Дятел куцохвіст чорночубий Самиця чорночубого дятла куцохвоста Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна клас

Дятел-куцохвіст чорночубий

Самиця чорночубого дятла-куцохвоста

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Дятлоподібні (Piciformes)
Родина:	Дятлові (Picidae)
Рід:	Дятел-куцохвіст (Hemicircus)
Вид:	Дятел-куцохвіст чорночубий

Біноміальна назва

Hemicircus canente
(Lesson, 1830)

Синоніми

Picus canente

Посилання

Вікісховище:	Hemicircus canente
Віківиди:	Hemicircus canente
ITIS:	554164
МСОП:	22681572
NCBI:	367973

Дя́тел-куцохві́ст чорночубий (Hemicircus canente) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.

Опис

Довжина птаха становить 15-16 см, вага 47-50 г. Забарвлення переважно чорне, надхвістя біле. Плечі і верхні покривні пера крил білі, поцятковані чорними плямами. Горло білувате, решта нижньої частини тіла темно-оливково-сіра, живіт та нижні покривні пера крил і хвоста чорні. Надхвістя білувато-охристе через виділення залози. Верхня частина голови і великий чуб на тімені чорні. На відміну від більшості дятлів, самиці вирізняються білою плямою на лобі, тоді як у самців лоб чорний. Дзьоб темно-коричневий або чорнуватий, очі карі або темно-червонувато-карі, лапи зеленувато-коричневі.

Поширення і екологія

Чорночубі дятли-куцохвости мешкають в Індії, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на узліссях, в бамбукових заростях та на кавових плантаціях. Зустрічаються парами, на висоті до 1300 м над рівнем моря. іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами та їх личинками, яких шукають переважно під корою. Гніздяться в дуплах дерев, на висоті від 1 до 4 м над землею. Сезон розмноження триває з листопада по лютий. В кладці 2-3 яйця.

Примітки

BirdLife International (2016). Hemicircus canente: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 13 вересня 2022
Lesson, René P. (1830). Centurie zoologique, ou, Choix d'animaux rares, nouveaux ou imparfaitement connus : enrichi de planches inédites, dessinées d'après nature par M. Prêtre, gravées et coloriées avec le plus grand soin. Paris: Chez F.G. Levrault. с. 215.
Peters, James Lee, ред. (1948). Check-List of Birds of the World. Т. 6. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 223.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 вересня 2022.
Bock, WJ; LL Short Jr (1971). 'Resin secretion' in Hemicircus (Picidae). Ibis. 113 (2): 234—238. doi:10.1111/j.1474-919X.1971.tb05149.x.
Menon GK; J Menon (2000). Avian epidermal lipids: functional considerations and relationship to feathering. American Zoologist. 40 (4): 540—552. doi:10.1093/icb/40.4.540.
Delhey, K; A Peters; B Kempenaers (2007). (PDF). American Naturalist. 169: S145—S158. doi:10.1086/510095. PMID 19426089. S2CID 29592388. Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2011.
Blanford WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Volume 3. Taylor and Francis, London. с. 68—70.
(1884). Notes on woodpeckers VIII. The genus Hemicircus. Ibis. 26 (3): 244—259. doi:10.1111/j.1474-919X.1884.tb01163.x.
Kanoje, R (1995). Heartspotted Woodpecker in the Kanha National Park. Newsletter for Birdwatchers. 35 (5): 96.
Santharam, V. (2004). Duetting calls of the Heart-spotted Woodpeckers Hemicircus canente (Lesson). Journal of the Bombay Natural History Society. 101 (1): 157—158.
Santharam, V. (1998). Woodpeckers feeding on Cassia pods. Journal of the Bombay Natural History Society. 95 (3): 505—506.

Джерела

Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, , S. 70–71, 226–227.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Hemicircus canente: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 13 вересня 2022

[2] Lesson, René P. (1830). Centurie zoologique, ou, Choix d'animaux rares, nouveaux ou imparfaitement connus : enrichi de planches inédites, dessinées d'après nature par M. Prêtre, gravées et coloriées avec le plus grand soin. Paris: Chez F.G. Levrault. с. 215.

[3] Peters, James Lee, ред. (1948). Check-List of Birds of the World. Т. 6. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 223.

[4] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 вересня 2022.

[6] Bock, WJ; LL Short Jr (1971). 'Resin secretion' in Hemicircus (Picidae). Ibis. 113 (2): 234—238. doi:10.1111/j.1474-919X.1971.tb05149.x.

[7] Menon GK; J Menon (2000). Avian epidermal lipids: functional considerations and relationship to feathering. American Zoologist. 40 (4): 540—552. doi:10.1093/icb/40.4.540.

[8] Delhey, K; A Peters; B Kempenaers (2007). (PDF). American Naturalist. 169: S145—S158. doi:10.1086/510095. PMID 19426089. S2CID 29592388. Архів оригіналу (PDF) за 19 липня 2011.

[9] Blanford WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds. Volume 3. Taylor and Francis, London. с. 68—70.

[10] (1884). Notes on woodpeckers VIII. The genus Hemicircus. Ibis. 26 (3): 244—259. doi:10.1111/j.1474-919X.1884.tb01163.x.

[11] Kanoje, R (1995). Heartspotted Woodpecker in the Kanha National Park. Newsletter for Birdwatchers. 35 (5): 96.

[12] Santharam, V. (2004). Duetting calls of the Heart-spotted Woodpeckers Hemicircus canente (Lesson). Journal of the Bombay Natural History Society. 101 (1): 157—158.

[13] Santharam, V. (1998). Woodpeckers feeding on Cassia pods. Journal of the Bombay Natural History Society. 95 (3): 505—506.