Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ursus ingressus вимерлий вид родини Ursidae який жив у Центральній Європі в пізньому плейстоцені Названа на честь печери

Ursus ingressus

Ursus ingressus

Ursus ingressus — вимерлий вид родини Ursidae, який жив у Центральній Європі в пізньому плейстоцені. Названа на честь печери Гамсульцен в Австрії, де був знайдений голотип цього виду.

Ursus ingressus
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Ведмедеві (Ursidae)
Рід: Ведмідь (Ursus)
Вид:
U. ingressus
Біноміальна назва
Ursus ingressus
Rabeder et al., 2004

Опис

Ursus ingressus був великим ведмедем з масивними, громіздкими кінцівками. Він був більшим за Ursus spelaeus, який, за оцінками, важив у середньому від 350 до 600 кг (чоловічий екземпляр).

Поведінка

Деякі дослідження припускають, що печерний ведмідь Гамсульзен був травоїдним. Інші дослідження припускають, що Ursus ingressus був всеїдним. Однак було також припущено, що звички харчування печерних ведмедів можуть сильно відрізнятися залежно від середовища.

Черепи з укусами з печери Зоолітен у Німеччині говорять про те, що Ursus ingressus вступив у конфлікти з іншими великими хижими тваринами пізнього плейстоцену Європи, такими як печерний лев (Panthera leo spelaea) або печерна гієна (Crocuta crocuta spelaea).

Середовище проживання

Здебільшого він був знайдений в регіонах із середніми та високими висотами і, ймовірно, був пристосований до континентального середовища з холодним і посушливим кліматом.

Еволюція і вимирання

Ursus ingressus і Ursus spelaeus еволюціонували від Ursus deningeri і, ймовірно, розійшлися між 173 000 і 414 000, або, можливо, цілих 600 000 років тому. Деякі дослідження все ще ставлять під сумнів, чи U. ingressus і U. spelaeus є окремими видами, замість цього розглядають їх як підвиди одного виду. Ursus ingressus пережив U. spelaeus приблизно на 1000–2000 років, місцево замінивши цей вид, але також вимер приблизно 30 000 років тому, якраз до останнього льодовикового максимуму. Причини їх зникнення досі обговорюються, а як можливі причини пропонуються зміни клімату та полювання людей.

Примітки

  1. Rabeder, G., Hofreiter, M., Nagel, D., & Withalm, G. (2004). New taxa of alpine cave bears (Ursidae, Carnivora). Cahiers scientifiques-Muséum d'histoire naturelle de Lyon, 49-67.
  2. Gernot Rabeder (2004): Die Höhlenbären der Sulzfluh-Höhlen, Vorarlberger Naturschau 15, Seite 103–114
  3. Per Christiansen (1999): What size were Arctodus simus and Ursus spelaeus (Carnivora: Ursidae)?, Finnish Zoological and Botanical Publishing Board, Helsinki 1999
  4. Münzel, Susanne C. (2014). Behavioural ecology of Late Pleistocene bears (Ursus spelaeus, Ursus ingressus): Insight from stable isotopes (C, N, O) and tooth microwear. Quaternary International. 339—340: 148—163. doi:10.1016/j.quaint.2013.10.020.
  5. Dotsika, Elisavet (2011). Palaeoclimatic information from isotopic signatures of Late Pleistocene Ursus ingressus bone and teeth apatite (Loutra Arideas Cave, Macedonia, Greece). Quaternary International. 245 (2): 291—301. doi:10.1016/j.quaint.2011.01.027.
  6. Knapp, Michael (March 2009). First DNA sequences from Asian cave bear fossils reveal deep divergences and complex phylogeographic patterns. Molecular Ecology. 18 (6): 1225—1238. doi:10.1111/j.1365-294x.2009.04088.x. PMID 19226321.
  7. Diedrich, Cajus (2014). Holotype skulls, stratigraphy, bone taphonomy and excavation history in the Zoolithen Cave and new theory about Esper's "great deluge". E&G Quaternary Science Journal. 63: 78—98. doi:10.3285/eg.63.1.05.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  8. Baca, Mateusz, Stankovic, Anna, Stefaniak, Krzysztof, Marciszak, Adrian, Hofreiter, Michael, Nadachowski, Adam, Węgleński, Piotr, and Mackiewicz, Paweł. 2012. Genetic analysis of cave bear specimens from Niedźwiedzia Cave, Sudetes, Poland. Palaeontologia Electronica Vol. 15, Issue 2;21A,16p
  9. Münzel, Susanne C. (2011). Pleistocene bears in the Swabian Jura (Germany): Genetic replacement, ecological displacement, extinctions and survival (PDF). Quaternary International. 245 (2): 225—237. doi:10.1016/j.quaint.2011.03.060.
  10. Kitawaga, Keiko (September 2015). Exploring cave use and exploitation among cave bears, carnivores and hominins in the Swabian Jura, Southwestern Germany. Journal of Taphonomy. 10 (Issue 3-4): 439—461.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ursus ingressus vimerlij vid rodini Ursidae yakij zhiv u Centralnij Yevropi v piznomu plejstoceni Nazvana na chest pecheri Gamsulcen v Avstriyi de buv znajdenij golotip cogo vidu Ursus ingressusBiologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Rodina Vedmedevi Ursidae Rid Vedmid Ursus Vid U ingressusBinomialna nazvaUrsus ingressus Rabeder et al 2004OpisUrsus ingressus buv velikim vedmedem z masivnimi gromizdkimi kincivkami Vin buv bilshim za Ursus spelaeus yakij za ocinkami vazhiv u serednomu vid 350 do 600 kg cholovichij ekzemplyar PovedinkaDeyaki doslidzhennya pripuskayut sho pechernij vedmid Gamsulzen buv travoyidnim Inshi doslidzhennya pripuskayut sho Ursus ingressus buv vseyidnim Odnak bulo takozh pripusheno sho zvichki harchuvannya pechernih vedmediv mozhut silno vidriznyatisya zalezhno vid seredovisha Cherepi z ukusami z pecheri Zooliten u Nimechchini govoryat pro te sho Ursus ingressus vstupiv u konflikti z inshimi velikimi hizhimi tvarinami piznogo plejstocenu Yevropi takimi yak pechernij lev Panthera leo spelaea abo pecherna giyena Crocuta crocuta spelaea Seredovishe prozhivannyaZdebilshogo vin buv znajdenij v regionah iz serednimi ta visokimi visotami i jmovirno buv pristosovanij do kontinentalnogo seredovisha z holodnim i posushlivim klimatom Evolyuciya i vimirannyaUrsus ingressus i Ursus spelaeus evolyucionuvali vid Ursus deningeri i jmovirno rozijshlisya mizh 173 000 i 414 000 abo mozhlivo cilih 600 000 rokiv tomu Deyaki doslidzhennya vse she stavlyat pid sumniv chi U ingressus i U spelaeus ye okremimi vidami zamist cogo rozglyadayut yih yak pidvidi odnogo vidu Ursus ingressus perezhiv U spelaeus priblizno na 1000 2000 rokiv miscevo zaminivshi cej vid ale takozh vimer priblizno 30 000 rokiv tomu yakraz do ostannogo lodovikovogo maksimumu Prichini yih zniknennya dosi obgovoryuyutsya a yak mozhlivi prichini proponuyutsya zmini klimatu ta polyuvannya lyudej PrimitkiRabeder G Hofreiter M Nagel D amp Withalm G 2004 New taxa of alpine cave bears Ursidae Carnivora Cahiers scientifiques Museum d histoire naturelle de Lyon 49 67 Gernot Rabeder 2004 Die Hohlenbaren der Sulzfluh Hohlen Vorarlberger Naturschau 15 Seite 103 114 Per Christiansen 1999 What size were Arctodus simus and Ursus spelaeus Carnivora Ursidae Finnish Zoological and Botanical Publishing Board Helsinki 1999 Munzel Susanne C 2014 Behavioural ecology of Late Pleistocene bears Ursus spelaeus Ursus ingressus Insight from stable isotopes C N O and tooth microwear Quaternary International 339 340 148 163 doi 10 1016 j quaint 2013 10 020 Dotsika Elisavet 2011 Palaeoclimatic information from isotopic signatures of Late Pleistocene Ursus ingressus bone and teeth apatite Loutra Arideas Cave Macedonia Greece Quaternary International 245 2 291 301 doi 10 1016 j quaint 2011 01 027 Knapp Michael March 2009 First DNA sequences from Asian cave bear fossils reveal deep divergences and complex phylogeographic patterns Molecular Ecology 18 6 1225 1238 doi 10 1111 j 1365 294x 2009 04088 x PMID 19226321 Diedrich Cajus 2014 Holotype skulls stratigraphy bone taphonomy and excavation history in the Zoolithen Cave and new theory about Esper s great deluge E amp G Quaternary Science Journal 63 78 98 doi 10 3285 eg 63 1 05 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Baca Mateusz Stankovic Anna Stefaniak Krzysztof Marciszak Adrian Hofreiter Michael Nadachowski Adam Weglenski Piotr and Mackiewicz Pawel 2012 Genetic analysis of cave bear specimens from Niedzwiedzia Cave Sudetes Poland Palaeontologia Electronica Vol 15 Issue 2 21A 16p Munzel Susanne C 2011 Pleistocene bears in the Swabian Jura Germany Genetic replacement ecological displacement extinctions and survival PDF Quaternary International 245 2 225 237 doi 10 1016 j quaint 2011 03 060 Kitawaga Keiko September 2015 Exploring cave use and exploitation among cave bears carnivores and hominins in the Swabian Jura Southwestern Germany Journal of Taphonomy 10 Issue 3 4 439 461

Дата публікації:
Топ