Горличка білолоба | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Leptotila verreauxi Bonaparte, 1855 | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Leptoptila verreauxi | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Горличка білолоба (Leptotila verreauxi) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в США, Мексиці, Центральній і Південній Америці. Вид названий на честь французького натураліста Едуарда Верро. Виділяють низку підвидів.
Опис
Довжина птаха становить 23,5-29,5 см, вага 155 г. Верхня частина голови сіра, лоб сіруватий або білуватий, горло білувате. Верхня частина тіла сіро-коричнева або каштаново-коричнева, нижня частина тіла білувата, рожевувата, тьмяно-сіра або охриста, в залежності від підвиду. Задня частина шиї коричнева або сіра з рожевим, бронзово-зеленим або рудуватим відтінком. Нижні покривні пера крил руді. На кінці хвоста широка біла смуга, помітна в польоті. Райдужки жовті, навколо очей плями голої червоної шкіри, у представників деяких південноамериканских підвидів вони сині. Дзьоб чорний, лапи червоні.
Підвиди
Виділяють тринадцять підвидів:
- L. v. capitalis Nelson, 1898 — острови [es] (біля західного узбережжя Мексики);
- L. v. angelica Bangs & Penard, TE, 1922 — південь Техасу, північ і центр Мексики;
- L. v. fulviventris Lawrence, 1882 — від південно-східної Мексики до Белізу і північно-східної Гватемали;
- L. v. bangsi Dickey & Van Rossem, 1926 — від заходу Гватемали до заходу Нікарагуа і Гондурасу;
- L. v. nuttingi Ridgway, 1915 — узбережжя озера Нікарагуа;
- L. v. verreauxi Bonaparte, 1855 — від південно-західного Нікарагуа і Коста-Рики до північної Венесуели, Нідерландські Антильські острови і острів ;
- L. v. tobagensis Hellmayr & Seilern, 1915 — острів Тобаго;
- L. v. hernandezi Romero-Zambrano & Morales-Sanchez, 1981 — південно-західна Колумбія;
- L. v. decolor Salvin, 1895 — від західної Колумбії до західного і північного Перу;
- L. v. brasiliensis (Bonaparte, 1856) — Гвіана і північна Бразилія;
- L. v. approximans Cory, 1917 — північно-східна Бразилія;
- L. v. decipiens (Salvadori, 1871) — схід Перу, Болівія, західна, центральна і східна Бразилія;
- L. v. chalcauchenia Sclater, PL & Salvin, 1870 — від південної Болівії до південно-східної Бразилії, Уругваю і півночі центральної Аргентини.
Поширення і екологія
Білолобі горлички живуть на узліссях сухих і вологих тропічних лісів, в сухих чагарникових заростях і рідколіссях, на полях і плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 2800 м над рівнем моря. Живляться плодами, насінням трав, зерном і комахами, яких шукають на землі та серед трави. Гніздо відносно велике, чашоподібне, зроблене з гілочок, розміщується в розвилці гілок на дереві, на висоті від 1,8 до 3 м над землею. Його будує самиця. а самець приносить їй матеріал. В кладці 2-3 білих або кремових яйця. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 15 днів після вилуплення.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція білолобих горличок становить приблизно 20 мільйонів птахів.
Примітки
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 13 травня 2022.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 400. ISBN .
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 13 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
- ffrench, Richard; O'Neill, John Patton; Eckelberry, Don R. (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Ithaca, N.Y.: Comstock Publishing. ISBN .
- Hilty, Steven L. (2003). Birds of Venezuela. Princeton University Press. ISBN .
Посилання
- Поштові марки [ 13 травня 2022 у Wayback Machine.] із зображенням білолобої горлички.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gorlichka biloloba Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Golubopodibni Columbiformes Rodina Golubovi Columbidae Rid Gorlichka Leptotila Vid Gorlichka biloloba Binomialna nazva Leptotila verreauxi Bonaparte 1855 Areal vidu Pidvidi Div tekst Sinonimi Leptoptila verreauxi Posilannya Vikishovishe Leptotila verreauxi Vikividi Leptotila verreauxi ITIS 177166 MSOP 22690854 NCBI 135631 Fossilworks 373590 Gorlichka biloloba Leptotila verreauxi vid golubopodibnih ptahiv rodini golubovih Columbidae Meshkaye v SShA Meksici Centralnij i Pivdennij Americi Vid nazvanij na chest francuzkogo naturalista Eduarda Verro Vidilyayut nizku pidvidiv OpisBiloloba gorlichka Bilolobi gorlichki Biloloba gorlichka Dovzhina ptaha stanovit 23 5 29 5 sm vaga 155 g Verhnya chastina golovi sira lob siruvatij abo biluvatij gorlo biluvate Verhnya chastina tila siro korichneva abo kashtanovo korichneva nizhnya chastina tila biluvata rozhevuvata tmyano sira abo ohrista v zalezhnosti vid pidvidu Zadnya chastina shiyi korichneva abo sira z rozhevim bronzovo zelenim abo ruduvatim vidtinkom Nizhni pokrivni pera kril rudi Na kinci hvosta shiroka bila smuga pomitna v poloti Rajduzhki zhovti navkolo ochej plyami goloyi chervonoyi shkiri u predstavnikiv deyakih pivdennoamerikanskih pidvidiv voni sini Dzob chornij lapi chervoni PidvidiVidilyayut trinadcyat pidvidiv L v capitalis Nelson 1898 ostrovi es bilya zahidnogo uzberezhzhya Meksiki L v angelica Bangs amp Penard TE 1922 pivden Tehasu pivnich i centr Meksiki L v fulviventris Lawrence 1882 vid pivdenno shidnoyi Meksiki do Belizu i pivnichno shidnoyi Gvatemali L v bangsi Dickey amp Van Rossem 1926 vid zahodu Gvatemali do zahodu Nikaragua i Gondurasu L v nuttingi Ridgway 1915 uzberezhzhya ozera Nikaragua L v verreauxi Bonaparte 1855 vid pivdenno zahidnogo Nikaragua i Kosta Riki do pivnichnoyi Venesueli Niderlandski Antilski ostrovi i ostriv L v tobagensis Hellmayr amp Seilern 1915 ostriv Tobago L v hernandezi Romero Zambrano amp Morales Sanchez 1981 pivdenno zahidna Kolumbiya L v decolor Salvin 1895 vid zahidnoyi Kolumbiyi do zahidnogo i pivnichnogo Peru L v brasiliensis Bonaparte 1856 Gviana i pivnichna Braziliya L v approximans Cory 1917 pivnichno shidna Braziliya L v decipiens Salvadori 1871 shid Peru Boliviya zahidna centralna i shidna Braziliya L v chalcauchenia Sclater PL amp Salvin 1870 vid pivdennoyi Boliviyi do pivdenno shidnoyi Braziliyi Urugvayu i pivnochi centralnoyi Argentini Poshirennya i ekologiyaBilolobi gorlichki zhivut na uzlissyah suhih i vologih tropichnih lisiv v suhih chagarnikovih zarostyah i ridkolissyah na polyah i plantaciyah Zustrichayutsya poodinci abo parami na visoti do 2800 m nad rivnem morya Zhivlyatsya plodami nasinnyam trav zernom i komahami yakih shukayut na zemli ta sered travi Gnizdo vidnosno velike chashopodibne zroblene z gilochok rozmishuyetsya v rozvilci gilok na derevi na visoti vid 1 8 do 3 m nad zemleyu Jogo buduye samicya a samec prinosit yij material V kladci 2 3 bilih abo kremovih yajcya Inkubacijnij period trivaye 14 dniv ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 15 dniv pislya viluplennya ZberezhennyaMSOP klasifikuye cej vid yak takij sho ne potrebuye osoblivih zahodiv zi zberezhennya Za ocinkami doslidnikiv populyaciya bilolobih gorlichok stanovit priblizno 20 miljoniv ptahiv PrimitkiBirdLife International 2016 Arhiv originalu za 19 chervnya 2021 Procitovano 13 travnya 2022 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Jobling James A 2010 The Helm Dictionary of Scientific Bird Names London Christopher Helm s 400 ISBN 978 1 4081 2501 4 Gill Frank Donsker David red 2022 IOC World Bird List Version 12 1 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 6 travnya 2014 Procitovano 13 travnya 2022 DzherelaGerhard Rosler Die Wildtauben der Erde Freileben Haltung und Zucht Verlag M amp H Schaper Alfeld Hannover 1996 David Gibbs Eustace Barnes John Cox Pigeons and Doves A Guide to the Pigeons and Doves of the World Pica Press Sussex 2001 ffrench Richard O Neill John Patton Eckelberry Don R 1991 A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago vid 2nd Ithaca N Y Comstock Publishing ISBN 0 8014 9792 2 Hilty Steven L 2003 Birds of Venezuela Princeton University Press ISBN 0 7136 6418 5 PosilannyaPoshtovi marki 13 travnya 2022 u Wayback Machine iz zobrazhennyam biloloboyi gorlichki Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi