Щілинозуб Solenodon рід ссавців з ряду мідицеподібні Socisiformes надряду комахоїдних Insectivora Щілинозуб Період існув

Щілинозуб (Solenodon) — рід ссавців з ряду мідицеподібні (Socisiformes) надряду комахоїдних (Insectivora).

Щілинозуб Період існування: плейстоцен — наш час

Щілинозуб гаїтянський (Solenodon paradoxus)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Комахоїдні (Eulipotyphla)
Родина:	Щілинозубові (Solenodontidae)
Рід:	Щілинозуб (Solenodon) Brandt, 1833
Види
Щілинозуб кубинський (S. cubanus) Щілинозуб гаїтянський (S. paradoxus) † Solenodon arredondoi † Solenodon marcanoi
Вікісховище: Solenodon

Це єдиний рід своєї родини. Наукова назва роду походить від грец. solen — «щілина, канал»; і грец. odon — «зуб».

Склад родини, зв'язки з іншими родинами

За останнім зведенням "Види ссавців світу" (2005), у складі роду є 4 види (назви наведено за абеткою, і порядок їх наведення не відповідає родинним зв'язкам):

†Solenodon arredondoi
Solenodon cubanus — щілинозуб кубинський
† Solenodon marcanoi
Solenodon paradoxus — щілинозуб гаїтянський

Зв'язки родини щілинозубових з іншими родинами комахоїдних:

Eulipotyphla

	†Nesophontidae

	Solenodontidae

Talpidae

	Soricidae

	Erinaceidae

Є припущення, що щілинозубові еволюціонували від північноамериканського роду † із родини † , однак питання походження тварини залишається відкритим.

Зовнішній вигляд

Тіло покрито піщано-коричневим хутром. Мордочка жовтувата. Кігті на передніх лапах такої ж довжини, як і пальці. У хоботку наявна передносова кістка.

Ареал

Мешкають у лісових районах Куби й Гаїті; раніше жили також на о. Пуерто-Рико. Ввезені європейцями пацюки (Rattus), мангусти (Herpestes), пси й коти, а також інтенсивне перетворення земель задля сільського господарства призвели до катастрофічного зниження чисельності щілинозубів.

Спосіб життя

Мешкає у гірських лісах. День проводять в укриттях, розташованих, зазвичай, серед коріння великих дерев. Після заходу сонця виходять в пошуках їжі.

Харчування

Харчуються комахами, черв'яками, молюсками, ящірками, жабами. Можуть поїдати також стерво.

Розмноження

Щілинозуби не плодовиті — розмножуються всього раз на рік, приносячи 1, рідко до 3 дитинчат. сліпі, беззубі і безволосі. Молодняк іноді залишається з матір'ю навіть після появи нового потомства. У одній норі можуть знаходитися до 8 особин. Тривалість життя щілинозуба — до 5 років (у неволі); один гаїтянський щелезуб дожив до 11 років і 4 місяців.

Примітки

Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 270.
Харчук, С., & Загороднюк, І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.
. Архів оригіналу за 20 грудня 2008. Процитовано 4 грудня 2008.

Посилання

Entry at Animal Diversity Web [ 21 грудня 2008 у Wayback Machine.]

Література

Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder. «Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference» [ 20 грудня 2008 у Wayback Machine.] (3rd ed). — Johns Hopkins University Press, 2005. pp.222-223.
Ronald M. Nowak: «Walker's Mammals of the World». The Johns Hopkins University Press, Baltimore, 1999, .
Grizimek. «Grizimek's Encyclopedia of Mammals». Vol. 1. Boston: McGraw Hill Publishing Company, 1990.
Vaughn, Ryan, Czaplewski. «Mammalogy» (4-th ed). Harcourt, Inc., 2000.
Бойчук Ю.Д., Шаламов Р.В. Животные шести континентов. Иллюстрированная энциклопедия. Харьков, 2012. .

[1] Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 270.

[2] Харчук, С., & Загороднюк, І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.

[3] . Архів оригіналу за 20 грудня 2008. Процитовано 4 грудня 2008.