Місце

Мі́сце — 1. Простір (часто земної поверхні), зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь. // Простір (пункт, точка), де що-небудь розміщене, відбувається тощо. // Певний пункт, площина, призначена для кого-, чого-небудь. // Певна площина, спеціально влаштована для того, щоб на ній розміститися.

• • Історичне населене місце
  • Визначне місце
  • Святе місце

• • : а) право брокерської фірми торгувати на фондовій біржі та мати трейдерів у її торговій зоні; б) стенд або стійка у біржовому залі, що їх надали члену біржі.
  • Брокерське місце — членство на біржі, яке дає право на участь у торгах, змогу самостійно укладати угоди, брати участь в управлінні біржею.
  • Дитяче місце — те саме, що плацента.
  • Місце проживання — місце, де особа постійно або переважно проживає.
    • Постійне місце проживання
  • Місце поховання
  • ()
  • Робоче місце — місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.
    • Постійне робоче місце — місце, на якому працівник перебуває понад 50% свого робочого часу.
    • Автоматизоване робоче місце

• 2. Місце, місця — певна місцевість.

• 3. Місця — віддалені від центру, центральних організацій райони, організації, установи: периферія.
• 4. Окрема ділянка, частина чого-небудь.
• 5. Частина, книжки, художнього, музичного твору.
• 6. Становище кого-, чого-небудь у суспільстві (суспільне становище).
• 7. . // Вакансія в навчальному закладі для того, хто навчатиметься.
• 8. :
  • — місце, призначене (або також зарезервоване квитком у громадському транспорті) для перебування пасажира під час руху транспорта; //
  • — окремий предмет багажу, одиниця вантажу (пакунок, валіза, ящик).
• 9. Місце нуля

Джерела

• Місце // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .