Muntiacus vaginalis — вид мунтжака. Він зустрічається в багатьох країнах південно-центральної та південно-східної Азії (Бангладеш, Бутан, Камбоджа, Китай, Гонконг, Індія, Лаос, М'янма, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка, Таїланд, В'єтнам). Населяє широкий спектр лісів і чагарників, включаючи рівнини та скелясті гори, густі та відкриті ліси, вічнозелені та листопадні території, старі та вторинні ліси, і навіть трав'янисті та орні землі поблизу лісистих місць існування від рівня моря до 1500 м над рівнем моря, а іноді й вище. Дієта заснована на опалих фруктах, бруньках, дрібному насінні, гілочках, насіннєвих коробочках, ніжному листі та молодій траві. Вид був названий основним розповсюджувачем плодових рослин у південному Китаї і Таїланді, і, ймовірно, так у всьому ареалі.
Muntiacus vaginalis | |
---|---|
Північний червоний мунтжак (♀) у Національному парку Кхао Яй, Таїланд, липень 2015 р. | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
Родина: | Оленеві (Cervidae) |
Рід: | Мунтжак (Muntiacus) |
Вид: | M. vaginalis |
Біноміальна назва | |
Muntiacus vaginalis (Boddaert, 1785) | |
Ареал M. vaginalis і M. muntjak |
Схоже, що північний червоний мунтжак здатний розмножуватися цілий рік, хоча для деяких популяцій було запропоновано існування чітко визначених сезонів розмноження, особливо в тих, що мешкають у місцях із більш сезонним кліматом. У всякому разі, «піки» шлюбної активності присутні, принаймні, в окремих районах. Попри те, що кожного разу народжується лише одне оленятко, загальна продуктивність за все життя висока.
Вид, як правило, поодинокий, повідомлення про невеликі групи можна віднести до пар, що спаровуються, до самок/потомства, або до тимчасової випадкової близькості особин у концентрації високоцінної їжі, наприклад, лежачі фрукти під деревом. Особи здаються сильно прив’язаними до певного ареалу проживання, але переконливих доказів територіальності немає. Північний червоний мунтжак веде денний спосіб життя в одних регіонах, нічний в інших і, мабуть, найкраще вважати його сутінковим. Це важлива здобич для Panthera pardus, Panthera tigris і Cuon alpinus.
Має темно-рудувате хутро на спині, яке світлішає до боків. Кінцівки темно-коричневі, зсередини також світліші. Над копитами з'являється біла смуга. Шия сіруватого кольору, лоб і потилиця жовтувато-коричневі, а решта обличчя сірувата. Вуха мають червонуватий відтінок біля задньої основи, решта темно-коричневі. Довжина рогів становить від 8 до 12 см.
Примітки
- Timmins, R.J.; Steinmetz, R.; Samba Kumar, N.; Anwarul Islam, Md.; Sagar Baral, H. (2016). Muntiacus vaginalis. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T136551A22165292. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-1.RLTS.T136551A22165292.en.
- Colin Peter Groves: Taxonomy of ungulates of the Indian subcontinent. Journal of the Bombay Natural History Society 100 (2–3), 2003, P. 341–361
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Muntiacus vaginalis vid muntzhaka Vin zustrichayetsya v bagatoh krayinah pivdenno centralnoyi ta pivdenno shidnoyi Aziyi Bangladesh Butan Kambodzha Kitaj Gonkong Indiya Laos M yanma Nepal Pakistan Shri Lanka Tayiland V yetnam Naselyaye shirokij spektr lisiv i chagarnikiv vklyuchayuchi rivnini ta skelyasti gori gusti ta vidkriti lisi vichnozeleni ta listopadni teritoriyi stari ta vtorinni lisi i navit trav yanisti ta orni zemli poblizu lisistih misc isnuvannya vid rivnya morya do 1500 m nad rivnem morya a inodi j vishe Diyeta zasnovana na opalih fruktah brunkah dribnomu nasinni gilochkah nasinnyevih korobochkah nizhnomu listi ta molodij travi Vid buv nazvanij osnovnim rozpovsyudzhuvachem plodovih roslin u pivdennomu Kitayi i Tayilandi i jmovirno tak u vsomu areali Muntiacus vaginalis Pivnichnij chervonij muntzhak u Nacionalnomu parku Khao Yaj Tayiland lipen 2015 r Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Parnokopitni Artiodactyla Rodina Olenevi Cervidae Rid Muntzhak Muntiacus Vid M vaginalis Binomialna nazva Muntiacus vaginalis Boddaert 1785 Areal M vaginalis i M muntjak Shozhe sho pivnichnij chervonij muntzhak zdatnij rozmnozhuvatisya cilij rik hocha dlya deyakih populyacij bulo zaproponovano isnuvannya chitko viznachenih sezoniv rozmnozhennya osoblivo v tih sho meshkayut u miscyah iz bilsh sezonnim klimatom U vsyakomu razi piki shlyubnoyi aktivnosti prisutni prinajmni v okremih rajonah Popri te sho kozhnogo razu narodzhuyetsya lishe odne olenyatko zagalna produktivnist za vse zhittya visoka Vid yak pravilo poodinokij povidomlennya pro neveliki grupi mozhna vidnesti do par sho sparovuyutsya do samok potomstva abo do timchasovoyi vipadkovoyi blizkosti osobin u koncentraciyi visokocinnoyi yizhi napriklad lezhachi frukti pid derevom Osobi zdayutsya silno priv yazanimi do pevnogo arealu prozhivannya ale perekonlivih dokaziv teritorialnosti nemaye Pivnichnij chervonij muntzhak vede dennij sposib zhittya v odnih regionah nichnij v inshih i mabut najkrashe vvazhati jogo sutinkovim Ce vazhliva zdobich dlya Panthera pardus Panthera tigris i Cuon alpinus Maye temno ruduvate hutro na spini yake svitlishaye do bokiv Kincivki temno korichnevi zseredini takozh svitlishi Nad kopitami z yavlyayetsya bila smuga Shiya siruvatogo koloru lob i potilicya zhovtuvato korichnevi a reshta oblichchya siruvata Vuha mayut chervonuvatij vidtinok bilya zadnoyi osnovi reshta temno korichnevi Dovzhina rogiv stanovit vid 8 do 12 sm PrimitkiTimmins R J Steinmetz R Samba Kumar N Anwarul Islam Md Sagar Baral H 2016 Muntiacus vaginalis IUCN Red List of Threatened Species 2016 e T136551A22165292 doi 10 2305 IUCN UK 2016 1 RLTS T136551A22165292 en Colin Peter Groves Taxonomy of ungulates of the Indian subcontinent Journal of the Bombay Natural History Society 100 2 3 2003 P 341 361