LCG LE

LCG LE (англ. Land Capability Group of Land Engengement) — Група з розвитку спроможностей ведення наземного бою, є одною з груп 2-го рівня у складі NAAG (Групи НАТО з питань озброєнь сухопутних військ, AC/225) CNAD (Конференції національних директорів озброєнь).

Місією LCG LE є сприяння багатонаціональному співробітництву держав-членів НАТО та країн-партнерів щодо забезпечення взаємосумісності автомобільної та бронетанкової техніки сухопутних військ в інтересах підвищення ефективності сил НАТО в усьому спектрі поточних та майбутніх операцій Альянсу.

LCG LE взаємодіє з іншими групами 2-го рівня NAAG, асоціацією MILVA, бере участь у процесі оборонного планування НАТО (NDPP).

Пленарні засідання LCG LE проводяться двічі на рік.

Структура та діяльність LCG LE

Безекіпажна платформа (UGV)

У складі LCG LE існує широка мережа команд експертів (англ. Team of Experts, ToE), які діють на постійній або тимчасовій основі. Відповідні експертні спільноти, з урахуванням отриманого Альянсом досвіду, аналізують, уточнюють, розробляють та поновлюють стандарти НАТО у сфері автомобільної та бронетанкової техніки, сприяють реалізації багатонаціональних проектів.

Зокрема, до сфери відповідальності експертів LCG LE відноситься загальна архітектура транспортних засобів NGVA, що запроваджена стандартом НАТО STANAG 4754 та детально описана в настанові AEP-4754, також LCG LE відповідає за STANAG 4569.

Експертні команди LCG LE

• Команда експертів з пасивного захисту (англ. ToE Passive Protection), відповідає за STANAG 4569 Ed.4;
• Команда експертів з активного захисту;
• Команда експертів з безекіпажних платформ (англ. ToE UGV);
• Команда експертів з питань вогнезахисту.

Див. також

• NAAG
• CNAD
• Організація НАТО з наукових досліджень і технологій
• Організація НАТО з науки і технологій
• MILVA
• NGVA
• STANAG 4569

Примітки

1. . NATO. 28 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 16 січня 2019.
2. Слюсар В.І., Кулагін К.К. Особливості процесу оборонного планування НАТО.// Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України.– 2019. - № 3(36). - С. 47 – 59. [1] [ 23 серпня 2019 у Wayback Machine.]
3. Сергей Мукосий (20 січня 2016). . Defence UA. Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
4. Слюсар В.І. Щодо стратегії формування системи систем стандартів НАТО.// Зб. матеріалів V міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки”. – Київ, 11-12 жовтня 2017 р. - C. 84 - 86.- [2].
5. (PDF). 2015. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
6. Слюсар, Вадим (2016). (PDF). Бюлетень з питань безпеки “Виклики і ризики”. - Київ: Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння. - 1 листопада 2016. - № 20 (59). – С. 21 - 24. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 16 липня 2019.
7. Слюсар В.І. Концепція архітектури транспортних засобів як мережі мереж.//Збірник матеріалів ХІІ науково-практичної конференції “Пріоритетні напрямки розвитку телекомунікаційних систем та мереж спеціального призначення. Застосування підрозділів, комплексів, засобів зв’язку та автоматизації в операції Об’єднаних сил” ( 14 – 15 листопада 2019 р.). – Київ. – С. 218 - 219.- [3].
8. Слюсар В.І. Ключові суб’єкти НАТО з розвитку наземних роботизованих комплексів (UGV).// Науково-практична конференція "Застосування Сухопутних військ Збройних Сил України у конфліктах сучасності". – 14 – 15 листопада 2019 р. – Львів: Національна академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного, 2019. - C. 70. - [4].

Джерела

• NATO [ 26 березня 2009 у Wayback Machine.]
• Основний сайт CNAD [ 17 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Сайт NAAG [ 2 березня 2019 у Wayback Machine.]