Ліонський метрополітен

Ліонський метрополітен (фр. Métro de Lyon) — транспортна система в Ліоні, Франція. Відкритий у 1978 році, складається з 4 ліній, на яких розташовані 44 станції. Загальна довжина ліній становить 32,1 км. Практично всі станції метрополітену в місті є підземними. Потяги в Ліонському метрополітені на комбінованому шинно-рейковій ході.

Ліонський метрополітен
Опис
Країна	Франція
Місто	Ліон
Дата відкриття	2 травня 1978 рік
Річний пасажиропотік	198 200 000 ± 50 000^[1]^[1] і 212 400 000^[2]
Власник	^d
Оператор	^d
Маршрутна мережа
Кількість ліній	4
Кількість станцій	44
Довжина мережі	32,1 км
Електрифікація	^d
Схема маршрутів
Ліонський метрополітен у Вікісховищі

Історія

Будівництво ліній А та В розпочато у травні 1973 року. Частина перебудованої лінії С відкрито раніше, але датою відкриття вважають 1978 рік коли відкрито початкові дільниці основних ліній.

Мережа

Лінії Ліонського метрополітену мають кольорові та літерні позначення:

Лінія	Колір	Дата відкриття	Кінцеві зупинки
A	Червоний	1978	«Perrache» — «Vaulx en Velin La Soie»
B	Синій	1978	«Charpennes» — «Gare d'Oullins»
C	Помаранчевий	1974	«Hôtel de Ville» — «Cuire»
D	Зелений	1991	«Gare de Vaise» — «Gare de Vénissieux»

Лінія A

Лінія А — повністю підземна, сполучає історичний центр міста зі східними районами і з залізничним вокзалом Perrache та перетинає Рону. Складається з 14 станцій та 9,2 км, середня відстань між станціями 715 м. Лінію обслуговують трьохвагонні потяги. Початкову дільницю лінії з 13 станцій відкрито в 1978 році, ще 1 станцію «Vaulx-en-Velin La Soie» відкрито 2 жовтня 2007 року.

Лінія B

Лінія В — повністю підземна, практично вся проходить на правому березі Рони з півночі на південь крім станції «Gare d'Oullins» що розташована на лівому березі Рони. На лінії знаходиться пересадка на вокзал TGV Part-Dieu. Складається з 10 станцій та 7,7 км, середня відстань між станціями 775 метрів. Лінію обслуговують трьохвагонні потяги. Початкова ділянка лінії з 3 станцій «Charpennes»—"Part Dieu" відкрилася разом з лінією А. Подальше розширення лінії йшло в південному напрямку; на 3 станції 14 вересня 1981 року, ще на 3 станції 4 вересня 2000 та на 1 станцію 11 грудня 2013 року.

Лінія С

Лінія C — коротка частково підземна лінія, з'єднує центр міста з його північною частиною. До її складу увійшла колишня лінія фунікулера (відкрилася після перебудови 9 грудня 1974 року). Складається з 5 станцій та 2,4 км. Лінію обслуговують двохвагонні потяги що живляться від повітряної контактної мережі, це відрізняє лінію від інших трьох потяги яких живляться від третьої рейки.

Лінія D

Лінія D — найдовша і глибока, перетинає все місто з північного заходу на південний схід, проходячи і під Роною, і під Соною. Складається з 15 станції та 12,5 км. Лінію обслуговують двохвагонні автоматизовані потяги що рухаються без допомоги машиністів, і це перша автоматизована лінія метро в Леоні. Початкова ділянка лінії «Gorge de Loup»—"Grange Blanche" з 9 станцій відкрилася 9 вересня 1991 року. Після цього лінію розширили у південному напрямку на 4 станції 11 грудня 1992, та у північному на 2 станції 22 квітня 1997 року.

Режим роботи

Метро відкрито з 5:00 до 0:30 (окрім станції «Кюїр» (Cuire), кінцевої на лінії C, що працює тільки до 21:00).

Інтервали між поїздами становлять 3-6 хвилин на лінії A, 7,5 хвилин на лінії B, 11 хвилин на лінії C та 6-9 хвилин на лінії D. Після 21:00 інтервал становить 11 хвилин на всіх лініях.

Ескалаторами обладнана тільки лінія D, а також пересадкова станція ліній A і B «Шарпен» (Charpennes).

Галерея

• Турнікети на станції «Vieux Lyon»
• Платформа станції «Cordeliers», Лінія А
• Потяг на Лінії B, станція «Gare Oullins»
• Потяг на Лінії D, станція «Gorge de Loup»

Примітки

1. http://www.strmtg.developpement-durable.gouv.fr/IMG/pdf/rapport_evenements_metros_rer_2016_vfinal.pdf
2. http://www.strmtg.developpement-durable.gouv.fr/IMG/pdf/rapport_evenements_metros_rer_2018_v2.pdf

Посилання

• Офіційний сайт транспортної компанії Ліона [ 25 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Ліонський метрополітен на UrbanRail.net [ 10 березня 2018 у Wayback Machine.]
• Мапа мережі [ 16 липня 2011 у Wayback Machine.]