Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гори Максвелла гірський масив у північній півкулі Венери що є найвищим на планеті гора Скаді Гори Максвелла Венера карта

Maxwell Montes

Maxwell Montes

Гори Максвелла — гірський масив у північній півкулі Венери, що є найвищим на планеті (гора Скаді).

image
Гори Максвелла
image
Венера: карта висот. Північний полюс у центрі; Земля Іштар — червона область нижче, гори Максвелла — білий об'єкт у центрі Землі Іштар

Назва

Гори Максвелла примітні тим, що є єдиним географічним об'єктом на Венері, що названий на честь чоловіка (фізик Джеймс Клерк Максвелл) — усі інші названі іменами жіночих богинь, міфічних фігур та історичних персонажів.

Робоча Група з Номенклатури Планерної Системи Міжнародного Астрономічного Союзу запропонувала «присвоїти топографічним ознакам імена померлих вчених працювавших у радіо-, радіолокаційній та космічній галузі» з огляду на широке використання радарів, що працюють за рахунок радіохвиль, і, які є важливою технологію для отримання зображень поверхні Венери, що залишається схованою за щільним та непрозорим хмарним покривом. Протягом зустрічей робочої групи у 1976—1979 рр., було прийняте рішення назвати гірський масив на честь Д. К. Максвелла, який передбачив існування радіохвиль.

Опис

Найвищі гори масиву Максвела — гора Скаді та вулкан Маат, що мають висоту 11,52 та ∼9 км над середнім рівнем поверхні Венери відповідно, що значно перевищує земний Еверест. Гірський масив розміщений на схід від плато Лакшмі і тягнеться в центрі так званої Землі Іштар — континентального регіону, розміром порівнянного з Австралією. Розміри гірського масиву — 853 на 700 км. Західні схили дуже круті, тоді як східні поступово переходять в тессеру Фортуни.

Існує кілька гіпотез походження плато Лакшмі і гірського масиву Максвелла. Одна з них — підняття поверхні за рахунок мантійного плюму, а інша припускає, що регіон зазнає стиснення з усіх сторін, і як наслідок матеріал цієї зони зазнає опускання всередину планети. Широкі гряди та долини масиву Максвелла та тессери Фортуна вказують, що ті зазнали стиснення в минулому. Водночас неймовірна висота масиву порівняно з іншими горами навколо плато Лакшмі, що сформувалися за рахунок стиснення, дає змогу припустити більш складне походження.

На радарі більшість поверхні масиву є яскравою, що є поширеним явищем на Венері у цих висотах. Цей феномен спостерігається через присутність певних мінералів, можливо «металічного» снігу. Серед раніших гіпотез були — пірит та телур, серед більш сучасних — сульфід свинцю (II) та сульфід бісмуту (III).

Внаслідок щільної атмосфери з непрозорою хмарністю розгледіти гірський масив в земний телескоп не можливо. Він був виявлений радарним картографуванням за допомогою радіотелескопу в Аресібо ще в 1967 році. Згодом міжпланетна станція НАСА «Піонер-Венера» провела детальне сканування поверхні з близької відстані і підтвердила результати, отримані наземними методами.

Значення температури і тиску в горах Максвелла знаходяться на мінімальному рівні. Відповідно: 380 °C, що майже на сто градусів нижче в порівнянні з поверхнею планети, і 44 бар, порівняно з 93 бар на поверхні. Унаслідок цього дане місце є найбільш перспективним для спорудження основи майбутньої бази. Приміром, аеростат, зафіксований тут 20-кілометровим тросом опиниться в зоні, більш сприятливій для життя потенційних земних переселенців порівняно з поверхнею.

Примітки

  1. Tallest mountain on Venus. Guinness World Records (брит.). Процитовано 2 жовтня 2020.
  2. . history.nasa.gov (англ.) . Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  3. . photojournal.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  4. . www2.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 2 жовтня 2020.
  5. Jones, Tom; Stofan, Ellen Renee (2008). Planetology: Unlocking the Secrets of the Solar System (англ.). National Geographic Books. ISBN .
  6. . The Source (амер.). 10 лютого 2004. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  7. Basilevsky, Alexander T.; Head, James W. (2003-09). The surface of Venus. Reports on Progress in Physics (англ.). Т. 66, № 10. с. 1699—1734. doi:10.1088/0034-4885/66/10/R04. ISSN 0034-4885. Процитовано 2 жовтня 2020.
  8. Watters, Thomas A. (2010). Planetary Tectonics (англ.). Cambridge University Press. ISBN .

Джерела

  • Карти регіону з актуальними назвами деталей поверхні: західна частина [ 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.], східна частина [ 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
  • Гори Максвелла [ 9 грудня 2018 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gori Maksvella girskij masiv u pivnichnij pivkuli Veneri sho ye najvishim na planeti gora Skadi Gori Maksvella Venera karta visot Pivnichnij polyus u centri Zemlya Ishtar chervona oblast nizhche gori Maksvella bilij ob yekt u centri Zemli IshtarNazvaGori Maksvella primitni tim sho ye yedinim geografichnim ob yektom na Veneri sho nazvanij na chest cholovika fizik Dzhejms Klerk Maksvell usi inshi nazvani imenami zhinochih bogin mifichnih figur ta istorichnih personazhiv Robocha Grupa z Nomenklaturi Planernoyi Sistemi Mizhnarodnogo Astronomichnogo Soyuzu zaproponuvala prisvoyiti topografichnim oznakam imena pomerlih vchenih pracyuvavshih u radio radiolokacijnij ta kosmichnij galuzi z oglyadu na shiroke vikoristannya radariv sho pracyuyut za rahunok radiohvil i yaki ye vazhlivoyu tehnologiyu dlya otrimannya zobrazhen poverhni Veneri sho zalishayetsya shovanoyu za shilnim ta neprozorim hmarnim pokrivom Protyagom zustrichej robochoyi grupi u 1976 1979 rr bulo prijnyate rishennya nazvati girskij masiv na chest D K Maksvella yakij peredbachiv isnuvannya radiohvil OpisNajvishi gori masivu Maksvela gora Skadi ta vulkan Maat sho mayut visotu 11 52 ta 9 km nad serednim rivnem poverhni Veneri vidpovidno sho znachno perevishuye zemnij Everest Girskij masiv rozmishenij na shid vid plato Lakshmi i tyagnetsya v centri tak zvanoyi Zemli Ishtar kontinentalnogo regionu rozmirom porivnyannogo z Avstraliyeyu Rozmiri girskogo masivu 853 na 700 km Zahidni shili duzhe kruti todi yak shidni postupovo perehodyat v tesseru Fortuni Isnuye kilka gipotez pohodzhennya plato Lakshmi i girskogo masivu Maksvella Odna z nih pidnyattya poverhni za rahunok mantijnogo plyumu a insha pripuskaye sho region zaznaye stisnennya z usih storin i yak naslidok material ciyeyi zoni zaznaye opuskannya vseredinu planeti Shiroki gryadi ta dolini masivu Maksvella ta tesseri Fortuna vkazuyut sho ti zaznali stisnennya v minulomu Vodnochas nejmovirna visota masivu porivnyano z inshimi gorami navkolo plato Lakshmi sho sformuvalisya za rahunok stisnennya daye zmogu pripustiti bilsh skladne pohodzhennya Na radari bilshist poverhni masivu ye yaskravoyu sho ye poshirenim yavishem na Veneri u cih visotah Cej fenomen sposterigayetsya cherez prisutnist pevnih mineraliv mozhlivo metalichnogo snigu Sered ranishih gipotez buli pirit ta telur sered bilsh suchasnih sulfid svincyu II ta sulfid bismutu III Vnaslidok shilnoyi atmosferi z neprozoroyu hmarnistyu rozglediti girskij masiv v zemnij teleskop ne mozhlivo Vin buv viyavlenij radarnim kartografuvannyam za dopomogoyu radioteleskopu v Aresibo she v 1967 roci Zgodom mizhplanetna stanciya NASA Pioner Venera provela detalne skanuvannya poverhni z blizkoyi vidstani i pidtverdila rezultati otrimani nazemnimi metodami Znachennya temperaturi i tisku v gorah Maksvella znahodyatsya na minimalnomu rivni Vidpovidno 380 C sho majzhe na sto gradusiv nizhche v porivnyanni z poverhneyu planeti i 44 bar porivnyano z 93 bar na poverhni Unaslidok cogo dane misce ye najbilsh perspektivnim dlya sporudzhennya osnovi majbutnoyi bazi Primirom aerostat zafiksovanij tut 20 kilometrovim trosom opinitsya v zoni bilsh spriyatlivij dlya zhittya potencijnih zemnih pereselenciv porivnyano z poverhneyu PrimitkiTallest mountain on Venus Guinness World Records brit Procitovano 2 zhovtnya 2020 history nasa gov angl Arhiv originalu za 28 listopada 2020 Procitovano 2 zhovtnya 2020 photojournal jpl nasa gov Arhiv originalu za 30 kvitnya 2020 Procitovano 2 zhovtnya 2020 www2 jpl nasa gov Arhiv originalu za 3 grudnya 2016 Procitovano 2 zhovtnya 2020 Jones Tom Stofan Ellen Renee 2008 Planetology Unlocking the Secrets of the Solar System angl National Geographic Books ISBN 978 1 4262 0121 9 The Source amer 10 lyutogo 2004 Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2020 Procitovano 2 zhovtnya 2020 Basilevsky Alexander T Head James W 2003 09 The surface of Venus Reports on Progress in Physics angl T 66 10 s 1699 1734 doi 10 1088 0034 4885 66 10 R04 ISSN 0034 4885 Procitovano 2 zhovtnya 2020 Watters Thomas A 2010 Planetary Tectonics angl Cambridge University Press ISBN 978 0 521 76573 2 DzherelaKarti regionu z aktualnimi nazvami detalej poverhni zahidna chastina 17 zhovtnya 2011 u Wayback Machine shidna chastina 17 zhovtnya 2011 u Wayback Machine Gori Maksvella 9 grudnya 2018 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ