Sauromalus varius це вид з родини ігуанових ендемічний для острова Сан Естебан Мексика у Каліфорнійській затоці Це найбі

Sauromalus varius — це вид з родини ігуанових, ендемічний для острова Сан-Естебан (Мексика) у Каліфорнійській затоці. Це найбільший із п'яти видів роду, і він знаходиться під найбільшою загрозою.

Sauromalus varius

Охоронний статус
Уразливий (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Плазуни (Reptilia)
Ряд:	Лускаті (Squamata)
Підряд:	Ігуаноподібні (Iguania)
Родина:	Ігуанові (Iguanidae)
Рід:	Sauromalus
Вид:	S. varius
Біноміальна назва
*Sauromalus varius* , 1919

Опис

Це найбільший вид роду, сягає 61 см у довжину тіла та 76 см у загальну довжину та важить до 1,4 кг. Його вважають хрестоматійним прикладом острівного гігантизму, оскільки він у три-чотири рази більший за своїх материкових аналогів. Шкіра самця сіра з коричнево-жовтими плямами по всьому тілу, а обличчя сіро-чорне. Самка більш тьмяна на вигляд, з меншою кількістю плям. Забарвлення забезпечують майже ідеальний камуфляж проти деяких їхніх хижаків.

Поведінка

Ці великі ящірки, як відомо, нешкідливі для людини, тікають від потенційних загроз. Коли його турбують, S. varius вклинюється в тісну щілину скелі, ковтає повітря та надуває своє тіло, щоб закріпитися. Самці сезонно й умовно територіальні. Велика кількість ресурсів створює ієрархію на основі розміру, де один великий самець домінує над меншими самцями. S. varius використовують комбінацію кольорів і фізичних проявів, а саме «віджимання», махання головою та роззявлення рота, щоб спілкуватися та захищати свою територію.

S. varius є денними тваринами, і оскільки вони ектотермічні, проводять більшу частину свого ранку та зимових днів, гріючись на сонці. Ці ящірки добре пристосовані до умов пустелі; вони активні при температурах до 39 °C.

Парування відбувається з квітня по липень, з червня по серпень відкладають від 5 до 16 яєць. Яйця вилуплюються наприкінці вересня.

Ці ігуани можуть жити 25 років і більше.

Дієта

Ці ігуани воліють жити в лавових потоках і скелястих районах з закутками і щілинами, доступними для відступу в разі загрози. Ці території зазвичай вкриті креозотовим кущем і кактусами чолла, які складають основну частину їхнього раціону, оскільки тварина в основному травоїдна. S. varius живляться також листям, плодами і квітами однорічних і багаторічних рослин і навіть бур'янами; комахи є додатковою здобиччю, якщо їх взагалі їдять.

Примітки

Montgomery, C.E.; Hollingsworth, B.; Kartje, M.; Reynoso, V.H. (2019). Sauromalus varius. Т. 2019. с. e.T174485A1414919. doi:10.2305/IUCN.UK.2019-2.RLTS.T174485A1414919.en. {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Пропущений або порожній |url= ()
Case, T. J. (1982). Ecology and evolution of insular gigantic chuckwallas, Sauromalus hispidus and Sauromalus varius. Park Ridge, New Jersey: Noyes Publications. с. 184–212. ISBN . {{}}: Проігноровано |work= ()
Stebbins, Robert C.,(2003) A Field Guide to Western Reptiles and Amphibians, 3rd Edition. Houghton Mifflin Company,

[iucn2021-1] Montgomery, C.E.; Hollingsworth, B.; Kartje, M.; Reynoso, V.H. (2019). Sauromalus varius. Т. 2019. с. e.T174485A1414919. doi:10.2305/IUCN.UK.2019-2.RLTS.T174485A1414919.en. {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Пропущений або порожній |url= ()

[Case-2] Case, T. J. (1982). Ecology and evolution of insular gigantic chuckwallas, Sauromalus hispidus and Sauromalus varius. Park Ridge, New Jersey: Noyes Publications. с. 184–212. ISBN . {{}}: Проігноровано |work= ()

[Stebbins-3] Stebbins, Robert C.,(2003) A Field Guide to Western Reptiles and Amphibians, 3rd Edition. Houghton Mifflin Company,