У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ігор Віталійович Міркурбанов нар 2 жовтня 1964 Шимкент Казахська РСР С

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Ігор Віталійович Міркурбанов (нар.. 2 жовтня 1964, Шимкент, Казахська РСР, СРСР) — радянський, російський і ізраїльський актор, режисер і телеведущий . Заслужений артист Російської Федерації (2020) . Лауреат премій «Золота маска», «Кришталева Турандот», Олега Янковського, двічі лауреат премії Олега Табакова, премії «Московського Комсомольця».

Міркурбанов Ігор Віталійович

Народився	2 жовтня 1964(1964-10-02) (59 років) Шимкент, Казахська РСР, СРСР
Країна	Ізраїль СРСР Росія
Діяльність	актор, кіноактор, режисер, театральний режисер
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва (1990) і Новосибірська консерваторія (1985)
Знання мов	російська
Заклад	Московський державний театр Ленком Марка Захарова
Нагороди
IMDb	ID 0586681
Сайт	mirkurbanov.com
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 2 жовтня 1964 року.

Навчався в кількох технічних ЗВО. У 1985 році закінчив диригентський факультет Новосибірської державної консерваторії, кафедру диригування — за фахом «диригент симфонічного оркестру». Потім вступив на режисерський факультет ГІТІСу і в 1990 році закінчив його за спеціальністю «акторське мистецтво» (майстерня Андрія Гончарова і Марка Захарова). До 1992 року — актор Театру імені Маяковського. З 1992 по 2002 рр. — актор Театру «Гешер» (Ізраїль). Був режисером і ведучим програм «Подвійний удар» і «Тормозов.net» на ізраїльському TV. Викладав в театральній школі Бейт-Цві. Учасник і лауреат престижних Міжнародних театральних фестивалів (Відень, Авіньйон, Едінбург, Париж, Базель, Рим, Мельбурн, Токіо, Нью-Йорк). Співпрацював з театром Хаусманна (Бохум, Німеччина), Судзукі (Тога, Сідзуока, Японія), Театром на Таганці (Москва). З 2013 — актор МХТ ім. Чехова. З 2017 — в трупі московського театру Ленком. Бере участь в спектаклях МХТ ім. Чехова, Театру Олега Табакова, Театру на Таганці, Майстерні Брусникина, Театру на Малій Бронній. У 2021 році брав участь в проєкті телеканалу « Росія-1» «Танці з зірками».

Одружений на актрисі Марії Антіпп, батько двох синів — Андрія (народився в 2004) і Федора (народився в 2017).

Визнання і нагороди

2013 — Лауреат премії Олега Табакова — «За вміння об'єднуватися навколо ідеї і безстрашно йти до кінця» (в складі команди вистави Костянтина Богомолова «Ідеальний чоловік. Комедія» в МХТ ім. Чехова)
2015 — Лауреат театральної премії «Золота Маска» в номінації «Драма / чоловіча роль» за роботу у виставі Костянтина Богомолова «Карамазови» в МХТ ім. Чехова (Федір Карамазов).
2015 — Лауреат театральної премії «Кришталева Турандот» в номінації «Найкраща чоловіча роль» за роботу у виставі Марка Захарова «Вальпургієва ніч» у Московському театрі Ленком (Венічка Єрофєєв).
2015 — Лауреат премії «Московського комсомольця» в номінації «Найкраща чоловіча роль» за роль у виставі Марка Захарова «Вальпургієва ніч» в Московському театрі Ленком (Веничка Єрофєєв).
2016 — Лауреат премії Олега Табакова — «За творчі досягнення в спектаклях МХТ ім. Чехова».
2016 — Лауреат премії Олега Янковського «Творче Відкриття» за ролі в спектаклях «Вальпургієва ніч» і «Борис Годунов» театру «Ленком».
2020 року — Заслужений артист Росії

Вистави

Актор

Театр імені Маяковського

1990 — Розенкранц і Гільдестерн мертві (Т. Стоппард) / Актор (реж. Євген Ар'є)
1991 — Театр часів Нерона і Сенеки (Е. Радзинський) / Нерон (реж. Андрій Гончаров)

Театр «Гешер», Ізраїль

1992 — Розенкранц і Гільдестерн мертві (Т. Стоппард) / Актор (реж. Євген Ар'є)
1992 — Ідіот (Ф. Достоєвський) / Рогожин (реж. Євген Ар'є)
1992 — Кабала святош, або Життя пана де Мольєра (М. Булгаков) / Маркіз де Орсіні (реж. Євген Ар'є)
1993 — Адам сучий син (Й. Канюк) / Адам Штайн (реж. Євген Ар'є)
1994 — На дні (М. Горький) / Васька Попіл (реж. Євген Ар'є)
1995 — Тартюф (Ж. Б. Мольєр) / Тартюф (реж. Євген Ар'є)
1996 — Місто. Одеські розповіді (І. Бабель) / Беня Крик (реж. Євген Ар'є)
1997 — Три сестри (А. Чехов) / Вершинін (реж. Євген Ар'є)
1999 — Підступність і любов (Ф. Шиллер) / Вурм (реж. Леандер Хаусманн)
2000 — Диявол в Москві (М. Булгаков) / Майстер (реж. Євген Ар'є)
2000 — Москва — Петушки (В. Єрофєєв) / Веничка (реж. Ігор Міркурбанов)
2001 — Мадемуазель Жюлі (А. Стрінберг) / Жан (реж. Йосі Ізраель)
2001 — Сон в літню ніч (В. Шекспір) / Оберон (реж. Євген Ар'є)
2002 — Тригрошова опера (Б. Брехт) / Меккі-ніж (реж. Адольф Шапіро)

Театр на Таганці

2007 — Горе від розуму (О. Грибоєдов) / Чацький (реж. Юрій Любимов)
2007 — Електра (Софокл) / Орест (театр Сузукі — театр на Таганці, реж. Тадасі Судзукі)
2019 — телур (за романом В. Сорокіна), реж. Костянтин Богомолов

Московський Художній театр імені А. П. Чехова

2013 — Ідеальний чоловік. Комедія (Твір Костянтина Богомолова за творами Оскара Уайльда) / Лорд, зірка шансону (реж. Костянтин Богомолов)
2013 — Карамазови (Фантазії режисера К. Богомолова на тему роману Ф. Достоєвського) / Федір Павлович Карамазов. Чорт (реж. Костянтин Богомолов)
2015 — Мушкетери. Сага. Частина перша (Романтичний треш-епос за мотивами роману Олександра Дюма) / Атос (реж. Костянтин Богомолов)
2019 — Три сестри (А. Чехов), введення на роль Чебутикіна (реж. Костянтин Богомолов)

Московський театр Олега Табакова

2014 — Чайка. Нова версія (А. Чехов) / Тригорін (реж. Костянтин Богомолов)

Московський державний театр Ленком

2014 — Борис Годунов (за Олександром Пушкіним) / Григорій Отреп'єв (реж. Костянтин Богомолов)
2015 — Вальпургієва ніч (за мотивами творів Венедикта Єрофєєва) / Веничка Єрофєєв (реж. Марк Захаров)
2017 - Сни пана де Мольєра (за п'єсою М. Булгакова «Кабала святош») / Мольєр (реж. Павло Сафонов)
2018 — Фальстаф і Принц Уельський (за мотивами «Хронік» Шекспіра) / Король Генріх IV (реж. Марк Захаров)

Майстерня Бруснікіна

2018 — Ай Фак (за романом В. Пєлєвіна «iPhuck 10») / Порфирій Петрович (реж. Костянтин Богомолов); 20 показів в Mercury Tower, Москва-Сіті.

Московський Театр на Малій Бронній

2020 року — Бульба. Бенкет / Готліб фон Клігенфорс (реж. Олександр Молочников)

2020 року — Біси Достоєвського / Верховинський, Лебядкін, Письменник (реж. Костянтин Богомолов)

Режисер

Москва-Петушки (Венедикт Єрофєєв)
Вишневий сад (Антон Чехов)
Пульсу де-Нура (Сефер Єцира)

Всі мої сини (Артур Міллер)
Коріолан (Вільям Шекспір)
Ніс (Микола Гоголь)

Сольний концерт

У грудні 2015 року на сцені театру ім. Євгена Вахтангова в рамках проєкту «Кришталеві вершини» премії «Кришталева Турандот» відбувся сольний концерт Ігоря Міркурбанова «Невгамовний. Концерт для голосу і серця».
У березні 2016 року в Музичному театрі «Русская песня» пройшов перший сольний концерт Ігоря Міркурбанова з оркестром «Red Square Band», в якому були виконані російські та зарубіжні композиції. Музичний напрям і стиль концерту самі артисти визначають як «епічний рок».
23 квітня 2017 року Міркурбанов і Red Square Band виступили з концертною програмою «Блудний син» в Московському Театрі Естради.
17 листопада 2017 року супроводі Red Square Band виступив з концертом в Омську
21 листопада 2017 і 26 лютого 2018 з тими ж музикантами зіграв дві концертні програми на сцені Московського театру Ленком

Фільмографія

2020 — Грозний — Афанасій Вяземський
2020 — Хороша людина — Макаров, музикант
2020 — Вовк — Нахімов Ейтінгер
2020 — Вир — Матас Вілкас
2020 — Утриманки-2 — режисер
2018 — Телефонуйте ДіКапріо! — Сергій Семенович, кримінальний бізнесмен
2018 — Сплячі-2 — Павло Рєзнік
2018 — Теорія ймовірності (Гравець) — Олександр Михайлович Глєбов («Пастир»), господар казино
2016 — Будинок порцеляни
2016 — Ікарія
2016 — Мара — Вадим Вікторович Носков, старший слідчий Слідчого комітету РФ
2016 — Відображення веселки — Борис Пронін, психотерапевт
2016 — Дама Пік — Олег, інвестор опери і власник казино
2015 — Каппадокія
2014 —
2013 — — Олександр Павлович Панов (Пан)
2013 — Обмани, якщо любиш — Павло Петрович
2013 — Братани 4
2012 —
2012 — Сила серця — Андрій Борисович
2012 — Дикий 3
2011 —
2011 — Тут хтось є: Спокута
2011 — Спліт — Манфред
2011 — Лектор — співробітник Моссаду
2011 — Знахар 2: Полювання без правил — Батир
2011 — Generation П — Діма Пугин
2010 — — Олександр Дивов / Вадим Семягін
2010 — Мисливці за караванами
2009 —
2008 — — Віктор
2007 — — Павло Костянтинович Казанцев
2007 — Антидур — наркобарон Резо Кутаїський
2006 — — Антон Греков
2006 — Три крапки — Вадим Петрович
2006 — Вдих-видих — Михайло
2002 —
2001 —
2001 — Зроблено в Ізраїлі — Віталій
2001 — Священна земля — Володимир
1992 —
1991 — Полтергейст-90
1991 — Кров за кров — Нарик Міносян
1991 — За останньою межею — рекетир Толян

Примітки

. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
. Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 3 серпня 2021.

Посилання

Игорь Миркурбанов : [ 06.03.2016].
Igor Mirkurbanov (англ.) на сайте Internet Movie Database
. Рускино (рос.). Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
. Кино-Театр.ру (рос.). Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
. КиноПоиск (рос.). Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 3 серпня 2021.
Деменцова Э. Игорь Миркурбанов: "Успех не может быть целью" : [ 10 грудня 2014] / Эмилия Деменцова. — Театрон.

[755-2020-1] . Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.

[2] . Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.

[3] . Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 3 серпня 2021.