Stenocranius gregalis, syn. Lasiopodomys gregalis, Microtus gregalis (вузькоголова нориця) — вид мишоподібних ссавців з родини хом'якових. Вид мешкає в Північній і Центральній Азії
Stenocranius gregalis | |
---|---|
череп і морда виду | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
Родина: | Хом'якові (Cricetidae) |
Підродина: | Щурові (Arvicolinae) |
Рід: | |
Вид: | S. gregalis |
Біноміальна назва | |
Stenocranius gregalis (Pallas, 1779) | |
Синоніми | |
Microtus gregalis (Pallas, 1779) |
Морфологічна характеристика
Довжина тулуба й голови від 89 до 122 мм, довжина хвоста від 21 до 32 мм, вуха від 9 до 12 мм. Влітку шерсть на спині блідо-жовтувато-бура, на боках більш бліда і зливається з жовтувато-сірим низом. Взимку забарвлення спини більш яскраве, червонувато-вохряне. Хвіст може бути однорідним жовтувато-жовтим або двоколірним, темно-коричневим зверху і жовтувато-коричневим знизу. Верх лап коричнево-білий. Вузька голова цього виду, можливо, еволюціонувала, щоб полегшити йому протиснутися через вузькі щілини та щілини в мерзлій землі.
Середовище проживання
Поширений у кількох відокремлених регіонах: у тундрі та лісотундрі від Білого моря до р. Колими; на півострові Аляска; в степах Казахстану, Киргизії, пд.-зх. Сибіру, Якутії, Монголії та Північного Китаю. Зустрічається на висотах до 4000 метрів.
Населяє тундру, рівнини та гірські степи та луки. У лісовій зоні (включаючи гірські ліси) і напівпустелях займає відкриті трав'янисті ділянки. Максимальної густоти досягає в злакових степах, а також на альпійських і заливних луках.
Спосіб життя
Живе групами, в періоди високої щільності населення може утворювати колонії. Живе в складній системі тунелів, які пролягають до 25 см під поверхнею землі й мають кілька входів і кілька гніздових камер. Переважно активний у сутінках і вночі, але також покидає нору вдень, щоб добувати їжу. Харчується різними дикорослими і культурними рослинами (підземним і наземним рослинним матеріалом), схильний віддавати перевагу бобовим. Репродуктивний період триває протягом теплих місяців року; у тундрових зонах розмноження часто починається під сніговим покривом. Має до 5 виводків на рік у південних частинах ареалу і до 4 в гірських і північних районах. Розмір виводку зазвичай становить до 12 дитинчат. Значний шкідник сільськогосподарських культур Сибіру та Казахстану та пасовищ Середньої Азії. Природний переносник ряду захворювань.
Примітки
- Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- Smith, A. T.; Xie, Y.; Hoffmann, R. S.; Lunde, D.; MacKinnon, J.; Wilson, D. E.; Wozencraft, W. C. (Eds.). A guide to the mammals of China. — Princeton University Press, 2008. — С. 231. — .
- Batsaikhan, N.; Tsytsulina, K.; Formozov, N.; Sheftel, B. (2016). . The IUCN. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 10.01.2022. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stenocranius gregalis syn Lasiopodomys gregalis Microtus gregalis vuzkogolova noricya vid mishopodibnih ssavciv z rodini hom yakovih Vid meshkaye v Pivnichnij i Centralnij AziyiStenocranius gregalis cherep i morda vidu Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Mishopodibni Rodentia Rodina Hom yakovi Cricetidae Pidrodina Shurovi Arvicolinae Rid Vid S gregalis Binomialna nazva Stenocranius gregalis Pallas 1779 Sinonimi Microtus gregalis Pallas 1779 Morfologichna harakteristikaDovzhina tuluba j golovi vid 89 do 122 mm dovzhina hvosta vid 21 do 32 mm vuha vid 9 do 12 mm Vlitku sherst na spini blido zhovtuvato bura na bokah bilsh blida i zlivayetsya z zhovtuvato sirim nizom Vzimku zabarvlennya spini bilsh yaskrave chervonuvato vohryane Hvist mozhe buti odnoridnim zhovtuvato zhovtim abo dvokolirnim temno korichnevim zverhu i zhovtuvato korichnevim znizu Verh lap korichnevo bilij Vuzka golova cogo vidu mozhlivo evolyucionuvala shob polegshiti jomu protisnutisya cherez vuzki shilini ta shilini v merzlij zemli Seredovishe prozhivannyaPoshirenij u kilkoh vidokremlenih regionah u tundri ta lisotundri vid Bilogo morya do r Kolimi na pivostrovi Alyaska v stepah Kazahstanu Kirgiziyi pd zh Sibiru Yakutiyi Mongoliyi ta Pivnichnogo Kitayu Zustrichayetsya na visotah do 4000 metriv Naselyaye tundru rivnini ta girski stepi ta luki U lisovij zoni vklyuchayuchi girski lisi i napivpustelyah zajmaye vidkriti trav yanisti dilyanki Maksimalnoyi gustoti dosyagaye v zlakovih stepah a takozh na alpijskih i zalivnih lukah Sposib zhittyaZhive grupami v periodi visokoyi shilnosti naselennya mozhe utvoryuvati koloniyi Zhive v skladnij sistemi tuneliv yaki prolyagayut do 25 sm pid poverhneyu zemli j mayut kilka vhodiv i kilka gnizdovih kamer Perevazhno aktivnij u sutinkah i vnochi ale takozh pokidaye noru vden shob dobuvati yizhu Harchuyetsya riznimi dikoroslimi i kulturnimi roslinami pidzemnim i nazemnim roslinnim materialom shilnij viddavati perevagu bobovim Reproduktivnij period trivaye protyagom teplih misyaciv roku u tundrovih zonah rozmnozhennya chasto pochinayetsya pid snigovim pokrivom Maye do 5 vivodkiv na rik u pivdennih chastinah arealu i do 4 v girskih i pivnichnih rajonah Rozmir vivodku zazvichaj stanovit do 12 ditinchat Znachnij shkidnik silskogospodarskih kultur Sibiru ta Kazahstanu ta pasovish Serednoyi Aziyi Prirodnij perenosnik ryadu zahvoryuvan PrimitkiUkrayinska nazva ye transkribuvannyam ta abo perekladom latinskoyi nazvi avtorami statti i v avtoritetnih ukrayinomovnih dzherelah ne znajdena Smith A T Xie Y Hoffmann R S Lunde D MacKinnon J Wilson D E Wozencraft W C Eds A guide to the mammals of China Princeton University Press 2008 S 231 ISBN 978 0 691 09984 2 Batsaikhan N Tsytsulina K Formozov N Sheftel B 2016 The IUCN Arhiv originalu za 20 zhovtnya 2020 Procitovano 10 01 2022 angl