Танагра сикіт рудогуза Рудогуза тангра сикіт Ботанічний сад Манауса штат Амазонас Бразилія Охоронний статус Найменший ри

Танагра-сикіт рудогуза

Рудогуза тангра-сикіт (Ботанічний сад Манауса, штат Амазонас, Бразилія)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Саякові (Thraupidae)
Рід:	Танагра-сикіт (Lanio)
Вид:	Танагра-сикіт рудогуза

Біноміальна назва

Lanio fulvus
(Boddaert, 1783)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Tangara fulva

Посилання

Вікісховище:	Lanio fulvus
Віківиди:	Lanio fulvus
EOL:	921836
ITIS:	560711
МСОП:	22722347
NCBI:	548484

Тана́гра-си́кіт рудогуза (Lanio fulvus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 17-19 см. У самців голова, крила і хвіст чорні, спина, боки і нижня частина грудей яскраво-охристо-жовті, надхвістя рудувато-коричневе, на грудях каштанова пляма. Дзьоб чорний, на кінці гачкуватий, схожий на дзьоб сорокопуда, лапи чорні. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, тім'я у них оливково-коричневе, горло і обличчя жовтувато-сірі, спина оливково-коричнева, надхвістя, гузка, боки і покривні пера крил рудувато-коричневі, груди і живіт охристо-оливкові, крила чорнуваті, хвіст коричневий.

Таксономія

Рудогуза танагра-сикіт був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана). Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Trochilus largipennis у своїй праці «Planches Enluminées». Пізніше вид був переведений до роду Танагра-сикіт (Lanio), введеного французьким орнітологом Луї Жаном П'єром В'єйо у 1816 році. Рудогуза танагра-сикіт є типовим видом цього роду.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

L. f. peruvianus Carriker, 1934 — крайній захід Венесуели (Апуре), Колумбія (східні передгір'я Анд і південь країни), схід Еквадору і північний схід Перу;
L. f. fulvus (Boddaert, 1783) — схід Венесуели, Гвіана і північ Бразилії.

Поширення і екологія

Рудогузі танагри-сикіти мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані. Вони живуть в середньому і верхньому ярусах вологих тропічних лісів. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 1300 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами і плодами.

Примітки

BirdLife International (2016). Lanio fulvus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 жовтня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). Le mordoré. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 358.
Buffon, Georges-Louis Leclerc de; ; ; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Tangara jaune à tête noire, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 9. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 809 Fig. 2.
Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 50, Number 809 Fig. 2.
Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Elementaire (фр.). Paris: Deterville/self. с. 40.
Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 285.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 жовтня 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Lanio fulvus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 жовтня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[3] Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). Le mordoré. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 358.

[4] Buffon, Georges-Louis Leclerc de; ; ; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Tangara jaune à tête noire, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 9. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 809 Fig. 2.

[5] Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 50, Number 809 Fig. 2.

[6] Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Elementaire (фр.). Paris: Deterville/self. с. 40.

[7] Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 285.

[ioc-8] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 жовтня 2022.