Реактивна система залпового вогню РСЗВ Lars 2 нім Leichtes Artillerie Raketen System легка артилерійська ракетна система

Реактивна система залпового вогню (РСЗВ) «Lars-2» (нім. Leichtes Artillerie-Raketen-System, «легка артилерійська ракетна система») — модернізована реактивна артилерійська система з рівня ЛАРС-1 виробництва ФРН часів холодної війни з Радянським Союзом. Призначена для знищення передових розрахунків бойової техніки, розосередженої живої сили противника, артилерійських розрахунків та дистанційного мінування місцевості.

Light Artillery Rocket System

Тип	реактивна система залпового вогню
Походження	Німеччина
Історія використання
Оператори	Німеччина Греція Португалія
Історія виробництва
Виготовлення	1969
Характеристики
Вага	15000
Довжина	7,8 м
Ширина	2,5 м
Висота	2,9 м
Обслуга	3 особи

Снаряд	довжина: 2,26 м вага: 35 кг
Калібр	110 мм
Підвищення	від 0° до 55°
Траверс	105°
Темп вогню	36 пострілів за 18 секунд
Дульна швидкість	640 м/с
Дальність вогню
Максимальна	14 км
Вага наповнення	17,3 кг

Броня	так
Головне озброєння	36 направляючих
Другорядне озброєння	кулемет Rheinmetall MG 3 на даху
Двигун	8-циліндровий багатопаливний 178 кс при 2,300 rpm
Підвіска	6x6
Операційна дальність	500 км
Швидкість	73,6 км/год

LARS-2 у Вікісховищі

Ракети ЛАРС-2 110 мм калібру. Система монтувалася на легкоброньованих вантажівках Magirus або MAN 6x6. 36 ракет монтувалися по 2 18-ракетні кластери. ЛАРС-1 були прийняті на озброєння 1969 року. У 1980-83 роках були модернізовані до рівня ЛАРС-2. Зняті з озброєння починаючи з 1998 року й замінені на M270 MLRS. Установки LARS-2 передані збройним силам Греції та Туреччини.

Система «Lars-2» є результатом виконання програми модернізації РСЗВ LARS-1, прийнятої на озброєння бундесверу в 1969 році. З 1980 по 1983 роки згідно з цією програмою були модернізовані всі перебуваючи на озброєнні бундесверу 209 пускових установок LARS-1. Широка номенклатура боєприпасів, що включає снаряди і суббоєприпаси осколково-фугасної, осколково-кумулятивної і димової дії, міни для протитанкового і протипіхотного мінування місцевості забезпечують можливість ураження цілей різних типів — живої сили, бронетехніки, фортифікаційних споруд і пунктів.

Характеристика

Модернізація насамперед торкнулася пускової установки. Колісне шасі застарілого вантажного автомобіля «Magirus-Deutz» було замінено на шасі автомобіля високої прохідності MAN, у багатомісної кабіні якого розміщені розрахунок і апаратура управління вогнем. Двигун — дизельний MAN потужністю 260 л. с. Ходова частина виконана по колісній формулі 6×6 і забезпечена централізованою системою регулювання тиску повітря у шинах. Артилерійська частина, що являє собою два броньованих пакета по 18 стволів у кожному, змонтована на платформі кругового обертання над задніми осями шасі. У вертикальній площині ракети можуть наводитися на ціль у діапазоні кутів від 0 ° до + 50 °. Наведення здійснює навідник, місце якого знаходиться між пакетами стовбурів. Стійкість пускової установки під час стрілянини забезпечується за допомогою двох гідравлічних домкратів, на яких вивішується кормова частина шасі при перекладі установки у бойове положення. Стрільба може вестися 110 мм некерованими снарядами (ППР), що входять у боєкомплект РСЗВ LARS-1, а також вдосконаленими НУР з дальністю стрільби до 25 км, для яких були розроблені нові головні частини:

касетна DM-711, споряджена п'ятьма протитанковими мінами АТ-2. Міни викидаються з касетної ГЧ на висоті близько 1,2 км і опускаються на парашутах. Перед самим приземленням парашут відділяється, а впала на землю міна за допомогою пружних лапок встановлюється у бойове положення — кумулятивної воронкою вгору. З корпусу висувається штирьовий датчик. Час самоліквідації встановлюється перед стрільбою і може бути від кількох годин до кількох діб. Кумулятивний заряд міни здатний пробивати броню товщиною до 140 мм.
димова, що містить 8,4 кг димоутворювальною суміші, що підвищило стійкість димової завіси з 12 до 15 хвилин.
касетна ГЧ з 65 кумулятивно-осколковими елементами М42 або М77 американського виробництва. Призначена для ураження відкрито розташованої живої сили і військової техніки, легкоброньованих бойових машин, а також для контрбатарейної боротьби. Кожен бойовий елемент має радіус суцільного ураження осколками до 3-4 м і здатний пробивати броню товщиною до 40 мм.

РСЗВ LARS-2 має вдосконалену систему управління вогнем FIELD GUARD, що забезпечує пристрілювання репера і автоматичне визначення необхідних поправок для ведення залпового вогню. Система FIELD GUARD включає радіолокатор стеження за траєкторіями ракет і ЕОМ. Одна система обслуговує чотири ПУ LARS-2. В даний час з'явився новий варіант цієї системи — FIELD GUARD Мk2, який має більш високу вогневу продуктивність.

На пусковій установці змонтована також апаратура REPAG, призначена для перевірки ракет, установки часу спрацьовування детонатора бойової частини і вибору режиму запуску ракет.

Пускова установка може долати підйоми до 30°, має гарну прохідність на пересіченій місцевості. Без попередньої підготовки вона може форсувати брід глибиною 1,2 м. До складу обладнання входять засоби радіозв'язку, навігаційна апаратура і засоби пожежогасіння.

Примітки

Hogg, Ian (2000). Twentieth-century artillery. New York: Barnes & Noble Books. с. 310. ISBN . OCLC 44779672.
Foss, Christopher (1977). . New York: Collier. с. 149. ISBN . OCLC 911907988. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 21 червня 2019.

Джерела

http://rbase.new-factoria.ru [ 4 квітня 2020 у Wayback Machine.]
http://topwar.ru/7188-reaktivnaya-sistema-zalpovogo-ognya-lars-2.html [ 16 серпня 2014 у Wayback Machine.]

[1] Hogg, Ian (2000). Twentieth-century artillery. New York: Barnes & Noble Books. с. 310. ISBN . OCLC 44779672.

[2] Foss, Christopher (1977). . New York: Collier. с. 149. ISBN . OCLC 911907988. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 21 червня 2019.