Монарх довгохвіст мадагаскарський Самець підвид T m mutata Самиця підвид T m mutata Охоронний статус Найменший ризик МСО

Монарх-довгохвіст мадагаскарський

Самець (підвид T. m. mutata)

Самиця (підвид T. m. mutata)

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Монархові (Monarchidae)
Рід:	Монарх-довгохвіст (Terpsiphone)
Вид:	Монарх-довгохвіст мадагаскарський

Біноміальна назва

Terpsiphone mutata
(Linnaeus, 1766)

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Muscicapa mutata Linnaeus, 1766

Посилання

Вікісховище:	Terpsiphone mutata
Віківиди:	Terpsiphone mutata
ITIS:	563368
МСОП:	22707126
NCBI:	198852
Fossilworks:	372738

Монарх-довгохвіст мадагаскарський (Terpsiphone mutata) — вид горобцеподібних птахів родини монархових (Monarchidae). Мешкає на Мадагаскарі та на Коморських островах.

Опис

Довжина птаха становить 18 см, вага 12-13 г. У самців центральні стернові пера видовжені, їх довжина може сягати 27 см. Забарвлення самців існує у двох морфах: рудувато-коричневій і чорно-білій. Самиці мають переважно іржасте забарвлення, верхння частина голови у них чорна. Навколо очей у птахів є кільця голої синьої шкіри, у самців вони більш широкі.

Таксономія

В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис мадагаскарського монарха-довгохвоста до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком з Мадагаскару. Він використав французьку назву Le gobe-mouche a longue queue de Madagascar та латинську назву Muscicapa Madagascariensis Longicauda. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї Systema Naturae, він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном. Одним з цих видів був мадагаскарський монарх-довгохвіст, для якого Лінней придумав біномінальну назву Muscicapa mutata. Згодом вид був переведений до роду Монарх-довгохвіст (Terpsiphone).

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:

T. m. mutata (Linnaeus, 1766) — острів Мадагаскар;
T. m. pretiosa (Lesson, R, 1847) — острів Майотта;
T. m. vulpina (Newton, E, 1877) — острів Анжуан;
T. m. voeltzkowiana Stresemann, 1924 — острів Мохелі;
T. m. comorensis Milne-Edwards & Oustalet, 1885 — острів Великий Комор.

Поширення і екологія

Мадагаскарські монархи-довгохвости мешкають на Мадагаскарі, на Коморських Островах та на Майотті. Вони живуть у вологих і сухих тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в мангрових лісах, на плантаціях, в парках і садах, переважно на висоті до 1600 м над рівнем моря. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів разом з сірими лемурками і рудими вангами. Гніздо глибоке, чашоподбне, розміщується на дереві. В кладці 3 яйця. Мадагаскарські монархи-довгохвости іноді стають жертвами гніздового паразитизму мадагаскарських зозуль.

Примітки

BirdLife International (2016). Terpsiphone mutata: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 липня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 424—426, Plate 40 fig 1.
Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Процитовано 02 липня 2022.
Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 325.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Monarchs. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 липня 2022.
Hino, Teruaki (2003). Intraspecific differences in benefits from feeding in mixed-species flocks. Journal of Avian Biology. 31 (4): 441—446. doi:10.1034/j.1600-048X.2000.310402.x.
Yamagishi, Satoshi (2005). Social Organization of the Rufous Vanga: The Ecology of Vangas — Birds Endemic to Madagascar. Sakyo-Ku, Japan: Kyoto University Press. с. 68—71. ISBN .
Oates, Eugene W. (1903). Catalogue of the Collection of Birds' Eggs in the British Museum, volume 3. London, UK: British Museum (Natural History). с. 281.

Джерела

Coates, B. J.; Dutson, G. C. L.; Filardi, C. E. (2006). Family Monarchidae (Monarch-Flycatchers). У del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Christie, David (ред.). Handbook of Birds of the World, Volume 11: Old World Flycatchers to Old World Warblers. Barcelona, Spain: Lynx Edicions. ISBN .

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Terpsiphone mutata: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 липня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[brisson-3] Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 424—426, Plate 40 fig 1.

[allen-4] Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Процитовано 02 липня 2022.

[5] Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 325.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Monarchs. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 липня 2022.

[7] Hino, Teruaki (2003). Intraspecific differences in benefits from feeding in mixed-species flocks. Journal of Avian Biology. 31 (4): 441—446. doi:10.1034/j.1600-048X.2000.310402.x.

[8] Yamagishi, Satoshi (2005). Social Organization of the Rufous Vanga: The Ecology of Vangas — Birds Endemic to Madagascar. Sakyo-Ku, Japan: Kyoto University Press. с. 68—71. ISBN .

[9] Oates, Eugene W. (1903). Catalogue of the Collection of Birds' Eggs in the British Museum, volume 3. London, UK: British Museum (Natural History). с. 281.