Катуньчик сивоголовий Самець сивоголового катуньчика острів Святого Павла Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біол

Катуньчик сивоголовий

Самець сивоголового катуньчика (острів Святого Павла)

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	В'юркові (Fringillidae)
Підродина:	Щигличні (Carduelinae)
Рід:	Катуньчик (Leucosticte)
Вид:	Катуньчик сивоголовий

Біноміальна назва

Leucosticte tephrocotis
(Swainson, 1832)

Ареал виду Осіле проживання Гніздування Зимування

Підвиди

L. t. maxima Brooks, WS, 1915
L. t. griseonucha (Brandt, JF, 1842)
L. t. umbrina Murie, 1944
L. t. littoralis Baird, SF, 1869
L. t. tephrocotis (Swainson, 1832)
L. t. dawsoni Grinnell, 1913
L. t. wallowa Miller, AH, 1939

Синоніми

Linaria tephrocotis Swainson, 1831

Посилання

Вікісховище:	Leucosticte tephrocotis
Віківиди:	Leucosticte tephrocotis
ITIS:	179215
МСОП:	22720482
NCBI:	217134
Fossilworks:	369417

Кату́ньчик сивоголовий (Leucosticte tephrocotis) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в США, Канаді і Росії.

Опис

Довжина птаха становить 14-18 см, вага 22-60 г, розмах крил 33 см. у дорослих птахів спина і груди коричневі, нижня частина тіла і крила рожевуваті. Лоб і горло чорні, верхня частина голови сіра. Лапи короткі. чорні. хвіст довгий, роздвоєнний. У представників підвиду L. t. wallowa вся голова сіра. Представники підвидів L. t. griseonucha і L. t. umbrina досягають довжини 17-21 см і ваги 41-60 г.

Таксономія

Сивоголовий катуньчик був описаний британським орнітологом Вільямом Джоном Свенсоном в 1932 році. Він утворює надвид з сибірським, темним і рожевим катуньчиком.

Підвиди

Виділяють шість підвидів:

L. t. maxima Brooks, WS, 1915 — Командорські острови;
L. t. griseonucha (Brandt, JF, 1842) — Алеутські острови, острів Кадьяк і Аляска (за винятком півночі і сходу);
L. t. umbrina Murie, 1944 — Острови Прибилова, Холл і Святого Матвія;
L. t. littoralis Baird, SF, 1869 — східна Аляска і західна Канада;
L. t. tephrocotis (Swainson, 1832) — північна Аляска, захід центральної Канади, північний захід штату Монтана;
L. t. dawsoni Grinnell, 1913 — східна Каліфорнія;
L. t. wallowa Miller, AH, 1939 — північно-східний Орегон.

Самиця сивоголового катуньчика (Нью-Мексико)

Поширення і екологія

Сивоголові катуньчики мешкають на островах Берингового моря, в Алясці, на заході Канади і США. Представники підвидів L. t. maxima, L. t. griseonucha і L. t. umbrina є осілими. Популяції, що мешкають в Скелястих горах Канади і США взимку мігрують на південь. Сивоголові катуньчики живуть в тундрі, на високогірних луках, на осипах і пустищах.

Поведінка

У негніздовий період сивоголові катуньчики утворюють великі зграї до 1000 птахів, до яких долучаються снігові пуночки, лапландські подорожники і рогаті жайворонки. Вони мігрують на південь восени, а повертаються ранньої весни, до танення снігу. Сивоголові катуньчики гніздяться в горах, на великий висоті. Гніздування починається в середині червня. Гніздо, яке будує лише самиця, має чашоподібну форму, зроблене з трави, корінців, лишайників і моху, встелене шерстю і пір'ям. Воно розміщується на землі або серед каміння. В кладці 3-5 яєць, інкубаційний період триває 2 тижні. Пташенята покидають гніздо на 2-3 тиждень. І самці, і самиці піклуються про них ще протягом 2 тижнів.

Влітку сивоголові катуньчики живляться переважно комахами, а влітку — насінням трав. Під час сезону розмноження у самців і у самиць збільшується воло, в якому птахи накопичують їжу, щоб нагодувати пташенят.

Галерея

Самиця (Британська Колумбія)
Самець (Мінесота)

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
Swainson, William; (1831). (англ.). Т. Part Second, The Birds. London, UK: John Murray. с. 267. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
. Birds of North America, The Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bna.559. Архів оригіналу за 1 вересня 2011. Процитовано 3 липня 2011.
Wright, Rick. . Arizona Field Ornithologists. Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 4 липня 2011.
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 02 листопада 2021.
(1944). . The Condor. 46 (3): 121—123. doi:10.2307/1364278. JSTOR 1364278. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 21 лютого 2017.

Посилання

Поштова марка [ 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] з Канади із зображенням сивоголового катуньчика (RangeMap)
Gray-crowned Rosy-Finch photo gallery [ 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] VIREO
Photo-High Res; – bird-friends.com - Pictures of "Gray Crowned Rosy Finch"

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.

[SwainsonRichardson1831-2] Swainson, William; (1831). (англ.). Т. Part Second, The Birds. London, UK: John Murray. с. 267. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[bna-4] . Birds of North America, The Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bna.559. Архів оригіналу за 1 вересня 2011. Процитовано 3 липня 2011.

[azfo-5] Wright, Rick. . Arizona Field Ornithologists. Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 4 липня 2011.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 02 листопада 2021.

[7] (1944). . The Condor. 46 (3): 121—123. doi:10.2307/1364278. JSTOR 1364278. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 21 лютого 2017.