Гаральд Гардроде

Гаральд III Суворий, або Гаральд Сміливий (норв. Harald Harðráði, Harald Hardråde) (1015 — 25 вересня 1066) — норвезький король (1046—1066). Походив з династії Інґлінґів. Загинув у бою при спробі завоювати англійський трон. Відомий заснуванням Осло. Був у шлюбі з Єлизаветою Ярославною, дочкою Ярослава Мудрого, князя Київського.

Гаральд III Суворий
норв. Harald III Hardråde
Вікно з портретом Харальда в ратуші Лервік, Шетландські острови
Народився	1015^[2]^[3]^[…] Рінгеріке, ^d, Королівство Норвегія (872-1397)
Помер	25 вересня 1066 або 1066^[1] ^d, Йоркшир, Королівство Англія
Поховання	Тронгейм і ^d
Країна	Королівство Норвегія (872-1397)
Діяльність	мандрівник-дослідник, правитель, військовослужбовець
Знання мов	норвезька
Заклад	Варязька гвардія
Учасник	Битва при Стемфорд Брідж, ^d, ^d, Битва при Острово, ^d, ^d і Битва при Фулфорді
Посада	Король Норвегії
Конфесія	християнство
Рід	^d
Батько	Сіґурд Сір^[6]
Мати	Аста Ґудбрандсдаттер^[6]
Брати, сестри	Олаф ІІ Гаральдссон і ^d
У шлюбі з	^d і Єлизавета Ярославна
Діти	Інгігерд Норвезька, Марія Гаральдсдоттір, Магнус II і Олаф III
Медіафайли у Вікісховищі

Загибель Гаральда III

Раннє життя

Син (Сігурда Свині), конунга невеличкої держави Рінгеріке, що був праонуком норвезького короля Гаральда I. Його матір'ю була Аста, донька Губранда Кули (Гудбранда Шишки), володаря Оппланну.

Народжений у 1015 році, Гаральд був наймолодшим із трьох напівкровних братів короля Олафа II Святого. Коли Гаральду було 15, король Олаф був убитий, відстоюючи свій трон від претензій Канута Великого в 1030 році у битві при Стиклестад. Гаральд брав участь у битві й був поранений, після чого покинув Норвегію. Сформував військовий загін з тих, хто, як і він, був вимушений покинути країну в результаті смерті Олафа II. У 1031 році Гаральд із загоном досяг Русі, де поступив на службу до Ярослава Мудрого. Як прийнято вважати, він брав участь у кампанії Ярослава проти поляків і був співкерівником війська. Під час своїх перших відвідин Києва норвежець закохався в дочку Ярослава Мудрого Єлизавету Ярославну. Руська княжна відповіла Гарольдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гарольдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. У цих мандрах він склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, яка помітує Гарольдом»:

Past Sicily's wide plains we flew, A dauntless, never-wearied crew; Our viking steed rushed through the sea, As viking-like fast, fast sailed we. Never, I think, along this shore Did Norsemen ever sail before; Yet to the Rus' queen, I fear, My gold-adorned, I am not dear.

Ця ж пісня в перекладі Івана Франка:
Край Сицилії далекої
Наш кораблик пролітав,
В пишних строях ми на покладі
Поставали, як і слід.
Живо біг носатий човен наш,
Гордий, що героїв ніс…
Гей, в кого не мужня душа,
Не посмів би плавать там.
А проте дівчина з Руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає…
Там на юзі жінка ні дівча
Не затаїть, а признаєть,
Що ми вранці в южне місто те
Впали, наче звір в снасть.
Там-то брязк ішов від наших зброй!
Там-то кров лилася з тіл!
На свідоцтво своїх діл.
А проте дівчина з Руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає.

У Візантії

Через декілька років Гаральд зі своїм загоном прибув до Константинополя і поступив на службу Візантійській імперії, на якій здійснив чимало лицарських подвигів. Загін Гаральда увійшов до елітного найманого підрозділу, відомого як Варязька гвардія. Достатньо швидко Гаральд показав себе в бою і завоював пошану гвардійців. Став командиром всього загону і використовував цю свою силу для проведення своїх власних місій. Його війська досягли багатьох перемог у Північній Африці, Сирії і на Сицилії.

Зображення військових та поетичних талантів конунга Гаральда на пам'ятній монеті НБУ "Єлизавета Ярославна" (обабіч центральної фігури)

Повернення до Норвегії

Використовуючи засоби, накопичені на службі Візантійській Імперії, Гаральд з військом повернувся до Норвегії 1045 року і відразу став великою загрозою королю Магнусу I, сину Олафа II і племіннику Гаральда. Магнус запропонував розділити владу, і вони стали співправителями Норвегії. Проте, вже через рік Магнус помер, як вважається, через падіння з коня, і Гаральд став єдиним королем Норвегії. У тому ж 1045 році Єлизавета Ярославна була віддана заміж за конунга Гаральда Сміливого.

Гаральд Суворий 1048 р. заснував нову столицю Норвегії — місто Осло, де й оселився зі своєю коханою дружиною. У цьому шлюбі народилося дві дочки — Марія та Інґіґерда (майбутня королева Данії, дружина короля Олафа І Свейнссона).

Вторгнення до Англії та загибель у бою

Гаральд прибув до Англії з претензією на англійський трон, яка ґрунтувалася на мирній угоді між Магнусом і Гардекнудом (1038/1039) про те, що, якщо хто-небудь з них помре без спадкоємця, то інший успадкує і Англію, і Норвегію. Гаральд висадився в Північній Англії з силою приблизного 15 000 воїнів на 300 кораблях і 20 вересня розгромив перші зустрінуті ним англійські війська короля Гарольда Годвінсона в битві біля Фулфорда, у двох милях на південь від Йорка. Але через 5 днів (25 вересня 1066 року) його армія була повністю розгромлена в битві біля Стамфордського моста. У цій битві загинув і сам Гаральд через смертельне поранення стрілою. З 300 кораблів, які прибули до Англії, тільки 25 кораблів з вижившими повернулися назад у Норвегію.

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. Faceted Application of Subject Terminology
   d:Track:Q3294867d:Track:Q846596
4. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
5. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
6. Kindred Britain
   d:Track:Q75653886
7. Франко, Іван (1978). Гаральд Гардраді. Пісня про дівчину з руської країни / Із норвезької поезії / (Українська) . Київ: К. : Наукова думка. с. С. 682 - 683, 719. {{}}: |pages= має зайвий текст ()
8. Романько, Іван (2016). Норвегія: від спільного минулого у спільне майбуття (Українська) . Київ: К.: Гнозис. с. 368.

Джерела

• Гаральд Сміливий // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Гаральд Сміливий, чи Суворий [ 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 228. — 1000 екз.
• Плахонін А. Г. Харальд Суворий [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 345. — .
• Харальд (Гаральд), Харальд Сігурдссон Суворий Правитель // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2016. — С. 286.
• ^[]Іван Корсак. Імена твої, Україно [ 25 квітня 2012 у Wayback Machine.]. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. — С. 16-20,
• . (англ.)
• . (англ.)
• Harald III Sigurdsson (KING OF NORWAY) [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Encyclopaedia Britannica. (англ.)