Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Перея́славське князі́вство — давньоруське удільне князівство з центром у місті Переяславі, як один із трьох осередків, друге опісля Чернігова, склалося ще до розподілу між синами Ярослава Мудрого. Згідно з його заповітом становило спадщину Всеволода I Ярославича. Займало територію по лівих притоках Дніпра — Сули, Псла, Ворскли, на заході межувало з Київським, на півночі — з Чернігівським князівством, на сході і півдні — з Диким Полем.
| Переяславське князівство | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Переяслав | |||
| Форма правління | феодальна монархія | |||
| Історичний період | Середньовіччя | |||
| - Засновано | XI ст. | |||
| - Ліквідовано | 1323 рік | |||
| ||||
Певний час, до загибелі Святослава II, князівство мало статус третього княжого столу, після Києва й Чернігова, і було осібним, самостійним князівством. Згодом значною мірою перебувало у залежності від київських, згодом, чернігівських та суздальських князів.
Заснування
Напередодні виокремлення Переяславщина займала південно-східну частину Руської землі — політичного ядра Давньоруської держави IX — першої половини XI ст. Ці землі не належали єдиному племінному союзу — їх межі містили володіння полян та сіверян. Сіверські поселення роменської культури займали східну частину князівства: від верхньої Десни та Посем'я далеко на південь до Ворскли та Сіверського Дінця. У західній, придніпровській, частині розташовувалися землі полян. Згідно з іншими гіпотез етнічні кордони сіверян проходили вище, а південну частину до Поворскля та Дінця також населяли поляни чи уличі. За будь-яких обставин переяславські та чернігівські сіверяни ніколи не виявляли будь-якого тяжіння до возз'єднання в єдиному князівстві.
Центр майбутнього князівства Переяслав, у якості єдного з городищ покликаних захищати південні кордони, було засноване за часів Володимира Святославича:
 | «И рече Володимеръ: „се не добро есть мало городовъ около Кыева“. И нача ставити городи по ДеснЂ, и по Устрьи, по Трубешеви, и по СулЂ, и по СтугнЂ; и нача нарубати мужи лутши отъ Словенъ, и отъ Кривичъ, и отъ Чюдий, и отъ Вятичь, и отъ сихъ насели и грады; бЂ бо рать отъ ПеченЂгъ, и бЂ воюяся с ними и одоляя имъ.» |  |
Згідно з легендами про заснування, у 992 р. на річці Трубіж зійшлися у битві руські воїни супроти печенігів. Печенізький богатир викликав на поєдинок русина. До руського війська було запрошено Микиту Кожум'яку, який прославився тим, що міг рукою зупинити розлюченого бика. Він і виступив проти печеніга. Коли богатирі зійшлися, Кожум'яка задушив ворога і виграв поєдинок. Кочівники втекли з поля бою. На цьому місці і був заснований Переяслав. Місто мало захищати Русь від південних кочівників. Більшість лівобережних городищ VIII—X ст. роменської культури були зведені сіверянами раніше.
На початку існування давньоруської держави місцева знать брала активну участь у політичній діяльності Русі. За часів Олега переяславські бояри згадуються в усіх угодах.
При Володимирі лівобережжя (Середнього Подніпров'я) становило єдине ціле з Київською землею, а в багатьох уділах правили його сини. Спроба поділити землі по Дніпру була здійснена Мстиславом Хоробрим за часів Ярослава Мудрого. 1024-го Мстислав зайняв Чернігів, і після Лиственської битви Ярослав, до смерті супротивника (1036), був вимушений поступитися чернігівсько-переяславськими землями. Виокремлення Переяславського князівства відбулося опісля смерті Ярослава (1054) згідно з заповітом котрого його очолив Всеволод, а Чернігівське Святослав. Значною мірою цьому сприяло устремління переяславського боярства до незалежності від Чернігова, що було вигідно Києву. Іншим поважним фактором була необхідність наявності князівства, яке на регулярній основі займалося б організацією спротиву половецьким вторгненням. На територіальні межі вплинули захисні кордони, збудовані за часів Володимира, та природний географічний рубіж із боліт (з Чернігівським князівством). Кордони південно-східної частини поза межами оборонної лінії через майже постійні бойові дії супроти кочівників мали нестабільні «динамічні» межі.
У середині XII ст., під час боротьби Юрія I Долгорукого проти Ізяслава II Мстиславича за Київ, Переяславське князівство переходило з рук у руки, поки не було закріплене за нащадками Юрія, одним із найвідоміших із яких був Володимир Глібович, що окрім ратних звитяг також широковідомий фактом зв'язку з першою літописною згадкою топоніму «Україна». В епосі тої доби ці події було відображено зокрема у звеличенні витязя , учасника двобоїв із раттю Гліба Юрійовича та антиполовецької боротьби.
Специфіка місцевого боярства полягала у відсутності опозиційності, яка мала місце в інших князівствах, до князівської влади. Цьому сприяли постійна небезпека від кочівників та організація військових походів задля їх винищення. Представниками влади у містах були посадники. Економічному розвитку сприяло розміщення біля торговельних шляхів які сполучали Київ зі Сходом та Півднем — Грецький, Залозний та Соляний шляхи.
У 1239 р. Переяславське князівство було спустошене монголо-татарськими загарбниками. Уже у 1240-ві рр. колишня територія князівства перебувала під безпосередньою владою ханів Золотої Орди, а єпископ Переяславля був переведений в її столицю Сарай-Бату, який став центром Сарайської єпархії.
З кінця XIII ст. стало частиною Київського князівства яким керували князі з Путивльської гілки Ольговичів. У середині XIV ст. над Києвом встановилась влада Гедиміновичів, князем став Володимир Ольгердович.
Географічні межі
Північний кордон проходив за нижньою течією Остра і далі на схід через верхів'я Удаю та Сули. Прикордонними, щодо Чернігівщини, переяславськими поселеннями були Остерський городок та Ромни. На заході та південному заході з Київщиною князівство межувало по Десні й Дніпру. З південного сходу кордоном Переяславщини була Сула з фортифікаційною лінією, яка була сталим кордоном від кочівників. Нестійкі кордони пролягали до Сіверського Донця та Ворскли де опорними пунктами виступали Донець та Лтава. На півдні значною фортецею та річковим портом був Воїнь.
Див. також
Примітки
- М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ V. Стор. 4
- Кучера, 1975, с. 118-144.
- Русина О. В. «Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського». / Кол. авт. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Інститут історії України; К., 1998. — 244 с. (44 с.)
- Андріяшев О. М. Нарис історії колонізації Переяславської землі до початку XVI в. (2 с.) // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — 1931. — Книга 26
- Повість временних літ (6496/988)
- М. Грушевський. Історія України-Руси. Том II. Розділ V. Стор. 5.
- Халанський М. Г. «Великорусские былины киевского цикла» (1886) (50-57 с.)
Література
- Плахонін А. Г. Переяславське князівство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 144. — .
- Ляскоронський, Василь (1897). История Переяславской земли с древнейших времен до половины XIII ст. — К.; Тип. И. И. Чоколова, 1897. — 486 с.
- Кучера, Михайло (1975). Древнерусские княжества X-XIII ст. / Переяславское княжество (118—143) — М.; Наука, 1975.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Рад. енциклопедія історії України. — К., 1971. — т. 3.
- М. М. Корінний. Переяславская земля Х — первая половина XIII века. — К., 1992.
Посилання
- Переяславське князівство // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pereya slavske knyazi vstvo davnoruske udilne knyazivstvo z centrom u misti Pereyaslavi yak odin iz troh oseredkiv druge opislya Chernigova sklalosya she do rozpodilu mizh sinami Yaroslava Mudrogo Zgidno z jogo zapovitom stanovilo spadshinu Vsevoloda I Yaroslavicha Zajmalo teritoriyu po livih pritokah Dnipra Suli Psla Vorskli na zahodi mezhuvalo z Kiyivskim na pivnochi z Chernigivskim knyazivstvom na shodi i pivdni z Dikim Polem Pereyaslavske knyazivstvoXI st 1323 rikUkrayini istorichni kordoni na kartiKnyazivstva Kiyivskoyi Rusi u 1054 1132 rr Stolicya PereyaslavForma pravlinnya feodalna monarhiyaIstorichnij period Serednovichchya Zasnovano XI st Likvidovano 1323 rikVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Pereyaslavske knyazivstvo Pevnij chas do zagibeli Svyatoslava II knyazivstvo malo status tretogo knyazhogo stolu pislya Kiyeva j Chernigova i bulo osibnim samostijnim knyazivstvom Zgodom znachnoyu miroyu perebuvalo u zalezhnosti vid kiyivskih zgodom chernigivskih ta suzdalskih knyaziv ZasnuvannyaPeremoga Kozhum yaki nad pechenigom z Radzivillivskogo litopisu Vsevolod Yaroslavich iz sinom Volodimirom Luka rajkovecka ta Romenska kulturi u VIII X st Naperedodni viokremlennya Pereyaslavshina zajmala pivdenno shidnu chastinu Ruskoyi zemli politichnogo yadra Davnoruskoyi derzhavi IX pershoyi polovini XI st Ci zemli ne nalezhali yedinomu pleminnomu soyuzu yih mezhi mistili volodinnya polyan ta siveryan Siverski poselennya romenskoyi kulturi zajmali shidnu chastinu knyazivstva vid verhnoyi Desni ta Posem ya daleko na pivden do Vorskli ta Siverskogo Dincya U zahidnij pridniprovskij chastini roztashovuvalisya zemli polyan Zgidno z inshimi gipotez etnichni kordoni siveryan prohodili vishe a pivdennu chastinu do Povorsklya ta Dincya takozh naselyali polyani chi ulichi Za bud yakih obstavin pereyaslavski ta chernigivski siveryani nikoli ne viyavlyali bud yakogo tyazhinnya do vozz yednannya v yedinomu knyazivstvi Centr majbutnogo knyazivstva Pereyaslav u yakosti yednogo z gorodish poklikanih zahishati pivdenni kordoni bulo zasnovane za chasiv Volodimira Svyatoslavicha I reche Volodimer se ne dobro est malo gorodov okolo Kyeva I nacha staviti gorodi po DesnЂ i po Ustri po Trubeshevi i po SulЂ i po StugnЂ i nacha narubati muzhi lutshi ot Sloven i ot Krivich i ot Chyudij i ot Vyatich i ot sih naseli i grady bЂ bo rat ot PechenЂg i bЂ voyuyasya s nimi i odolyaya im Zgidno z legendami pro zasnuvannya u 992 r na richci Trubizh zijshlisya u bitvi ruski voyini suproti pechenigiv Pechenizkij bogatir viklikav na poyedinok rusina Do ruskogo vijska bulo zaprosheno Mikitu Kozhum yaku yakij proslavivsya tim sho mig rukoyu zupiniti rozlyuchenogo bika Vin i vistupiv proti pecheniga Koli bogatiri zijshlisya Kozhum yaka zadushiv voroga i vigrav poyedinok Kochivniki vtekli z polya boyu Na comu misci i buv zasnovanij Pereyaslav Misto malo zahishati Rus vid pivdennih kochivnikiv Bilshist livoberezhnih gorodish VIII X st romenskoyi kulturi buli zvedeni siveryanami ranishe Na pochatku isnuvannya davnoruskoyi derzhavi misceva znat brala aktivnu uchast u politichnij diyalnosti Rusi Za chasiv Olega pereyaslavski boyari zgaduyutsya v usih ugodah Pri Volodimiri livoberezhzhya Serednogo Podniprov ya stanovilo yedine cile z Kiyivskoyu zemleyu a v bagatoh udilah pravili jogo sini Sproba podiliti zemli po Dnipru bula zdijsnena Mstislavom Horobrim za chasiv Yaroslava Mudrogo 1024 go Mstislav zajnyav Chernigiv i pislya Listvenskoyi bitvi Yaroslav do smerti suprotivnika 1036 buv vimushenij postupitisya chernigivsko pereyaslavskimi zemlyami Viokremlennya Pereyaslavskogo knyazivstva vidbulosya opislya smerti Yaroslava 1054 zgidno z zapovitom kotrogo jogo ocholiv Vsevolod a Chernigivske Svyatoslav Znachnoyu miroyu comu spriyalo ustremlinnya pereyaslavskogo boyarstva do nezalezhnosti vid Chernigova sho bulo vigidno Kiyevu Inshim povazhnim faktorom bula neobhidnist nayavnosti knyazivstva yake na regulyarnij osnovi zajmalosya b organizaciyeyu sprotivu poloveckim vtorgnennyam Na teritorialni mezhi vplinuli zahisni kordoni zbudovani za chasiv Volodimira ta prirodnij geografichnij rubizh iz bolit z Chernigivskim knyazivstvom Kordoni pivdenno shidnoyi chastini poza mezhami oboronnoyi liniyi cherez majzhe postijni bojovi diyi suproti kochivnikiv mali nestabilni dinamichni mezhi U seredini XII st pid chas borotbi Yuriya I Dolgorukogo proti Izyaslava II Mstislavicha za Kiyiv Pereyaslavske knyazivstvo perehodilo z ruk u ruki poki ne bulo zakriplene za nashadkami Yuriya odnim iz najvidomishih iz yakih buv Volodimir Glibovich sho okrim ratnih zvityag takozh shirokovidomij faktom zv yazku z pershoyu litopisnoyu zgadkoyu toponimu Ukrayina V eposi toyi dobi ci podiyi bulo vidobrazheno zokrema u zvelichenni vityazya uchasnika dvoboyiv iz rattyu Gliba Yurijovicha ta antipoloveckoyi borotbi Specifika miscevogo boyarstva polyagala u vidsutnosti opozicijnosti yaka mala misce v inshih knyazivstvah do knyazivskoyi vladi Comu spriyali postijna nebezpeka vid kochivnikiv ta organizaciya vijskovih pohodiv zadlya yih vinishennya Predstavnikami vladi u mistah buli posadniki Ekonomichnomu rozvitku spriyalo rozmishennya bilya torgovelnih shlyahiv yaki spoluchali Kiyiv zi Shodom ta Pivdnem Greckij Zaloznij ta Solyanij shlyahi U 1239 r Pereyaslavske knyazivstvo bulo spustoshene mongolo tatarskimi zagarbnikami Uzhe u 1240 vi rr kolishnya teritoriya knyazivstva perebuvala pid bezposerednoyu vladoyu haniv Zolotoyi Ordi a yepiskop Pereyaslavlya buv perevedenij v yiyi stolicyu Saraj Batu yakij stav centrom Sarajskoyi yeparhiyi Z kincya XIII st stalo chastinoyu Kiyivskogo knyazivstva yakim keruvali knyazi z Putivlskoyi gilki Olgovichiv U seredini XIV st nad Kiyevom vstanovilas vlada Gediminovichiv knyazem stav Volodimir Olgerdovich Geografichni mezhiPivnichnij kordon prohodiv za nizhnoyu techiyeyu Ostra i dali na shid cherez verhiv ya Udayu ta Suli Prikordonnimi shodo Chernigivshini pereyaslavskimi poselennyami buli Osterskij gorodok ta Romni Na zahodi ta pivdennomu zahodi z Kiyivshinoyu knyazivstvo mezhuvalo po Desni j Dnipru Z pivdennogo shodu kordonom Pereyaslavshini bula Sula z fortifikacijnoyu liniyeyu yaka bula stalim kordonom vid kochivnikiv Nestijki kordoni prolyagali do Siverskogo Doncya ta Vorskli de opornimi punktami vistupali Donec ta Ltava Na pivdni znachnoyu forteceyu ta richkovim portom buv Voyin Div takozhPereyaslavski knyaziPrimitkiM Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Tom II Rozdil V Stor 4 Kuchera 1975 s 118 144 Rusina O V Siverska zemlya u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo Kol avt NAN Ukrayini Institut ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva im M S Grushevskogo Institut istoriyi Ukrayini K 1998 244 s 44 s ISBN 966 02 0737 7 Andriyashev O M Naris istoriyi kolonizaciyi Pereyaslavskoyi zemli do pochatku XVI v 2 s Zapiski istorichno filologichnogo viddilu VUAN 1931 Kniga 26 Povist vremennih lit 6496 988 M Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Tom II Rozdil V Stor 5 Halanskij M G Velikorusskie byliny kievskogo cikla 1886 50 57 s LiteraturaPlahonin A G Pereyaslavske knyazivstvo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 144 ISBN 978 966 00 1142 7 Lyaskoronskij Vasil 1897 Istoriya Pereyaslavskoj zemli s drevnejshih vremen do poloviny XIII st K Tip I I Chokolova 1897 486 s Kuchera Mihajlo 1975 Drevnerusskie knyazhestva X XIII st Pereyaslavskoe knyazhestvo 118 143 M Nauka 1975 Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah Luck Vezha 2000 Rad enciklopediya istoriyi Ukrayini K 1971 t 3 M M Korinnij Pereyaslavskaya zemlya H pervaya polovina XIII veka K 1992 PosilannyaPereyaslavske knyazivstvo Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4