Гуамея тайванська Світлоока гуамея Охоронний статус Близький до загрозливого МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еука

Гуамея тайванська

Світлоока гуамея

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Leiothrichidae
Рід:	Чагарниця (Garrulax)
Вид:	Гуамея тайванська

Біноміальна назва

Garrulax taewanus
(R. Swinhoe, 1859)

Синоніми

Leucodioptron taewanum

Посилання

Вікісховище:	Garrulax taewanus
Віківиди:	Garrulax taewanus
ITIS:	916107
МСОП:	22734473
NCBI:	543359

Гуаме́я тайванська (Garrulax taewanus) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Ендемік Тайваню. Раніше вважався підвидом світлоокої гуамеї, однак був визнаний окремим видом. Генетичне дослідження показало, що ці два види розійшлися приблизно 1,5 млн років тому.

Опис

Довжина птаха становить 24 см. Забарвлення переважно сіро-коричневе. Спина і верхня частина голови сильно поцятковані темними смужками. Нижня частина тіла поцяткована дрібними смужками. Світлоокі гуамеї мають більш рудуватий відтінок, а такош менш поцятковані смужками.

Поширення і екологія

Тайванські гуамеї живуть у вологих тропічних лісах Тайваня. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря. Тайванські гуамеї живуть поодинці, парами або невеликими зграйками. Живляться комахами і насінням, яких шукають в підліску. Сезони розмноження триває з березня по серпень.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція тайванських гуамей становить менше 10 тисяч птахів. Тайванським гуамеям загрожує втрата генетичної унікальності через активну гібридизацію з інтродукованими світлоокими гуамеями. .

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
Shou-Hsien Li, Jing-Wen Li, Lian-Xian Han, Cheng-Te Yao, Haitao Shi, Fu-Min Lei, Chungwei Yen (2006) "Species delimitation in the Hwamei Garrulax canorus", Ibis 148 (4): 698–706. DOI:10.1111/j.1474-919X.2006.00571.x
Li, Shou-Hsien; Yeung, Carol K.-L.; Han, Lianxian; Le, Manh Hung; Wang, Chi-xan; Ding, Ping; Yao, Cheng-te (January 2010). Genetic introgression between an introduced babbler, the Chinese hwamei Leucodioptron c. canorum , and the endemic Taiwan hwamei L. taewanus: a multiple marker systems analysis. Journal of Avian Biology. 41 (1): 64—73. doi:10.1111/j.1600-048X.2009.04719.x.

Джерела

MacKinnon, John & Phillipps, Karen (2000) A Field Guide to the Birds of China, Oxford University Press, Oxford.
Retrieved 22/05/08.
Handbook of Birds of the World (2019) Taiwan Hwamei. Retrieved 19/11/19

Посилання

Oriental Bird Images: Taiwan hwamei Garrulax taewanus [ 27 липня 2019 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 10 лютого 2021. Процитовано 11 грудня 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.

[4] Shou-Hsien Li, Jing-Wen Li, Lian-Xian Han, Cheng-Te Yao, Haitao Shi, Fu-Min Lei, Chungwei Yen (2006) "Species delimitation in the Hwamei Garrulax canorus", Ibis 148 (4): 698–706. DOI:10.1111/j.1474-919X.2006.00571.x

[5] Li, Shou-Hsien; Yeung, Carol K.-L.; Han, Lianxian; Le, Manh Hung; Wang, Chi-xan; Ding, Ping; Yao, Cheng-te (January 2010). Genetic introgression between an introduced babbler, the Chinese hwamei Leucodioptron c. canorum , and the endemic Taiwan hwamei L. taewanus: a multiple marker systems analysis. Journal of Avian Biology. 41 (1): 64—73. doi:10.1111/j.1600-048X.2009.04719.x.