Альціон мікронезійський Охоронний статус Вимерлий на волі МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Цар

Альціон мікронезійський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина:	Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід:	Чорнодзьобий альціон (Todiramphus)
Вид:	Альціон мікронезійський

Біноміальна назва

Todiramphus cinnamominus
(Swainson, 1821)

Синоніми

Halcyon cinnamonina
Halcyon cinnamomina
Todirhamphus cinnamominus

Посилання

Вікісховище:	Todiramphus cinnamominus
Віківиди:	Todiramphus cinnamominus
ITIS:	692702
МСОП:	22725862
NCBI:	1006542

Альціо́н мікронезійський (Todiramphus cinnamominus) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Ендемік Гуаму. Раніше вважався конспецифічним з рудоголовими і погнпейськими альціонами.

Опис

Довжина птаха становить 20 см, самці важать 56—62 г, самиці 58—74 г. Верхня частина голови рудувато-іржаста, на обличчі тонка зеленувато-чорна «маска», що переходить в чорну смугу на задній частині шиї. Спина темна, блискуча, синьо-зелена, крила і хвіст фіолетово-сині. Нижня частина тіла руда. Дзьоб чорний. У самиць живіт білий.

Таксономія

Підвид мікронезійського альціона T. c. miyakoensis, описаний японським орнітологом ^[en] у 1919 році, відомий лише за голотипом, зібраним на острові Міяко у 1887 році. Однак деякі орнітологи вважають цей підвид сумнівним. Якщо мікронезійські альціони дійсно мешкали на островах Міяко, то вони, імовірно, вимерли наприкінці XIX століття.

Поширення і екологія

Мікронезійські альціони жили в мангрових і тропічних лісах Гуаму, на узліссях, кокосових плантаціях і в садах. Вони живляться комахами, зокрема прямокрилими і цикадами, а також дрібними ящірками. Гніздяться в дуплах дерев, на висоті від 3 до 8 м над землею, в період з грудня по липень. Досягають статевої зрілості у віці 2 років, їхня загальна тривалість життя становить 15—20 років.

Збереження

Мікронезійські альціони вимерли в дикій природі через появу на острові інтродукованих бурих бойг. Востаннє в дикій природі вони спостерігалися у 1988 році, однак перед тим, у 1986 році науковцям вдалося спіймати 29 птахів. Орнітологи ведуть програму з підтримки і збільшення популяції мікронезійських альціонів. У 2008 році в неволі проживало 100 птахів цього виду, у 2013 році — 124 птахи, у 2016 році — 145 птахів. Планується реінтродукція мікронезійських альціонів у дику природу, зокрема на атол Пальміра.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 13 квітня 2022.
William Swainson: Zoological illustrations. T. 2. 1821, ss. Pl 64 [text].
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
. U.S. Fish & Wildlife Service. 21 czerwca 2018. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 4 жовтня 2018.
C. Hilary Fry, Kathie Fry: Kingfishers, Bee-eaters and Rollers. Bloomsbury Publishing, 2010, ss. 181–183.
Nagamichi Kuroda. Description of three New Birds from the southern Islands of Japan. „Dobutsugaku zasshi”, s. 331, 1919.
John R. Platt (27 listopada 2017). Extinct in the Wild But Still Flying: The Guam Kingfisher. The Revelator. Процитовано 5 października 2018.

Джерела

Naturalis; The Netherlands
— The Brown Treesnake on Guam.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 13 квітня 2022.

[oryg-2] William Swainson: Zoological illustrations. T. 2. 1821, ss. Pl 64 [text].

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.

[gov-5] . U.S. Fish & Wildlife Service. 21 czerwca 2018. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 4 жовтня 2018.

[pdf-6] C. Hilary Fry, Kathie Fry: Kingfishers, Bee-eaters and Rollers. Bloomsbury Publishing, 2010, ss. 181–183.

[orygp-7] Nagamichi Kuroda. Description of three New Birds from the southern Islands of Japan. „Dobutsugaku zasshi”, s. 331, 1919.

[reint-8] John R. Platt (27 listopada 2017). Extinct in the Wild But Still Flying: The Guam Kingfisher. The Revelator. Процитовано 5 października 2018.