Галактика Сигара M82 Мессьє 82 NGC 3034 галактика з потужним зореутворенням у сузір ї Великої Ведмедиці У центрі галакти

Галактика Сигара (M82,Мессьє 82,NGC 3034) — галактика з потужним зореутворенням у сузір'ї Великої Ведмедиці. У центрі галактики розташована надмасивна чорна діра, навколо якої обертаються дві менші чорні діри, масою в 12 тис. і 200 M_☉^[].

Галактика Сигара

Відкриття	Йоганн Елерт Боде 31 грудня 1774
Розташування (епоха J2000.0)
Сузір'я	Велика Ведмедиця
Пряме піднесення	09^г 55^х 52.2^с
Схилення	+69° 40′ 47″
Відстань	(11.5 ± 0.8)·10⁶
Видима зоряна величина (V)	8.41
Яскравість поверхні (specify)	12,7
Характеристики
Габбл-тип	(I0)
Тип	галактика
Позначення
PGC 28655, M 82, UGC 5322, MCG 12-10-11, ARP 337, 3C 231, Ursa Major A, IRAS09517+6954, KCPG 218B, ZWG 333.8, PRC D-13, Bode

Є супутником галактики Боде.

Зображення галактики, складене за даними спостережень трьох космічних телескопів:
Зображення у видимих променях отримано з телескопа Габбла (на зображені показано помаранчевим та зеленим кольорами).
Інфрачервоне зображення (холодних ділянок) отримано з телескопа Спітцера (червоним).
Зображення в рентгенівських променях (здебільшого це синхротронне випромінювання) — з телескопа Чандра (блакитним).

Відкриття

Відкривачем цього об'єкта є Йоганн Елерт Боде, який вперше спостерігав за об'єктом 31 грудня 1774 року.

Будова

Спочатку M82 вважали неправильною галактикою. Однак, 2005 року на знімках галактики в ближньому ІЧ діапазоні (після вирахування випромінювання симетричного експоненційного диска) було виявлено два симетричних спіральних рукави. Обидва вони починаються на кінцях бара й тягнуться приблизно на три характерних розміри диска. Попри те, що рукави були відкриті в ближньому ІЧ, за кольором вони більш блакитні, ніж сам диск. Якщо прийняти, що північна частина M82 — ближча до нас (як вважається в більшості літератури), то спостережуваний напрямок обертання припускає відстаючі спіральні рукави. Спіральну структуру раніше не вдавалося розглянути через високу яскравість диска M82, орієнтацію під великим кутом (~80°) до земного спостерігача, а також через наявність складної сітки пилових утворень на знімках у видимому світлі.

Активне зореутворення в ядрі

2005 року телескоп Хаббл виявив у ядрі 197 молодих масивних кулястих скупчень, що свідчить про високоенергетичні процеси зореутворення. Середня маса цих скупчень — близько 2× 10⁵ M_☉. У центрі М82 швидкість формування молодих зір у 10 разів більша, ніж у всій нашій Галактиці^[]. Ділянка активного зореутворення в ядрі М82 має діаметр 500 пк. В оптичному діапазоні можна розрізнити чотири ущільнення з підвищеною поверхневою яскравістю (що позначаються A, C, D і E). Ці ущільнення збігаються з джерелами в рентгенівських променях, інфрачервоному й радіо-діапазонах. Вважається, що вони являють собою найпомітніші кулясті скупчення. Унікальні, властиві тільки галактиці M82 біполярні викиди (або надвітер) схоже сконцентровані на ущільненнях A і C, і підживлюються енергією з наднових, які спалахують всередині ущільнень приблизно раз на десять років.

Космічна рентгенівська обсерваторія Чандра виявила змінне рентгенівське джерело, віддалене від центру М82 приблизно на 600 світлових років. Таке джерело можна пояснити акрецією на чорну діру проміжної маси, від 200 до 5000 сонячних мас. Якщо ця інформація підтвердиться іншими спостереженнями, то це буде перший приклад виявлення чорної діри проміжної маси.

Як випливає зі спостережень зоряної динаміки, M82, подібно до більшості галактик, приховує в центрі надмасивну чорну діру з масою приблизно 3× 10⁷ сонячних мас.

Невідоме радіоджерело

У квітні 2010 року радіоастрономи, що працюють в обсерваторії Джодрелл Бенк Манчестерського університету, повідомили про спостереження радіоджерела в М82, що випромінює радіохвилі невідомого походження^[]. Виникло кілька теорій про природу цього радіоджерела, проте жодна з них на сьогодні не повністю узгоджується з даними спостережень. За однією з теорій^[], це може бути незвичайний мікроквазар з високою світністю в радіо-, але низькою світністю в рентгенівському діапазоні, за аналогією з низькоефективним галактичним рентгенівським мікроквазаром SS 433. Однак, усі відомі мікроквазари мають потужне рентгенівське випромінювання, у той час як потік рентгенівського випромінювання від незвичайного об'єкту лежить за порогом чутливості. Радіоджерело розташоване за декілька кутових секунд від центру М82, і тому, швидше за все, ніяк не пов'язане з центральною надмасивною чорною дірою. Спостерігається надсвітловий рух цього радіоджерела зі швидкістю приблизно вчетверо більше швидкості світла відносно центра галактики. Цей надсвітловий рух є удаваним (він не означає, що джерело насправді рухається швидше світла) та узгоджується з моделлю спрямованого в бік спостерігача релятивістського викиду від масивної чорної діри.

Наднова 2014

21 січня 2014 в галактиці M82 була виявлена яскрава наднова SN2014J (координати α = 09° 55' 42,14" , δ = +69° 40' 26,0"). На момент відкриття наднова мала зоряну величину 11,7 та ймовірно тип Ia. Сприятливе розташування галактики (Велика Ведмедиця) і виняткова яскравість роблять цю наднову надзвичайно привабливим об'єктом для спостережень за допомогою аматорських телескопів. Після SN 1987A, це найближча до Землі наднова за останні 27 років.

Пульсуюча нейтронна зоря

В жовтні 2022 року, астрономи NASA були дуже здивовані рентгенівським пульсаром M82 X-2, який належить до тих, що вчені називають надсвітловим джерелом рентгенівського випромінювання (англ. Ultraluminous X-ray sources, ULX), і сяє приблизно в 10 мільйонів разів яскравіше, ніж Сонце. Вченим вдалося спостерігати таємничий небесний об'єкт, настільки яскравий, що, згідно з фізикою, він мав був вибухнути. NASA відстежує так звані ультраяскраві джерела рентгенівського випромінювання (ULX), досить неможливі об'єкти, які можуть бути в 10 мільйонів разів яскравішими за Сонце, щоб зрозуміти, як вони працюють. Теоретично ці об'єкти неможливі, оскільки вони порушують межу Еддінгтона. Нове дослідження вчених, яке було опубліковане в The Astrophysical Journal, також, однозначно підтверджує, що M82 X-2 (ULX), яка віддалена від нас на 12 мільйонів світлових років, така ж яскрава, як і передбачали попередні спостереження.

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Messier 82

Примітки

. Results for NGC 3034. Архів оригіналу за 9 травня 2008. Процитовано 27 жовтня 2006.
. SIMBAD Astronomical Database. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 29 листопада 2009.
. Lenta.ru. 21:02, 30 апреля 2010. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 02.07.2016.
. Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 23 січня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Orbital Decay in M82 X-2
У космосі знайдено таємничий обєкт, який у 10 мільйонів разів яскравіший за Сонце. 12.05.2023, 00:30

Зовнішні посилання

NGC 3034 в Новому загальному каталозі: англійською, французькою
Інформація про NGC 3034 в каталозі Revised NGC and IC Catalog(англ.)
NGC 3034 в базі SIMBAD(англ.)
NGC 3034 в базі Vizier(англ.)
NGC 3034 в базі NASA Extragalactic Database(англ.)
Бази даних про об'єкти NGC/IC(англ.)

M82 на WikiSky [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

◄ NGC 3030 | NGC 3031 | NGC 3032 | NGC 3033 | NGC 3034 | NGC 3035 | NGC 3036 | NGC 3037 | NGC 3038 ►

Координати: 09^г 55^м 52.2^с, +69° 40′ 47″

Це незавершена стаття про галактику.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[ned-1] . Results for NGC 3034. Архів оригіналу за 9 травня 2008. Процитовано 27 жовтня 2006.

[SIMBAD-M82-2] . SIMBAD Astronomical Database. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 29 листопада 2009.

[3] . Lenta.ru. 21:02, 30 апреля 2010. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 02.07.2016.

[4] . Архів оригіналу за 18 березня 2014. Процитовано 23 січня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[5] Orbital Decay in M82 X-2

[6] У космосі знайдено таємничий обєкт, який у 10 мільйонів разів яскравіший за Сонце. 12.05.2023, 00:30