Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ursus savini — вимерлий вид ведмедя, викопні рештки якого датуються періодом середнього плейстоцену (приблизно 700–140 000 років тому) і були знайдені в Європі.
| Ursus savini | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Ведмедеві (Ursidae) |
| Рід: | Ведмідь (Ursus) |
| Вид: | U. savini |
| Біноміальна назва | |
| Ursus savini (Andrews, 1922) | |
Опис
Ursus savini був дуже схожий на відомого печерного ведмедя, але був значно менший за розміром; він не повинен був перевищувати розмір нинішнього європейського бурого ведмедя. Череп Ursus savini був маленьким порівняно з черепом інших ведмедів, але дуже міцним. Виличні дуги, наприклад, були надзвичайно короткими та широкими. Череп, особливо у чоловіків, мав дуже помітну лобову частину та мав досить високий нейрокраніум. Морда була дуже короткою, а лобові пазухи відходили далеко назад. Потилиця була дуже глибока в області зовнішнього потиличного виступу. Нижні щелепи також були міцними та високими, а вінцевий відросток нижньої щелепи був вертикальним.
Класифікація
Ursus savini був уперше описаний у 1922 році на основі викопних останків, знайдених у ґрунтах середнього плейстоцену в Англії. Інші скам'янілості, знайдені на Краснодарщині, були описані Борисяком в 1930 році як U. spelaeus rossicus. Згодом інші добре збережені останки з району Мішін Камік (північно-західна Болгарія) дозволили зрозуміти, що різноманітні скам’янілості, знайдені раніше, належали одному виду вимерлого ведмедя: найбільш архаїчні форми відомі як U. savini, а ті, що більш похідні та новітні (з Росії та Болгарії) відомі як U. savini rossicus.
Здається, що Ursus savini, попри те, що він дуже схожий за морфологією на добре відомого печерного ведмедя (Ursus spelaeus), насправді належав до побічної гілки еволюції роду Ursus і не був нащадком еволюційної лінії, яка почалася з ведмедем Денінгера (Ursus deningeri), кульмінацією якого є Ursus ingressus та U. spelaeus (Спасов та ін., 2017).
Палеобіологія
Ці тварини були пристосовані до середовища існування, яке складається з мозаїки лісів і відкритих місцевостей у горбистій місцевості. Ursus savini розвинув чудові здібності до подрібнення рослинної їжі, але не мав великих рухових здібностей (Spassov et al., 2017).
Джерела
- Andrews, C. W. (1922): Note on a bear (Ursus savini, n. sp.). – Annals and Magazine of Natural History, Series 9, 9: 204–207.
- Borissiak, A. (1930): Ursus spelaeus rossicus nov. n. – Doklady Akademii nauk SSSR, 8(5): 102–104.
- Spassov, N., Hristova, L., Ivanova, S., Georgiev, I. (2017): First record of the “small cave bear” in Bulgaria and the taxonomic status of bears of the Ursus savini ANDREWS – Ursus rossicus BORISSIAK group. – Fossil Imprint, 73(3–4): 275–291, Praha. ISSN 2533-4050 (print), ISSN 2533-4069
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ursus savini vimerlij vid vedmedya vikopni reshtki yakogo datuyutsya periodom serednogo plejstocenu priblizno 700 140 000 rokiv tomu i buli znajdeni v Yevropi Ursus saviniBiologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Rodina Vedmedevi Ursidae Rid Vedmid Ursus Vid U saviniBinomialna nazvaUrsus savini Andrews 1922 OpisUrsus savini buv duzhe shozhij na vidomogo pechernogo vedmedya ale buv znachno menshij za rozmirom vin ne povinen buv perevishuvati rozmir ninishnogo yevropejskogo burogo vedmedya Cherep Ursus savini buv malenkim porivnyano z cherepom inshih vedmediv ale duzhe micnim Vilichni dugi napriklad buli nadzvichajno korotkimi ta shirokimi Cherep osoblivo u cholovikiv mav duzhe pomitnu lobovu chastinu ta mav dosit visokij nejrokranium Morda bula duzhe korotkoyu a lobovi pazuhi vidhodili daleko nazad Potilicya bula duzhe gliboka v oblasti zovnishnogo potilichnogo vistupu Nizhni shelepi takozh buli micnimi ta visokimi a vincevij vidrostok nizhnoyi shelepi buv vertikalnim KlasifikaciyaUrsus savini buv upershe opisanij u 1922 roci na osnovi vikopnih ostankiv znajdenih u gruntah serednogo plejstocenu v Angliyi Inshi skam yanilosti znajdeni na Krasnodarshini buli opisani Borisyakom v 1930 roci yak U spelaeus rossicus Zgodom inshi dobre zberezheni ostanki z rajonu Mishin Kamik pivnichno zahidna Bolgariya dozvolili zrozumiti sho riznomanitni skam yanilosti znajdeni ranishe nalezhali odnomu vidu vimerlogo vedmedya najbilsh arhayichni formi vidomi yak U savini a ti sho bilsh pohidni ta novitni z Rosiyi ta Bolgariyi vidomi yak U savini rossicus Zdayetsya sho Ursus savini popri te sho vin duzhe shozhij za morfologiyeyu na dobre vidomogo pechernogo vedmedya Ursus spelaeus naspravdi nalezhav do pobichnoyi gilki evolyuciyi rodu Ursus i ne buv nashadkom evolyucijnoyi liniyi yaka pochalasya z vedmedem Deningera Ursus deningeri kulminaciyeyu yakogo ye Ursus ingressus ta U spelaeus Spasov ta in 2017 PaleobiologiyaCi tvarini buli pristosovani do seredovisha isnuvannya yake skladayetsya z mozayiki lisiv i vidkritih miscevostej u gorbistij miscevosti Ursus savini rozvinuv chudovi zdibnosti do podribnennya roslinnoyi yizhi ale ne mav velikih ruhovih zdibnostej Spassov et al 2017 DzherelaAndrews C W 1922 Note on a bear Ursus savini n sp Annals and Magazine of Natural History Series 9 9 204 207 Borissiak A 1930 Ursus spelaeus rossicus nov n Doklady Akademii nauk SSSR 8 5 102 104 Spassov N Hristova L Ivanova S Georgiev I 2017 First record of the small cave bear in Bulgaria and the taxonomic status of bears of the Ursus savini ANDREWS Ursus rossicus BORISSIAK group Fossil Imprint 73 3 4 275 291 Praha ISSN 2533 4050 print ISSN 2533 4069