Володи мир Хамі тович Аска ров нар 20 травня 1959 радянський та український військовик генерал лейтенант Збройних сил Ук

Володи́мир Хамі́тович Аска́ров (нар. 20 травня 1959) — радянський та український військовик, генерал-лейтенант Збройних сил України. Одружений, має двох доньок.

Аскаров Володимир Хамітович

Генерал-лейтенант

Загальна інформація

Народження

20 травня 1959 (65 років)

Alma Mater

Військова академія імені М. В. Фрунзе і Київське вище загальновійськове командне училище

Військова служба

Приналежність

СРСР →

Україна

Вид ЗС

Сухопутні війська

Нагороди та відзнаки

Орден Данила Галицького

Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аскаров.

Життєпис

З 1966 по 1972 рік навчався спочатку у , а згодом у школі міста Біла Церква. З 1972 по 1974 рік проходив навчання у школі № 48 Центральної групи військ (, Чехословаччина).

Протягом 1974–1976 років був курсантом Київського суворівського військового училища, а у 1980 році закінчив Київське вище загальновійськове командне училище. У 1992 році отримав диплом з відзнакою Військової академії імені М. В. Фрунзе.

У 2003–2004 роках проходив навчання у Національній академії оборони України.

7 листопада 2007 року Аскарова було звільнено з посади першого заступника директора Департаменту військової політики та стратегічного планування Міноборони України та призначено начальником Головного управління оборонного планування Генерального штабу ЗС України. Перепризначений на зазначену посаду у травні 2012 року, в зв'язку зі зміною назви управління.

20 серпня 2009 року Володимиру Аскарову було присвоєно військове звання «генерал-лейтенанта».

На початку грудня 2014 року Аскаров брав участь у переговорах із заступником командуючого Сухопутними військами ЗС РФ генерал-лейтенантом Лєнцовим, результатом яких стало рішення про припинення вогню 9 грудня о 9-й годині ранку.

З березня 2016 року призначений військовим представником Місії України при НАТО.

Нагороди

Відзнака «Ветеран військової служби»

Примітки

(рос.) . Сайт выпускников КВОКДКУ имени Фрунзе. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 20 грудня 2014.
(рос.) . «Комментарии». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
Информационно-аналитический обзор военных новостей (рос.) . «Центр воєнної політики та політики безпеки». Процитовано 7 січня 2015.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Указ Президента України від 20 серпня 2009 року № 645/2009 «Про присвоєння військових звань»
. «Сегодня». Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 20 грудня 2014.
(рос.) . «Цензор.net». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2014.

Посилання

(укр) . Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 06.04.2016.
Указ президента України 333—2020 [ 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

[1] (рос.) . Сайт выпускников КВОКДКУ имени Фрунзе. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 20 грудня 2014.

[2] (рос.) . «Комментарии». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 7 січня 2015.

[3] Информационно-аналитический обзор военных новостей (рос.) . «Центр воєнної політики та політики безпеки». Процитовано 7 січня 2015.^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[4] Указ Президента України від 20 серпня 2009 року № 645/2009 «Про присвоєння військових звань»

[5] . «Сегодня». Архів оригіналу за 2 серпня 2015. Процитовано 20 грудня 2014.

[6] (рос.) . «Цензор.net». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 грудня 2014.