Королець брунатний Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Ядерні Eukaryota Царство Твар

Королець брунатний

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:	Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд:	Corvida
Надродина:	Corvoidea
Родина:	Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина:	Королечні (Eopsaltriinae)
Рід:	Чорноголовий королець (Melanodryas)
Вид:	Королець брунатний

Біноміальна назва

Melanodryas vittata
(Quoy & Gaimard, 1830)

Підвиди

M. v. vittata (Quoy & Gaimard, 1830)
M. v. kingi (Mathews, 1914)

Синоніми

Petroica vittata

Посилання

Вікісховище:	Melanodryas vittata
Віківиди:	Melanodryas vittata
ITIS:	561046
МСОП:	22704840
NCBI:	665144

Королець брунатний (Melanodryas vittata) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Ендемік Тасманії.

Опис

Довжина птаха становить 16-17 см. Верхня частина тіла сірувато-коричнева або оливково-коричнева. На плечах тонкі білі смуги, на крилах невеликі білі плями. Горло біле, нижня частина тіла блідо-коричнева. Хвіст коричневий, пера на хвості мають білі края. Дзьоб чорний, очі і лапи коричнево-чорні. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Поширення і екологія

Брунатний королець мешкає по всій території Тасманії, а також на кількох островах між Тасманією і Австралією. Мешкає у відкритих евкаліптових лісах і в прибережних пустищах.

Підвиди

Виділяють два підвиди брунатного корольця:

M. v. vittata (Quoy & Gaimard, 1830) (Тасманія і острів Фліндерс);
M. v. kingi (Mathews, 1914) (острів Кінг).

Розмноження

Сезон розмноження триває з липня по грудень.За сезон може вилупитися один або два виводки. Гніздо невелике, чашоподібної форми, зроблене з м'якої сухої трави і кори. В кладці від двох до чотирьох яєць розміром 22x17 мм, блідо-оливково або блакитнувато-зеленого кольору з темними плямками.

Примітки

BirdLife International (2012). . Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 26 листопада 2013.
Quoy, Jean; Gaimard, Joseph Paul (1830). Dumont d'Urville, Jules (ред.). (фр.). Т. Volume 1. Paris: J. Tastu. с. 173—174. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
Mlíkovský, Jiří (2012). . Zoological Bibliography. 2 (2&3): 59—69. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Mayr, Ernst; Cottrell, G. William, ред. (1986). . Т. Volume 11. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 567. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
Watts, Dave (2006). Field Guide to Tasmanian Birds (вид. 2nd). Frenchs Forest, NSW: New Holland Press. с. 155. ISBN .
Slater, Peter (1978). A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide: Rigby. с. 172. ISBN .
Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 337. ISBN .

[1] BirdLife International (2012). . Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 26 листопада 2013.

[2] Quoy, Jean; Gaimard, Joseph Paul (1830). Dumont d'Urville, Jules (ред.). (фр.). Т. Volume 1. Paris: J. Tastu. с. 173—174. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.

[3] Mlíkovský, Jiří (2012). . Zoological Bibliography. 2 (2&3): 59—69. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 18 червня 2021.

[4] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[5] Mayr, Ernst; Cottrell, G. William, ред. (1986). . Т. Volume 11. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 567. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.

[watts-6] Watts, Dave (2006). Field Guide to Tasmanian Birds (вид. 2nd). Frenchs Forest, NSW: New Holland Press. с. 155. ISBN .

[Slater78-7] Slater, Peter (1978). A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide: Rigby. с. 172. ISBN .

[8] Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 337. ISBN .