У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Гусєв Андрі й Євгенович Гу сєв рос Андрей Евгеньевич Гусев 27 жовтн

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гусєв.

Андрі́й Євгенович Гу́сєв (рос. Андрей Евгеньевич Гусев, 27 жовтня 1952(19521027), Москва) — російський письменник і журналіст. Головний редактор (з 1993 року) газети «Новая медицинская газета».

Андрій Гусєв
Андрей Евгеньевич Гусев
Андрiй Гусєв (р. 2000)
Ім'я при народженні	Андрій Євгенович Гусєв
Народився	27 жовтня 1952(1952-10-27) (71 рік) Москва, СРСР
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	письменник, журналіст, винахідник, фізик, інженер, редактор
Alma mater	Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ»
Мова творів	російська
Роки активності	з 1990
Жанр	проза
Magnum opus	З мандатом Хроноса, Світ за Новіковим, ^d і ^d
Нагороди
Сайт: andrei-gusev.narod.ru


Гусєв Андрій Євгенович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у Вікіджерелах

Біографія

Народився 27 жовтня 1952 року в Москві. Його батько Євген Гусєв народився в Чернігівській області України; його мати Розалінда Мальцева народилася в Москві.

Андрій Гусєв — випускник Московського інженерно-фізичного інституту (МІФІ), за фахом інженер-фізик. Згодом здобув медичну освіту. З 1975 по 1990 рік працював інженером, старшим інженером, науковим співробітником у московських НДІ — СНДІП, Московському НДІ рентгенорадіології, Всесоюзному НДІ комп'ютерної томографії. Має 10 авторських свідоцтв на винаходи, 23 опубліковані наукові роботи.

У 1990 році Андрій Гусєв став журналістом газети «Московський комсомолець», пізніше — спеціальним кореспондентом «Російської газети» і заступником головного редактора газети «Ступені». З 1993 року Андрій Гусєв працює головним редактором газети «Новая медицинская газета».

У період роботи в газеті «Ступені» він видає свої перші публікації — оповідання «Квиток до Америки» (1992) і першу книгу «Презентація» (1993). Потім видаються «Пан письменник» (1994), «З мандатом Хроноса» (1995), «Російська історія» (1996), збірка — «На краю Магелланових хмар» (1998). Романи «Художник та Ерос у форматі супер», «Role plays в зрілому віці» були опубліковані в 2003 році і «Світ за Новіковим» — у 2006 році.

Андрій Гусєв живе у Москві. Був двічі одружений і двічі розлучився; має двох дочок. Його хобі — бджільництво.

Бібліографія

Серед написаного:

«Презентация» (англ. “Presentation”). Сборник рассказов/ М., 1993
«Господин сочинитель» (англ. “Mister Novelist”). Повести и рассказы/ М., 1994
«С мандатом Хроноса» (англ. “With Chronos Permit”). Повести, кинороман/ М., 1995
«Российская история» (англ. “The Russian Story”). Роман/ М., 1996
«Role Plays в зрелом возрасте». Повести и рассказы/ М., 2003
«Художник и эрос в формате супер» (англ. “The Painter & Eros”). Роман/ М., 2003
«Світ за Новіковим» (англ. “The World According to Novikoff”). Роман/ М., 2006 .

А також у збірках оповідання та короткі повісті: «Билет в Америку» Липецк, 1992; «Убийственное время» М., 1998, ; «На краю Магеллановых облаков» (англ. “On the Edge of Magellanic Clouds”) М., 1998, ; «Время прозы» Рязань, 2005.

Політичні погляди

Має критичні погляди на політичний та економічний курс російської влади в нульові та десяті роки.

Образ в художній літературі

Послужив прототипом одного з головних персонажів — Андрія Лебедева, журналіста газети «Московський богомолець» — в романі «Журналюги» письменника Сергія Амана. У романі того ж автора «Все буде добре — ми всі помремо» зображений під власним ім'ям, як журналіст Андрій Гусєв.

Примітки

. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 13 грудня 2021.
Біографія Андрій Гусєв [ 9 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
Всероссийский ежегодник «НА ПОРОГЕ XXI ВЕКА»: А. Е. Гусев — биография, М., «Московский Парнас», 2002 ()
Всероссийский ежегодник НА ПОРОГЕ XXI ВЕКА: А. Е. Гусев — биография, М., «Московский Парнас», 2006 ()
. Архів оригіналу за 23 березень 2016. Процитовано 19 травень 2016. {{}}: Недійсний |url-status=no ()
Чем закончится эпоха Путина [ 1 липень 2016 у Wayback Machine.] — «Ехо Москви», 11 июня 2013 г.
Анатолий Макаров "Диалог ума и сердца" [ 27 липень 2014 у Wayback Machine.] — «Радио Культура», 19 октября 2013 г.
Аман С. Всё будет хорошо, мы все умрём! Эротическо-героический эпос. — М.: ИД «Флюид ФриФлай», 2018. —
Героическое в натуре: о книге Сергея Амана «Всё будет хорошо, мы все умрём» [ 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Российская газета «НМГ», 2019 г.
Алекс Костерев «Время и судьба Алексея Круторогова» [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.], «Союз литераторов Москвы», 2018 г.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гусєв Андрій Євгенович

Офіційний сайт письменника [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Editor-in-Chief of «New Medical Gazette» Andrei E. Gusev (from Moscow) [ 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
Твори Гусєв Андрій у бібліотеці Максима Мошкова [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Твори Гусєв Андрій — Проза.ру [ 26 травня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
aegusev — блог у LiveJournal, який веде Гусєв Андрій Євгенович.
Гусєв Андрій Євгенович у соцмережі «Facebook»
Андрій Гусєв Вконтакте

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.

[“Rodovid”-1] . Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 13 грудня 2021.

[Bio-2] Біографія Андрій Гусєв [ 9 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

[bio1-3] Всероссийский ежегодник «НА ПОРОГЕ XXI ВЕКА»: А. Е. Гусев — биография, М., «Московский Парнас», 2002 ()

[bio2-4] Всероссийский ежегодник НА ПОРОГЕ XXI ВЕКА: А. Е. Гусев — биография, М., «Московский Парнас», 2006 ()

[VIP-5] . Архів оригіналу за 23 березень 2016. Процитовано 19 травень 2016. {{}}: Недійсний |url-status=no ()

[6] Чем закончится эпоха Путина [ 1 липень 2016 у Wayback Machine.] — «Ехо Москви», 11 июня 2013 г.

[7] Анатолий Макаров "Диалог ума и сердца" [ 27 липень 2014 у Wayback Machine.] — «Радио Культура», 19 октября 2013 г.

[8] Аман С. Всё будет хорошо, мы все умрём! Эротическо-героический эпос. — М.: ИД «Флюид ФриФлай», 2018. —

[9] Героическое в натуре: о книге Сергея Амана «Всё будет хорошо, мы все умрём» [ 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.], Российская газета «НМГ», 2019 г.

[10] Алекс Костерев «Время и судьба Алексея Круторогова» [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.], «Союз литераторов Москвы», 2018 г.