazu shvalyuvalasya imperatorom Oleksandrom II inshi nadhodili na doopracyuvannya u vidpovidni komiteti komisiyi naradi Pislya otrimannya oficijnogo statusu Rada aktivno pracyuvala vprodovzh 2 h rokiv 1862 1864 pid chas pidgotovki najsuttyevishih reform Pri imperatorovi Oleksandrovi III Rada Ministriv zbiralasya dvichi ta praktichno pripinila svoyu diyalnist Vidrodilasya na pochatku revolyuciyi 1905 1907 na osnovi akta vid 19 zhovtnya 1905 ros O merah k ukrepleniyu edinstva v deyatelnosti ministerstv i glavnyh upravlenij dlya stvorennya proyektu zakonodavchogo vibornogo organu Derzhavnoyi dumi Rosijskoyi imperiyi Yiyi ocholyuvav ne imperator yak ranishe a golova RM pershim buv graf D Solskij Do yiyi skladu vvijshli vsi ministri golovnoupravlyayuchij zemlevporyadkuvannyam i zemlerobstvom ober prokuror Najsvyatishogo Sinodu i derzhavnij kontroler Rada ministriv rozglyadala spravi yaki potim nadhodili na shvalennya Derzhavnoyi dumi i Derzhavnoyi radi priznachala na golovni posadi vishogo i miscevogo upravlinnya ta zvilnyala z nih za vinyatkom tih sho nalezhali do vidomstva imperatorskogo dvoru i udiliv derzhavnoyi oboroni zovnishnoyi politiki Iz vprovadzhennyam Osnovnih zakoniv 1906 Rada nabula deyakih povnovazhen uryadu vidpovidalnogo pered imperatorom yakij prodovzhuvav priznachati golovu ta ministriv Golova RM mav pravo vimagati vid usih golovnih nachalnikiv bud yaki vidomosti j poyasnennya a ti podavati propoziciyi iz zakonodavstva ta upravlinnya dlya pidgotovki imperatoru vsepiddanijshoyi dopovidi Vidnosnu samostijnist otrimali vijskovij i morskij ministri zakordonnih sprav ta ministr dvoru sho vinosili na obgovorennya v Radu Ministriv lishe okremi pitannya za vlasnoyu iniciativoyu Derzhavnij kontroler pidlyagav Radi z administrativnih pitan Mizh 1 yu ta 2 yu Derzhavnoyu dumami Rosijskoyi imperiyi vona vikonuvala zakonodoradchi funkciyi koli bulo obgovoreno blizko 60 ti zakonoproyektiv Pislya likvidaciyi 23 kvitnya 1906 Komitetu ministriv Rosijskoyi imperiyi jogo povnovazhennya perejshli do Radi Ministriv zokrema kerivnictvo pidgotovkoyu derzhavnogo byudzhetu kredituvannya ministerstv Zasidannya Radi Ministriv vidbuvalisya regulyarno 2 3 razi na tizhden Za posadovi zlochini chleni Radi pidlyagali civilnij i karnij vidpovidalnosti Vona konfliktuvala z Derzhavnoyu dumoyu i spriyala yiyi rozpuskam U 1907 1917 sklavsya stabilnij mehanizm vzayemodiyi imperatora Radi Ministriv i Derzhavnoyi dumi Bagato z pidgotovlenih neyu zakonodavchih aktiv shvalenih imperatorom stosuvalisya bezposeredno ukrayinskih gubernij Zokrema yiyi polozhennyam vid 10 bereznya 1906 stvoryuvalisya zemlevporyadni komisiyi dlya Rada Ministriv mala postijnu kancelyariyu z 4 h viddilen na choli z upravlyayuchimi spravami baron E Nolde N Vuyich M Pleve ta in 1909 dodalisya she 2 dlya z yasuvannya finskih sprav Rishennya Radi Ministriv oformlyalisya u viglyadi ros Osobyh zhurnalov sho yih pidpisuvali vsi ministri i shvalyuvav imperator Iz pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni vona otrimala osoblivi povnovazhennya na chas vidsutnosti v stolici imperatora Mikoli II prijmati samostijno vazhlivi rishennya Radu Ministriv likvidovano pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 i na osnovi yiyi kancelyariyi stvoreno kancelyariyu Timchasovogo uryadu Div takozhKomitet ministriv Rosijskoyi imperiyiDzherela ta literaturaShandra V S Rada Ministriv Rosijskoyi imperiyi Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 94 ISBN 978 966 00 1290 5 PosilannyaRada Ministriv Rosijskoyi imperiyi 30 lipnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2003 T 5 P S 736 s ISBN 966 7492 05 2