General San Martin – найдовший газопровід Аргентини, який з`єднує родовища на півдні країни зі столичним регіоном.
Родовища на півдні Аргентини в середині 20 століття стали першим джерелом розвитку системи газопостачання в країні (трубопровід Комодоро-Рівадавія – Буенос-Айрес). На початку 1960-х постало питання створення якісного нового за параметрами південного маршруту, який би надав можливість значно наростити поставки. В підсумку з`явилась система «General San Martín», споруджена кільком етапами. На першому у 1964 проклали трубопровід між Pico Truncado на півночі провінції Санта-Крус до Cerri поблизу Буенос-Айресу. В середині наступного десятиліття його продовжили далі на південь континентальної частини, а у 1978 році стала до ладу остання секція, яка починалась на острові Вогняна Земля в районі Сан-Себастіан та перетинала Магелланову протоку.
Газогін San Martin був значно потужнішим за Комодоро-Рівадавія – Буенос-Айрес, зокрема діаметр його труб становив 750 мм проти 250-300 у попередника. При цьому довжина системи перевищувала 2000 км. На будівництві використовували метод влаштування ізоляції труб за допомогою асфальту. Через певний час погана ізоляція, особливо на самій першій ділянці, викликала необхідність зниження проектного тиску на 20% внаслідок швидкої корозії труб. Тому починаючи з 1990-х років на маршруті провадились широкомасштабні ремонтні роботи.
Стрімке зростання споживання в Аргентині призвело до газової кризи 2004 року, внаслідок якої вирішили відмовитись від експорту блакитного палива. На крайньому півдні це дозволяло вивільнити більш ніж 2 млрд.м3, що поставлялись на чилійський завод з виробництва метанолу по газопроводу Посесьон – Кабо-Негро. Для подачі додаткового ресурсу в центральні райони приступили до спорудження другої нитки в системі San Martin. Введення окремих ділянок дозволило вже у 2005 році збільшити поставки на 2,8 млн.м3 на день, з найближчим розширенням до 8 млн.м3
Всього ж роботи розтягнулись до 2010 року, коли спорудили другий підводний перехід через протоку Магеллану, який отримав персональну назву Gasoducto Transmagallanico. Цей відтинок довжиною 38 км виконали із труб діаметром 600 мм. Прокладали його на невеликій відстані від вже існуючого переходу, на глибинах біля 80 метрів, від мису Cabo Espíritu Santo на Вогняній Землі до мису Cabo Vírgenes в провінції Санта-Крус. Підготовчі земляні роботи по трасі виконало судно Prins der Nederlanden, а безпосередньо укладанням труб займалось Apollogracht. На першому етапі через протоку могло транспортуватись до 5 млн.м3 на день, з наступним збільшенням до 18 млн.м3. Це дозволяло забезпечити подачу з нових офшорних газових родовищ (Каріна та Арієс), розробка яких почалась поблизу Вогняної Землі у 2005 році.
Після розширення загальна довжина системи досягла 4679 км, а для обслуговування її роботи встановлено 17 компресорних станцій. Робочий тиск – 6-7 МПа.
Примітки
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 січня 2017.
- . www.latinpetroleum.com. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
- . BNamericas. 19 листопада 2009. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
- . MercoPress. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
- Syncromind. . www.tgs.com.ar. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
General San Martin najdovshij gazoprovid Argentini yakij z yednuye rodovisha na pivdni krayini zi stolichnim regionom Rodovisha na pivdni Argentini v seredini 20 stolittya stali pershim dzherelom rozvitku sistemi gazopostachannya v krayini truboprovid Komodoro Rivadaviya Buenos Ajres Na pochatku 1960 h postalo pitannya stvorennya yakisnogo novogo za parametrami pivdennogo marshrutu yakij bi nadav mozhlivist znachno narostiti postavki V pidsumku z yavilas sistema General San Martin sporudzhena kilkom etapami Na pershomu u 1964 proklali truboprovid mizh Pico Truncado na pivnochi provinciyi Santa Krus do Cerri poblizu Buenos Ajresu V seredini nastupnogo desyatilittya jogo prodovzhili dali na pivden kontinentalnoyi chastini a u 1978 roci stala do ladu ostannya sekciya yaka pochinalas na ostrovi Vognyana Zemlya v rajoni San Sebastian ta peretinala Magellanovu protoku Gazogin San Martin buv znachno potuzhnishim za Komodoro Rivadaviya Buenos Ajres zokrema diametr jogo trub stanoviv 750 mm proti 250 300 u poperednika Pri comu dovzhina sistemi perevishuvala 2000 km Na budivnictvi vikoristovuvali metod vlashtuvannya izolyaciyi trub za dopomogoyu asfaltu Cherez pevnij chas pogana izolyaciya osoblivo na samij pershij dilyanci viklikala neobhidnist znizhennya proektnogo tisku na 20 vnaslidok shvidkoyi koroziyi trub Tomu pochinayuchi z 1990 h rokiv na marshruti provadilis shirokomasshtabni remontni roboti Strimke zrostannya spozhivannya v Argentini prizvelo do gazovoyi krizi 2004 roku vnaslidok yakoyi virishili vidmovitis vid eksportu blakitnogo paliva Na krajnomu pivdni ce dozvolyalo vivilniti bilsh nizh 2 mlrd m3 sho postavlyalis na chilijskij zavod z virobnictva metanolu po gazoprovodu Poseson Kabo Negro Dlya podachi dodatkovogo resursu v centralni rajoni pristupili do sporudzhennya drugoyi nitki v sistemi San Martin Vvedennya okremih dilyanok dozvolilo vzhe u 2005 roci zbilshiti postavki na 2 8 mln m3 na den z najblizhchim rozshirennyam do 8 mln m3 Vsogo zh roboti roztyagnulis do 2010 roku koli sporudili drugij pidvodnij perehid cherez protoku Magellanu yakij otrimav personalnu nazvu Gasoducto Transmagallanico Cej vidtinok dovzhinoyu 38 km vikonali iz trub diametrom 600 mm Prokladali jogo na nevelikij vidstani vid vzhe isnuyuchogo perehodu na glibinah bilya 80 metriv vid misu Cabo Espiritu Santo na Vognyanij Zemli do misu Cabo Virgenes v provinciyi Santa Krus Pidgotovchi zemlyani roboti po trasi vikonalo sudno Prins der Nederlanden a bezposeredno ukladannyam trub zajmalos Apollogracht Na pershomu etapi cherez protoku moglo transportuvatis do 5 mln m3 na den z nastupnim zbilshennyam do 18 mln m3 Ce dozvolyalo zabezpechiti podachu z novih ofshornih gazovih rodovish Karina ta Ariyes rozrobka yakih pochalas poblizu Vognyanoyi Zemli u 2005 roci Pislya rozshirennya zagalna dovzhina sistemi dosyagla 4679 km a dlya obslugovuvannya yiyi roboti vstanovleno 17 kompresornih stancij Robochij tisk 6 7 MPa Primitki PDF Arhiv originalu PDF za 11 sichnya 2017 www latinpetroleum com Arhiv originalu za 11 sichnya 2017 Procitovano 10 sichnya 2017 BNamericas 19 listopada 2009 Arhiv originalu za 11 sichnya 2017 Procitovano 10 sichnya 2017 MercoPress Arhiv originalu za 11 sichnya 2017 Procitovano 10 sichnya 2017 Syncromind www tgs com ar Arhiv originalu za 10 sichnya 2017 Procitovano 10 sichnya 2017