Матіас Шандор фр Mathias Sandorf квазіісторичний пригодницький роман французького письменника Жюля Верна написаний у 188

«Матіас Шандор» (фр. Mathias Sandorf) — квазіісторичний пригодницький роман французького письменника Жюля Верна, написаний у 1885 році. Роман оповідає про пригоди головного героя, борця за незалежність рідної Угорщини графа Матіаса Шандора.

Матіас Шандор
фр. Mathias Sandorf

Жанр	научная фантастика
Форма	роман
Автор	Жуль Верн
Мова	французька
Опубліковано	1885
Країна	Франція
Ілюстратор	^d
Цикл	Незвичайні подорожі
Попередній твір	^d
Наступний твір	Робур-Завойовник



Цей твір у Вікісховищі

Історія створення роману

До розробки плану й роботи над романом Жуль Верн взявся восени 1883 року. У листі до видавця Етцеля автор повідомляв, що новий роман «буде схожим на „Графа Монте-Крісто“, але без перебільшених любовних пристрастей». В основному роман був закінчений влітку 1884 року, і тоді ж автор із сім'єю на своїй яхті «Сен-Мішель» здійснив подорож по місцях, описаних у романі — від Танжера до Мальти. За його результатами у твір було внесено уточнення і доповнення. 18 липня 1884 року видавцеві було передано перший том роману, до кінця року він отримав також другий і третій томи. Етцель попросив автора дещо змінити мотивацію головного героя, зробивши його більшою мірою борцем за справедливість, ніж месником, що й було зроблено. До 2 березня 1885 року роман був готовий. Жуль Верн присвятив його Дюма-батькові і Дюма-сину — це було перше посвячення у творах Жуля Верна.

Публікації роману

Перша публікація роману відбулася в газеті Le Temps, з 16 червня по 20 вересня 1885 року. Окремим виданням роман спочатку був випущений у трьох книгах, перша — 27 липня, друга — 17 серпня, і третя — 26 жовтня 1885 року. 19 листопада 1885 року вийшло ілюстроване видання роману (111 ілюстрацій Леона Бенетта); це був двадцятий «здвоєний» (за обсягом — швидше «строєний») том серії «Незвичайні подорожі». Російською мовою роман уперше був надрукований у 1885 році, в журналі «Вокруг света» (переклад Є. Кисельова), і в тому ж році вийшов окремим виданням. У деяких джерелах можна зустріти згадку про те, що за мотивами роману була поставлена п'єса, прем'єра якої відбулася в театрі Амбігю-комік 26-27 листопада 1887 року. На сцені вона ставилася в 1887-88 році, її текст був опублікований окремою 112-сторінковою брошурою з 30 ілюстраціями Товариством Жуля Верна в 1992 році. Однак Жюль Верн не брав участі в її створенні, її авторами були досвідчені драматурги Вільям Бюснаш (фр. William Busnach) і Жорж Морен (фр. Georges Maurens). Публіка не оцінила вистави і її досить швидко зняли з репертуару, Жуль Верн навіть не встиг приїхати з Ам'єна на виставу.

Сюжет роману

Події розгортаються в межах Австро-Угорської держави в другій половині XIX століття. У Трієсті двоє приятелів-авантюристів, Саркані і Зіроне, випадково перехоплюють поштового голуба з шифрованою запискою і, простеживши його подальший шлях, вираховують адресата послання. Це граф Матіас Шандор (угорською його ім'я повинне читатися Матяш Шандор), що живе в Трієсті в будинку свого друга, Ладислава Затмара. Саркані здогадується, що одержувачі зашифрованих листів займаються антидержавною діяльністю. Дійсно, разом з професором Іштваном Баторі вони є організаторами повстання, що має метою досягнення державної незалежності Угорщини. За допомоги банкіра Силаса Торонталя, який зацікавлений, щоб Матіас Шандор не забрав з його банку великий внесок готівкою, Саркані проникає в будинок Затмара як найманий обліковець, входить у довіру до господарів і, після методичних пошуків, знаходить у будинку незаперечний доказ — ключ до шифру. Внаслідок доносу, який роблять губернатору Саркані, Зіроне і Торонталь, поліція заарештовує змовників, а суд засуджує їх до смерті. Через випадковість засудженим, які очікують страти у фортеці, вдається підслухати розмову, з якої вони дізнаються особи донощиків.

У ніч перед стратою всі троє намагаються втекти, але Затмара затримують тюремники, а Баторі з Шандором стають жертвою ще одного доносу: їх видає поліції якийсь Карпа, побачивши, що втікачі сховалися у рибалки Андреа Фераті. Поранений Баторі опиняється в руках поліції, а Матіас Шандор намагається втекти вплав під обстрілом і, судячи з усього, гине в морі. Баторі і Затмара розстрілюють, донощики отримують як нагороду половину статків Матіаса Шандора; інша половина повинна дістатися дочці графа, коли вона досягне повноліття, але незабаром після подій дівчинка безслідно зникає.

Проходить 15 років. В один з європейських портів прибуває яхта доктора Антекірта, про якого вже кілька років ходять суперечливі чутки. Лише в одному сходяться всі: доктор нечувано багатий, і його життя оповите таємницею. Насправді він — Матіас Шандор, який дивом уник смерті в морі. Діставшись до суші, граф залишив Європу і вирушив на Схід, де заробив собі величезне багатство. У Середземному морі на невеликому острові Антекірта він заснував поселення для своїх однодумців, яке стало базою для подальших дій. Тепер граф повернувся, щоб помститися за себе і своїх товаришів, і вистежує своїх ворогів. Попутно граф дізнається про долю своєї доньки, яку вважав загиблою: виявляється, півторарічна дівчинка була викрадена у слуг графа, які опікали її, за наказом Силаса Торонталя. Банкір взяв Саву в свою сім'ю під виглядом власної дочки, щоб згодом, коли вона досягне повноліття, пред'явити докази її походження, відновити в правах, щоб дівчина могла успадкувати другу половину статків батька, а потім і заволодіти цими грошима. Доктор Антекірт допомагає вдові Баторі і її синові Петеру, який закоханий у Саву Торонталь, не знаючи що вона дочка Шандора. Петер стає вірним соратником доктора Антекірта у справі помсти. Незважаючи на цілу низку невдач Шандору вдається досягти своєї мети: Зіроне, який повернувся до ремесла розбійника, виявляється убитим під час сутички, а Силас Торонталь, Саркані й Карпа потрапляють до рук Матіаса Шандора і його соратників. Донощиків засуджують до смерті. Через відсутність на острові Антекірта в'язниці, засуджених в очікуванні страти поміщають на невеликому острівці, раніше замінованому для оборони від піратів. Наступної ж ночі острівець вибухає. Залишається невідомим, чи був підривний заряд приведений у дію ув'язненими навмисно, чи це сталося випадково. Роман закінчується весіллям Петера Баторі і Сави Шандор.

Дійові особи

Позитивні герої	Негативні герої
граф Матіас Шандор (Доктор Антекірт)	Саркані
Сава Шандор (дочка)	Зіроне
Ладислав Затмар	Силас Торонталь
Іштван Баторі	Карпа
Пані Баторі (дружина)	Намір
Петер Баторі (син)	Сіді Хазам
Андреа Фераті
Луїджі Фераті (син)
Марія Фератіи (дочка)
Пескад
Матіфу
Борік (слуга Баторі)

Цікаві факти

Присвячений автору «Графа Монте-Крісто» роман частково повторює не тільки основну фабулу роману Дюма (благородний герой мститься зрадникам), але й цілу низку сюжетних ходів: привласнення головним героєм нового імені на честь острова в Середземному морі, «помилкова» смерть і воскресіння одного з героїв, любов одного з «союзників» месника, що зв'язує його з ворожою стороною і т. д.
Сюжет роману не зовсім точно враховує політичні реалії того часу, що склалися в Австрійській імперії. Головний герой, граф Матіас Шандор, готує антиавстрійський переворот в Угорщині в травні 1867 року. Між тим, у реальності ще в березні 1867 року було укладено австро-угорську угоду, за якою Австрійська імперія ставала дуалістичною монархією, і яку керівна еліта Угорщини в цілому вітала. У тексті роману угода взагалі не згадується, але якщо навіть допустити, що граф Шандор вирішив діяти, бувши незадоволеним її положеннями, то неясно, як він зумів заручитися підтримкою «найзнатніших вельмож Угорщини».
Припущенням, що політичний сюжет роману є альтернативною історією, і показує, що могло б статися в 1867 році, якщо б австро-угорську угоду не було укладено, суперечить факт, що надалі у романі, як і в реальності, угорський сепаратизм пішов на спад. Можливо, в реаліях роману укладення угоди було як раз через невдалу спробу заколоту Шандора, але в тексті про це нічого не говориться. У той же час, згадується, що він та інші «політичні» потрапили під амністію, яка могла бути пов'язана саме з укладенням угоди.
Суперечливість політичного сюжету підтверджує і той факт, що, перетворившись на доктора Антекірта, Шандор стає абсолютно байдужим до ідеї визволення Угорщини. В новому образі він зосереджений тільки на помсті ворогам, а також розвитку власної колонії. Можливо, ці розбіжності пояснюються тим, що Верн «посилював» політичну складову роману за рекомендаціями Етцеля, вносячи сюжетні правки.
В оригіналі багато героїв роману носять імена не угорського і взагалі неясного походження (плутанина з іноземними іменами — загальна проблема багатьох романів Верна). В угорському і російському перекладі частина імен була адаптована (зокрема, головний герой в оригіналі носив «німецьке» прізвище Зандорф, у перекладі став Шандор, однак в Угорщині це не прізвище, а особове ім'я).

Географічні об'єкти

Жюль Верн у своєму романі використовує назви різних географічних та історичних об'єктів:

Екранізація

Роман був екранізований двічі — в 1962 (Франція-Італія-Іспанія) і в 1979 (Угорщина-Франція-Італія-ФРН). В останній кіноверсії відбулися деякі зміни, порівняно з оригіналом: зокрема, натякається на єврейське походження одного з негативних героїв, банкіра Торонталя, якого перейменували на Шимона Торонталя; граф Сатмар отримав ім'я Іштван (в оригіналі носить ім'я Ладислав, що в Угорщині не вживається, замість нього використовується аналогічне за походженням ім'я Ласло). Разом з тим, у німецькій версії даного телесеріалу збережені оригінальні імена з роману Верна.