Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття є сирим з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
«І понад вік триває день…» — перший роман Чингіза Айтматова. Опублікований у 1980 році в журналі «Новий світ». Пізніше видавався під назвою «Буранний полустанок». В 1990 році в журналі «Прапор» вийшла «повість до роману» «Біла хмара Чингісхана», яка згодом увійшла до складу роману.
 | |
| Автор | Чингіз Айтматов |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | И дольше века длится день |
| Мова | російська |
| Жанр | фантастика |
| Видавництво | «Новий світ». |
| Видано | 1980 |
Прообразом Буранного полустанку є залізнична станція Торетам поблизу космодрому Байконур, названа на честь полеглого поблизу неї (на околиці сучасного міста Байконир) шейха Торі-Баба, представника роду торі (нащадки чингізидів). У назву роману винесен рядок вірша Бориса Пастернака 1959 року «Єдині дні».
Сюжет
Чингиз Айтматов піднімає в романі проблему людської історичної пам'яті, поваги людини до власного коріння, до сім'ї, роду, традицій, честі та людяності.
У центрі оповідання — драматична доля простого казаха-залізничника Едигея Жангельдина, на прізвисько Бураний. Перед нами постає сьогодення героя та його минуле, війна і важкий післявоєнний час. За один день життя героя перед читачем розгортається картина багатьох життів та доль простих людей.
Початок роману
Голодна лисиця виходить до залізниці:
 | З приходом ночі лисиця вийшла з яру. Дочекалася, вслухаючись, і потрусила до залізничного насипу, безшумно перебігаючи то на одну, то на іншу сторону шляхів. Тут вона вишукувала недоїдки, викинуті пасажирами з вікон вагонів. Довго їй довелося бігти вздовж укосів, обнюхуючи всілякі предмети, дражливі і огидно пахнуть, поки не натрапила на щось більш-менш придатне. Весь шлях прямування поїздів був засмічений обривками папери та пожмаканих газет, битими пляшками, недопалками, покрученими консервними банками та іншим непотрібним сміттям. Особливо смердючим був дух з шийок уцілілих пляшок — тхнуло дурманом. Після того як два рази закрутилася голова, лисиця вже уникала вдихати в себе спиртне повітря. Фуркала, відскакувала відразу в сторону. |  |
В той же час літня жінка поспішає повідомити, що «помер самотній старий Казангап», давній друг Едигея. Едигей вирішує поховати товариша на давньому родовому цвинтарі. Але там його чекає приголомшлива новина: свята святих казахів «підлягає ліквідації», на місці кладовища буде знаходитися стартовий майданчик для запуску ракет. Чиясь невблаганна воля в особі лейтенанта Тансикбаєва відлучає людей від їх святині. «Принижений і засмучений» Едигей, подолавши опір сина Казангапа, ховає товариша неподалік, на обриві Малакумдичап. І в кінці цієї історії, як і на її початку, з'являється символ Природи: коршун, ширяючи високо у небо, спостерігає він за похованням та передстартовою метушнею на космодромі.
Розвиток сюжету
Під час жалобних клопіт, а потім і поїздки, Едигей згадує життя Казангапа, яке тісно пов'язане і з його власним життям. А згадати є про що — і той, і інший прожили, можливо, не дуже яскраве, але багате на глобальні події життя. Ці два чоловіки — сильні розумом і духом, мудрі, які дізналися ціну життю та людям, усамітнившись, жили в тих місцях, де інші не змогли жити. Багато довелося перенести Едигею: він воював, наприкінці сорок четвертого року був демобілізований після контузії. Повернувшись додому, він дізнався про смерть єдиної дитини. А незабаром зустрів Казангапа, і той покликав їх з дружиною на Буранний полустанок. Звичайно, місце важке — безлюддя та безводдя, кругом піски. Коли Едигей побачив роз'їзд, серце його впало: на пустинній площині стояло кілька будиночків, а далі з усіх сторін — степ… Не знав тоді, що на цьому місці проведе решту свого життя. З них тридцять років — поруч з Казангапом. Казангап багато допомагав їм, дав верблюдицю на подої, подарував верблюжа від неї, якого назвали Каранаром. Діти росли разом. Стали як рідні. І ховати Казангапа доведеться їм…
Роман складається з розповідей декількох життєвих історій, пов'язаних одна з одною. Важливим є і місце, де живуть герої роману — Сари-Озекі — безплідна пустеля — символ того, що героям втрачати вже нічого:
| | Едигей начальника навмисне називав на «ти», щоб той зрозумів, що Едигею нічого підлабузнюватися і боятися, далі сарозеков гнати його нікуди | |
Трагічною є й доля вчителя Абуталипа Куттибаєва. У сарозекську глушину він зі своєю родиною потрапив не від хорошого життя: Абуталип, вчинивши втечу з німецького табору, опинився в сорок третьому серед югославських партизанів. Додому він повернувся без обмеження в правах, але потім відносини з Югославією зіпсувалися, і, дізнавшись про його партизанське минуле, його попросили подати заяву про звільнення за власним бажанням. Попросили в одному місці, в іншому… Багато разів переїжджаючи з місця на місце, сім'я Абуталипа опинилася на роз'їзді Боранли-Бураний. На все життя застрягли в Сарозеках. Це життя було їм не під силу: важкий клімат, глушина, відірваність. Але сім'я Куттибаєвих була дуже дружною. Абуталип був чудовим чоловіком і батьком, а діти були пристрасно прив'язані до батьків. На новому місці їм допомагали, і поступово вони стали приживатися. Абуталип тепер не тільки працював і займався будинком, не тільки возився з дітьми, своїми і Едигея, але і став читати — адже він був освіченою людиною. А ще після трудових днів на полустанку, в вільний час, став писати спогади про Югославію. Він пише про пережите, переосмислює його, намагається залишити його своїм дітям як повчання і пам'ять. Він пише дітям свій заповіт: треба жити «не на продаж, не для марнославства, а як сповідь для душі».
Те, що він пише книгу було відомо всім на роз'їзді. Хтось написав на нього донос. До кінця року приїхав, як звичайно, ревізор. Між справою розпитував і про Абуталипа. Пізніше Абуталип був заарештований, і, щоб уникнути переслідування своєї сім'ї, в тюрмі покінчив з собою
Паралельні світи
Паралельно веде автор свою розповідь про зовсім інший світ, центр якого знаходиться на півдні від Алеутських островів в Тихому океані, в квадраті, приблизно рівновіддаленному від Владивостока і Сан-Франциско. Це авіаносець «Конвенція» — науково-стратегічний штаб Обценупра за спільною програмою «Деміург». Тут панує американський і радянський паритет — космонавти, зв'язавшись з позаземною цивілізацією, тимчасово покинули станцію «Паритет», щоб після повернення доповісти людству про результати відвідування планети «Лісові Груди». Пояснюючи причини свого «безпрецедентного підприємства», вони пишуть: «Нас веде туди жага знань і віковічна мрія людини відкрити собі подібні істоти в інших світах, з тим щоб розум об'єднався з розумом». Введення науково-фантастичної сюжетної лінії ускладнило композицію роману. У ньому існує декілька просторів: Буранного полустанку, Сари-Озеків, країни, планети і далекого космосу. Так само сполучаються в романі різні пласти часу: минуле, сьогодення і майбутнє. А в центрі їх перетину — людина, причетна і до лисиці, і до ракети, яка покликана все розуміти, поєднувати, гармонізувати. Це і є головний герой роману Едигей Жангельдин, Буранний Едигей, фронтовик, справжній трудяга, трудівник. Як писав сам Айтматов, «він один з тих, на яких, як кажуть, земля тримається… Він син свого часу». І поруч з ним у центрі роману верблюд-сирттан (зверхістота), що веде свій рід від білоголової верблюдиці Акмал, як втілення самої Природи, її рівності з людиною.
Сказання про манкуртів
Одним з основних моментів роману є історія про манкуртів. Вперше читач стикається з ним під час похорону Казангапа:
| | У кладовища Ана-Бейит була своя історія. Переказ починався з того, що жуаньжуани, які захопили сарозеки в минулі століття, виключно жорстоко поводилися з полоненими воїнами...Жахлива доля чекала тих, кого жуаньжуани залишали у себе в рабстві. Вони знищували пам'ять раба страшною мукою — надяганням на голову жертви ширі. | |
Чингиз Айтматов вважає, що набагато легше знищити людину фізично, ніж видалити її пам'ять і розум, «вирвати коріння того, що залишається з людиною до її останнього подиху, залишаючись її єдиним набуттям, те, що йде разом з людиною, і є не доступним для інших». Жуаньжуани вигадали найварварскіший спосіб — віднімати живу пам'ять у людини, що, на думку Ч. Айтматова, є «найтяжчим з усіх уявних і ні злодіянь». Сама назва кладовища є символічною — «Ана Бейит», що в перекладі означає — Материнський упокій. Серед купців і погоничих стада була одна жінка, яка впізнала в одному із манкуртів свого сина. Мати не знала спокою після цієї зустрічі, намагалася розшукати пастуха-манкурта. Розшукавши його, вона щоразу запитувала сина, чи памʼятає той свого батька, звідки він родом, але той мовчав. Особливий сенс мають слова, сказані нею в розпачі: «Можна відняти землю, можна відняти багатство, можна відняти і життя, але хто вигадав, хто сміє зазіхати на пам'ять людини?! О Господи, якщо ти є, як навіяв ти таке людям? Хіба мало зла на землі і без цього?»[ Син не згадав її… запитавши у господарів, отримав відповідь, що у нього немає матері… йому були вручені лук і стріли, якими він вбиває свою матір. Розповідь про манкуртів має важливе значення для всього роману. До них належить сім'я Тансикбаєвих, які від бажання виділитися порушили всі людські норми і мораль. Для того, щоб дізнатися про долю Абуталипа Буранний Едигей їде в Алма-Ату, де через російського вченого знаходить хоч якусь правду — саме людяність є головним у романі, а не спорідненість і національні ознаки. Невипадково наводиться історія про те, як на посаді, де служить солдат з Вологди, який з належною повагою звертається з прибулими на похорон людьми, відчуваючи себе ніяково від того, що лейтенант Тансикбаєв (син) звертається до людей неввічливо. Сабітжан Тансикбаев, іменує Буранного Едегея та інших «сторонніми». Довго думаючи над словами Сабітжана, про його ідеї про радіокерованих людей, про те, що освіта робить людину Людиною, все більше Едигей приходить до висновку, що «можливо його і навчали для того, щоб він виявився таким, яким виявився… що якщо ним самим вже керують по радіо?», він вимовляє:
Манкурт ти, справжній манкурт!
Історична цінність роману
Ще до виходу роману «І понад вік триває день» («Буранний полустанок») Ч. Айтматов користувався популярністю як у радянських читачів, так і за кордоном. Р. Гачев пише:
| | Що ж: один загальний день триває більше століття і століть — від Чингісхана до Чингіза-поета. Безперервна боротьба між силами Добра і Зла. Обирай бік, чоловіче! і ось творчість Чингіза Айтматова допомагає нам, озброює вибрати Благо: його і подвиг, і праця — і красу, і щастя. | |
| | Автор знову повертає нас до легенди про «Сариозіської кари», щоб, витерши очі від сліз нового часу, побачити незворотність істин буття любою злою силою, нехай і овіяну ореолом непідвласності і непереможності! | |
Примітки
- . Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 6 листопада 2016.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 6 листопада 2016.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Ч. Айтматов. И дольше века длится день. СПб стр.200
- Ч. Айтматов. И дольше века длится день. СПб стр.137-138
- Ч. Айтматов. И дольше века длится день. СПб стр.153
- Ч. Айтматов. И дольше века длится день. СПб стр.153
- Буранный Едигей обращается к нему: «Извини сынок, — сказал он ему по-отечески, — Ясное дело ты службу несешь, но покойника-то куда девать? Это же не бревно, чтоб свалил и поехал?» — «Да я-то понимаю. Но что я могу?»
- В романе описана любовь между сотником Эрдене и Догуланг, казненных за рождение ребенка во время войны, их сын был спасен прислужницей Алтун. После этого Небо (Бог) отвернулся от Чингисхана
- А. Золотов, профессор, з. д. и. РФ Ч. Айтматов. И дольше века длится день. СПб стр.462
Джерела
- http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1501559 [ 3 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- http://lib.ru/PROZA/AJTMATOW/aitm_white.txt_with-big-pictures.html [ 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.litra.ru/composition/get/coid/00089101184864085656/woid/00053501184773068965/ [ 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad I ponad vik trivaye den pershij roman Chingiza Ajtmatova Opublikovanij u 1980 roci v zhurnali Novij svit Piznishe vidavavsya pid nazvoyu Burannij polustanok V 1990 roci v zhurnali Prapor vijshla povist do romanu Bila hmara Chingishana yaka zgodom uvijshla do skladu romanu I ponad vik trivaye den AvtorChingiz AjtmatovNazva movoyu originaluI dolshe veka dlitsya denMovarosijskaZhanrfantastikaVidavnictvo Novij svit Vidano1980 Proobrazom Burannogo polustanku ye zaliznichna stanciya Toretam poblizu kosmodromu Bajkonur nazvana na chest poleglogo poblizu neyi na okolici suchasnogo mista Bajkonir shejha Tori Baba predstavnika rodu tori nashadki chingizidiv U nazvu romanu vinesen ryadok virsha Borisa Pasternaka 1959 roku Yedini dni SyuzhetChingiz Ajtmatov pidnimaye v romani problemu lyudskoyi istorichnoyi pam yati povagi lyudini do vlasnogo korinnya do sim yi rodu tradicij chesti ta lyudyanosti U centri opovidannya dramatichna dolya prostogo kazaha zaliznichnika Edigeya Zhangeldina na prizvisko Buranij Pered nami postaye sogodennya geroya ta jogo minule vijna i vazhkij pislyavoyennij chas Za odin den zhittya geroya pered chitachem rozgortayetsya kartina bagatoh zhittiv ta dol prostih lyudej Pochatok romanu Golodna lisicya vihodit do zaliznici Z prihodom nochi lisicya vijshla z yaru Dochekalasya vsluhayuchis i potrusila do zaliznichnogo nasipu bezshumno perebigayuchi to na odnu to na inshu storonu shlyahiv Tut vona vishukuvala nedoyidki vikinuti pasazhirami z vikon vagoniv Dovgo yij dovelosya bigti vzdovzh ukosiv obnyuhuyuchi vsilyaki predmeti drazhlivi i ogidno pahnut poki ne natrapila na shos bilsh mensh pridatne Ves shlyah pryamuvannya poyizdiv buv zasmichenij obrivkami paperi ta pozhmakanih gazet bitimi plyashkami nedopalkami pokruchenimi konservnimi bankami ta inshim nepotribnim smittyam Osoblivo smerdyuchim buv duh z shijok ucililih plyashok thnulo durmanom Pislya togo yak dva razi zakrutilasya golova lisicya vzhe unikala vdihati v sebe spirtne povitrya Furkala vidskakuvala vidrazu v storonu V toj zhe chas litnya zhinka pospishaye povidomiti sho pomer samotnij starij Kazangap davnij drug Edigeya Edigej virishuye pohovati tovarisha na davnomu rodovomu cvintari Ale tam jogo chekaye prigolomshliva novina svyata svyatih kazahiv pidlyagaye likvidaciyi na misci kladovisha bude znahoditisya startovij majdanchik dlya zapusku raket Chiyas nevblaganna volya v osobi lejtenanta Tansikbayeva vidluchaye lyudej vid yih svyatini Prinizhenij i zasmuchenij Edigej podolavshi opir sina Kazangapa hovaye tovarisha nepodalik na obrivi Malakumdichap I v kinci ciyeyi istoriyi yak i na yiyi pochatku z yavlyayetsya simvol Prirodi korshun shiryayuchi visoko u nebo sposterigaye vin za pohovannyam ta peredstartovoyu metushneyu na kosmodromi Rozvitok syuzhetu Pid chas zhalobnih klopit a potim i poyizdki Edigej zgaduye zhittya Kazangapa yake tisno pov yazane i z jogo vlasnim zhittyam A zgadati ye pro sho i toj i inshij prozhili mozhlivo ne duzhe yaskrave ale bagate na globalni podiyi zhittya Ci dva choloviki silni rozumom i duhom mudri yaki diznalisya cinu zhittyu ta lyudyam usamitnivshis zhili v tih miscyah de inshi ne zmogli zhiti Bagato dovelosya perenesti Edigeyu vin voyuvav naprikinci sorok chetvertogo roku buv demobilizovanij pislya kontuziyi Povernuvshis dodomu vin diznavsya pro smert yedinoyi ditini A nezabarom zustriv Kazangapa i toj poklikav yih z druzhinoyu na Burannij polustanok Zvichajno misce vazhke bezlyuddya ta bezvoddya krugom piski Koli Edigej pobachiv roz yizd serce jogo vpalo na pustinnij ploshini stoyalo kilka budinochkiv a dali z usih storin step Ne znav todi sho na comu misci provede reshtu svogo zhittya Z nih tridcyat rokiv poruch z Kazangapom Kazangap bagato dopomagav yim dav verblyudicyu na podoyi podaruvav verblyuzha vid neyi yakogo nazvali Karanarom Diti rosli razom Stali yak ridni I hovati Kazangapa dovedetsya yim Roman skladayetsya z rozpovidej dekilkoh zhittyevih istorij pov yazanih odna z odnoyu Vazhlivim ye i misce de zhivut geroyi romanu Sari Ozeki bezplidna pustelya simvol togo sho geroyam vtrachati vzhe nichogo Edigej nachalnika navmisne nazivav na ti shob toj zrozumiv sho Edigeyu nichogo pidlabuznyuvatisya i boyatisya dali sarozekov gnati jogo nikudi Tragichnoyu ye j dolya vchitelya Abutalipa Kuttibayeva U sarozeksku glushinu vin zi svoyeyu rodinoyu potrapiv ne vid horoshogo zhittya Abutalip vchinivshi vtechu z nimeckogo taboru opinivsya v sorok tretomu sered yugoslavskih partizaniv Dodomu vin povernuvsya bez obmezhennya v pravah ale potim vidnosini z Yugoslaviyeyu zipsuvalisya i diznavshis pro jogo partizanske minule jogo poprosili podati zayavu pro zvilnennya za vlasnim bazhannyam Poprosili v odnomu misci v inshomu Bagato raziv pereyizhdzhayuchi z miscya na misce sim ya Abutalipa opinilasya na roz yizdi Boranli Buranij Na vse zhittya zastryagli v Sarozekah Ce zhittya bulo yim ne pid silu vazhkij klimat glushina vidirvanist Ale sim ya Kuttibayevih bula duzhe druzhnoyu Abutalip buv chudovim cholovikom i batkom a diti buli pristrasno priv yazani do batkiv Na novomu misci yim dopomagali i postupovo voni stali prizhivatisya Abutalip teper ne tilki pracyuvav i zajmavsya budinkom ne tilki vozivsya z ditmi svoyimi i Edigeya ale i stav chitati adzhe vin buv osvichenoyu lyudinoyu A she pislya trudovih dniv na polustanku v vilnij chas stav pisati spogadi pro Yugoslaviyu Vin pishe pro perezhite pereosmislyuye jogo namagayetsya zalishiti jogo svoyim dityam yak povchannya i pam yat Vin pishe dityam svij zapovit treba zhiti ne na prodazh ne dlya marnoslavstva a yak spovid dlya dushi Te sho vin pishe knigu bulo vidomo vsim na roz yizdi Htos napisav na nogo donos Do kincya roku priyihav yak zvichajno revizor Mizh spravoyu rozpituvav i pro Abutalipa Piznishe Abutalip buv zaareshtovanij i shob uniknuti peresliduvannya svoyeyi sim yi v tyurmi pokinchiv z soboyu Paralelni sviti Paralelno vede avtor svoyu rozpovid pro zovsim inshij svit centr yakogo znahoditsya na pivdni vid Aleutskih ostroviv v Tihomu okeani v kvadrati priblizno rivnoviddalennomu vid Vladivostoka i San Francisko Ce avianosec Konvenciya naukovo strategichnij shtab Obcenupra za spilnoyu programoyu Demiurg Tut panuye amerikanskij i radyanskij paritet kosmonavti zv yazavshis z pozazemnoyu civilizaciyeyu timchasovo pokinuli stanciyu Paritet shob pislya povernennya dopovisti lyudstvu pro rezultati vidviduvannya planeti Lisovi Grudi Poyasnyuyuchi prichini svogo bezprecedentnogo pidpriyemstva voni pishut Nas vede tudi zhaga znan i vikovichna mriya lyudini vidkriti sobi podibni istoti v inshih svitah z tim shob rozum ob yednavsya z rozumom Vvedennya naukovo fantastichnoyi syuzhetnoyi liniyi uskladnilo kompoziciyu romanu U nomu isnuye dekilka prostoriv Burannogo polustanku Sari Ozekiv krayini planeti i dalekogo kosmosu Tak samo spoluchayutsya v romani rizni plasti chasu minule sogodennya i majbutnye A v centri yih peretinu lyudina prichetna i do lisici i do raketi yaka poklikana vse rozumiti poyednuvati garmonizuvati Ce i ye golovnij geroj romanu Edigej Zhangeldin Burannij Edigej frontovik spravzhnij trudyaga trudivnik Yak pisav sam Ajtmatov vin odin z tih na yakih yak kazhut zemlya trimayetsya Vin sin svogo chasu I poruch z nim u centri romanu verblyud sirttan zverhistota sho vede svij rid vid bilogolovoyi verblyudici Akmal yak vtilennya samoyi Prirodi yiyi rivnosti z lyudinoyu Skazannya pro mankurtivOdnim z osnovnih momentiv romanu ye istoriya pro mankurtiv Vpershe chitach stikayetsya z nim pid chas pohoronu Kazangapa U kladovisha Ana Bejit bula svoya istoriya Perekaz pochinavsya z togo sho zhuanzhuani yaki zahopili sarozeki v minuli stolittya viklyuchno zhorstoko povodilisya z polonenimi voyinami Zhahliva dolya chekala tih kogo zhuanzhuani zalishali u sebe v rabstvi Voni znishuvali pam yat raba strashnoyu mukoyu nadyagannyam na golovu zhertvi shiri Chingiz Ajtmatov vvazhaye sho nabagato legshe znishiti lyudinu fizichno nizh vidaliti yiyi pam yat i rozum virvati korinnya togo sho zalishayetsya z lyudinoyu do yiyi ostannogo podihu zalishayuchis yiyi yedinim nabuttyam te sho jde razom z lyudinoyu i ye ne dostupnim dlya inshih Zhuanzhuani vigadali najvarvarskishij sposib vidnimati zhivu pam yat u lyudini sho na dumku Ch Ajtmatova ye najtyazhchim z usih uyavnih i ni zlodiyan Sama nazva kladovisha ye simvolichnoyu Ana Bejit sho v perekladi oznachaye Materinskij upokij Sered kupciv i pogonichih stada bula odna zhinka yaka vpiznala v odnomu iz mankurtiv svogo sina Mati ne znala spokoyu pislya ciyeyi zustrichi namagalasya rozshukati pastuha mankurta Rozshukavshi jogo vona shorazu zapituvala sina chi pamʼyataye toj svogo batka zvidki vin rodom ale toj movchav Osoblivij sens mayut slova skazani neyu v rozpachi Mozhna vidnyati zemlyu mozhna vidnyati bagatstvo mozhna vidnyati i zhittya ale hto vigadav hto smiye zazihati na pam yat lyudini O Gospodi yaksho ti ye yak naviyav ti take lyudyam Hiba malo zla na zemli i bez cogo Sin ne zgadav yiyi zapitavshi u gospodariv otrimav vidpovid sho u nogo nemaye materi jomu buli vrucheni luk i strili yakimi vin vbivaye svoyu matir Rozpovid pro mankurtiv maye vazhlive znachennya dlya vsogo romanu Do nih nalezhit sim ya Tansikbayevih yaki vid bazhannya vidilitisya porushili vsi lyudski normi i moral Dlya togo shob diznatisya pro dolyu Abutalipa Burannij Edigej yide v Alma Atu de cherez rosijskogo vchenogo znahodit hoch yakus pravdu same lyudyanist ye golovnim u romani a ne sporidnenist i nacionalni oznaki Nevipadkovo navoditsya istoriya pro te yak na posadi de sluzhit soldat z Vologdi yakij z nalezhnoyu povagoyu zvertayetsya z pribulimi na pohoron lyudmi vidchuvayuchi sebe niyakovo vid togo sho lejtenant Tansikbayev sin zvertayetsya do lyudej nevvichlivo Sabitzhan Tansikbaev imenuye Burannogo Edegeya ta inshih storonnimi Dovgo dumayuchi nad slovami Sabitzhana pro jogo ideyi pro radiokerovanih lyudej pro te sho osvita robit lyudinu Lyudinoyu vse bilshe Edigej prihodit do visnovku sho mozhlivo jogo i navchali dlya togo shob vin viyavivsya takim yakim viyavivsya sho yaksho nim samim vzhe keruyut po radio vin vimovlyaye Mankurt ti spravzhnij mankurt Istorichna cinnist romanuShe do vihodu romanu I ponad vik trivaye den Burannij polustanok Ch Ajtmatov koristuvavsya populyarnistyu yak u radyanskih chitachiv tak i za kordonom R Gachev pishe Sho zh odin zagalnij den trivaye bilshe stolittya i stolit vid Chingishana do Chingiza poeta Bezperervna borotba mizh silami Dobra i Zla Obiraj bik choloviche i os tvorchist Chingiza Ajtmatova dopomagaye nam ozbroyuye vibrati Blago jogo i podvig i pracya i krasu i shastya Avtor znovu povertaye nas do legendi pro Sarioziskoyi kari shob vitershi ochi vid sliz novogo chasu pobachiti nezvorotnist istin buttya lyuboyu zloyu siloyu nehaj i oviyanu oreolom nepidvlasnosti i neperemozhnosti Primitki Arhiv originalu za 18 listopada 2016 Procitovano 6 listopada 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 10 listopada 2016 Procitovano 6 listopada 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Ch Ajtmatov I dolshe veka dlitsya den SPb str 200 Ch Ajtmatov I dolshe veka dlitsya den SPb str 137 138 Ch Ajtmatov I dolshe veka dlitsya den SPb str 153 Ch Ajtmatov I dolshe veka dlitsya den SPb str 153 Burannyj Edigej obrashaetsya k nemu Izvini synok skazal on emu po otecheski Yasnoe delo ty sluzhbu nesesh no pokojnika to kuda devat Eto zhe ne brevno chtob svalil i poehal Da ya to ponimayu No chto ya mogu V romane opisana lyubov mezhdu sotnikom Erdene i Dogulang kaznennyh za rozhdenie rebenka vo vremya vojny ih syn byl spasen prisluzhnicej Altun Posle etogo Nebo Bog otvernulsya ot Chingishana A Zolotov professor z d i RF Ch Ajtmatov I dolshe veka dlitsya den SPb str 462Dzherelahttp dic academic ru dic nsf ruwiki 1501559 3 listopada 2016 u Wayback Machine http lib ru PROZA AJTMATOW aitm white txt with big pictures html 30 zhovtnya 2016 u Wayback Machine http www litra ru composition get coid 00089101184864085656 woid 00053501184773068965 9 listopada 2016 u Wayback Machine