MACS J1149 Lensed Star 1 Ікар Icarus MACS J1149 2223 Lensed Star 1 блакитний надгігант станом на квітень 2018 року найві

MACS J1149 Lensed Star 1, Ікар (Icarus), MACS J1149+2223 Lensed Star-1 — блакитний надгігант, станом на квітень 2018 року — найвіддаленіша спостережувана зоря, яка перебуває на відстані 9 млрд світлових років від Сонця (z = 1,49). Випромінювання зорі, яке дійшло до нас, було випромінено через 4,4 млрд років після Великого вибуху. За словами одного з першовідкривачів цього об'єкта Патріка Келлі, зоря перебуває принаймні в сто разів далі, ніж попередня найвіддаленіша зоря, що не є надновою. Також вперше спостерігається посилене зображення зірки як окремого об'єкта.

**MACS J1149 Lensed Star 1**
Дані спостереження Епоха J2000
Відкриття MACS J1149 Lensed Star 1 Скупчення галактик (ліворуч) підсилює випромінювання далекої зорі більше, ніж у 2000 разів, завдяки чому зорю в 2016 році можна було побачити із Землі (внизу праворуч), при цьому у 2011 році зірку не було видно (вгорі праворуч).
Сузір’я	Лев
Пряме піднесення	11^г 49^х 35,45^с (прибл.)
Схилення	22° 23′ 44,84″ (прибл.)
Видима зоряна величина (V)
Характеристики
Спектральний клас	B
Показник кольору (B−V)
Показник кольору (U−B)
Астрометрія
Променева швидкість (R_v)	км/c
Власний рух (μ)	Пр.сх.: мас/р Схил.: мас/р
Паралакс (π)	± мас
Відстань
Абсолютна зоряна величина (M_V)
Фізичні характеристики



Ефективна температура	11000—14000K




Інші позначення

Посилання

Загальні відомості

Порівняння спектру Ікара з модельним спектром блакитного надгіганта. Спостережні дані показані червоними ромбами.

Зоря була виявлена в рамках дослідження наднової SN Refsdal космічним телескопом Габбла. Під час вивчення знімків наднової зірки, починаючи з 2004 року, вчені виявили точкове джерело, що з'явився на знімках 2013 року і стало яскравішим до 2016 року. Було визначено, що джерело є окремою зорею, зображення якої в 2000 разів посилено внаслідок гравітаційного лінзування. Випромінювання LS1 було не тільки посилено впливом скупчення галактик MACS J1149+2223, розташованого на відстані 5 млрд світлових років, але в деякий момент також й іншим компактним об'єктом масою близько трьох мас Сонця в скупченні галактик, що перетнув промінь зору (гравітаційне мікролінзування). Зазвичай у подібних дослідженнях відкривають галактики або наднові зорі. Температура об'єкта не змінювалася з часом, що суперечить припущенню про наднову; також за величиною температури об'єкт був віднесений до блакитних надгігантів.

Світло від зірки був випромінено в той час, коли вік Всесвіту становив чверть від сучасного значення 13,8 млрд років. Келлі припустив, що аналогічні явища мікролінзування допоможуть знайти самі ранні зірки у Всесвіті. Наразі зоря вже не існує у вигляді блакитного надгіганта, виходячи з оцінок часу життя таких зір.

Див. також

WHL0137-LS

Примітки

Kelly, P. L. та ін. (2015). Multiple images of a highly magnified supernova formed by an early-type cluster galaxy lens. Science. 347 (6226): 1123—1126. arXiv:1411.6009. Bibcode:2015Sci...347.1123K. doi:10.1126/science.aaa3350. PMID 25745167. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |first1= ()
Kelly, Patrick L. та ін. (2 квітня 2018). . Nature. 2: 334—342. doi:10.1038/s41550-018-0430-3. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 2 квітня 2018. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
Jenkins, Ann; Villard, Ray; Kelly, Patrick (2 квітня 2018). . NASA. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
Howell, Elizabeth (2 квітня 2018). . . Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
Sanders, Robert (2 квітня 2018). . Berkeley News. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
Parks, Jake (2 квітня 2018). . . Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.
Dunham, Will (2 квітня 2018). . Reuters. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 3 April 2018.
. УНН. 3 квітня 2018. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
. Mathias Jäger. spacetelescope.org. 2 квітня 2018. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
Guarino, Ben (3 квітня 2018). . The Washington Post. Архів оригіналу за 28 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.

Посилання

Hubble Discovers Supernova Split by Cosmic Lens [ 14 грудня 2019 у Wayback Machine.] – NASA (2017)
View of SN Rafsdal [ 22 лютого 2019 у Wayback Machine.] – National Geographic Society (2015)
Images of SN Refsdal [ 9 липня 2016 у Wayback Machine.] – HubbleSite (2015)

[sci-1] Kelly, P. L. та ін. (2015). Multiple images of a highly magnified supernova formed by an early-type cluster galaxy lens. Science. 347 (6226): 1123—1126. arXiv:1411.6009. Bibcode:2015Sci...347.1123K. doi:10.1126/science.aaa3350. PMID 25745167. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |first1= ()

[NA-20180402-2] Kelly, Patrick L. та ін. (2 квітня 2018). . Nature. 2: 334—342. doi:10.1038/s41550-018-0430-3. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 2 квітня 2018. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()

[NASA-20180402-3] Jenkins, Ann; Villard, Ray; Kelly, Patrick (2 квітня 2018). . NASA. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.

[SPC-20180402-4] Howell, Elizabeth (2 квітня 2018). . . Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.

[BN-20180402-5] Sanders, Robert (2 квітня 2018). . Berkeley News. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.

[AM-20180402-6] Parks, Jake (2 квітня 2018). . . Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2018.

[RTRS-20180402-7] Dunham, Will (2 квітня 2018). . Reuters. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 3 April 2018.

[8] . УНН. 3 квітня 2018. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.

[spaceteles-9] . Mathias Jäger. spacetelescope.org. 2 квітня 2018. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.

[wapost-10] Guarino, Ben (3 квітня 2018). . The Washington Post. Архів оригіналу за 28 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.