Південний або Лангедокський канал фр Le Canal du Midi канал довжиною 241 км на півдні Франції Сполучає Тулузу із середзе

Південний або Лангедокський канал (фр. Le Canal du Midi) — канал довжиною 241 км на півдні Франції. Сполучає Тулузу із середземноморським містом Сет (яке було засноване, щоб слугувати східним терміналом каналу). У Тулузі поєднується з (^[fr]), що веде до Біскайської затоки.

Південний канал
Canal du midi

Країна	Франція
Початок	Тулуза
Координати	43°36′39″ пн. ш. 1°25′05″ сх. д. / 43.61111111002777818° пн. ш. 1.418333330027777839° сх. д.Координати: 43°36′39″ пн. ш. 1°25′05″ сх. д. / 43.61111111002777818° пн. ш. 1.418333330027777839° сх. д.
Гирло	Середземне море
Протяжність	241 км
Споріднені канали


Південний канал у Вікісховищі

Даний канал є одним із найстаріших нині діючих в Європі. З 1996 року Південний канал занесено до Світової спадщини ЮНЕСКО.

З історії

Будівництво

Зернова торгівля стала головною причиною будівництва транспортного каналу, яке розпочалося в жовтні 1666 року з дозволу першого міністра Кольбера на основі указу короля Людовіка XIV. Урочисте відкриття відбулося 1681 року. Натхненником і керівником будівництва був французький інженер і підприємець (1609—1680), за кошти якого було профінансовано третину довжини каналу. Це будівництво стало одним із набільших проектів Кольберового уряду. У той час канал носив назву «Королівський канал у Лангедоці» (фр. le canal royal en Languedoc)

Економічні показники

**Зміна кількості пасажирів**
Рік	Кількість пасажирів
1682	3750 (за шість місяців)
1740	12 500
1783	29 400
1831	71 000
1854	94 000
1856	100 000

**Розвиток вантажних перевезень у XIX ст.**
Рік	1854	1856	1859	1879	1889	1896	1900	1909
Мільйонів тонно-кілометрів	67	110	59	54	32	28	66	80

Канал в наш час

У посушливу пору канал слугує для потреб сільського господарства. Близько 700 іригаційних клапанів встановлено вздовж каналу. Ця одна із головних функцій є причиною підтримки каналу в робочому стані після завершення купецької торгівлі. У 1970-х роках канал зрошував до 40 000 га сільськогосподарських земель.

З кінця ХХ ст. канал головним чином діє як туристичний і рекреаційний маршрут.

Зараз на каналі діє 91 шлюз, який піднімає та опускає судна на 190 м.

Канал у кінематографі

У серії документального серіалу Рональда Топа, який транслювався на телевізійному каналі Дискавері, наочно висвітлюється історія будівництва Південного каналу, а також показується роль короля, Кольбера та Ріке в цьому процесі

Лінки

Стаття у Великій радянській енциклопедії (1969—1978) (рос.)
Карти королівського каналу провінції Лангедок (клікабельні), виконані Франсуа Ґаріпюї (1711—1782) (фр.)
Товариство «Південний канал Лангедоку» (фр.)
Подорож Південним каналом. Історія каналу та регіонів, які він перетинає (фр.)
Офіційний сайт південного каналу (фр.)

Примітки

J.-D. Bergasse, Le Canal du Midi, trois siècles de batellerie et de voyages, p.25.
D'après les études de Robert Marconis (1981) et Pierre Lacaze (1983).
Économie du canal. canal-du-midi.org. Процитовано 17 січня 2013..
René Gast, Le Canal du Midi et les voies navigables de l'Atlantique à la Méditerranée, p. 23.
№ 14 Промышленные открытия. Европейские истории - Король каналов. youtube.com. Процитовано 18 травня 2014..

[1] J.-D. Bergasse, Le Canal du Midi, trois siècles de batellerie et de voyages, p.25.

[Marconis_et_Lacaze-2] D'après les études de Robert Marconis (1981) et Pierre Lacaze (1983).

[3] Économie du canal. canal-du-midi.org. Процитовано 17 січня 2013..

[4] René Gast, Le Canal du Midi et les voies navigables de l'Atlantique à la Méditerranée, p. 23.

[5] № 14 Промышленные открытия. Европейские истории - Король каналов. youtube.com. Процитовано 18 травня 2014..