France 3 укр Франція 3 один з державних телеканалів Франції Канал володіє державною радіопередачі France Télévisions яка

	France 3
Дата створення / заснування	7 вересня 1992
Текст девізу	Nos différences font notre lien.
Країна	Франція
Власник	France Télévisions
Розташування штаб-квартири	Париж
На заміну	d
Мова комунікації	французька
URL-адреса потокового мовлення	france.tv/france-3/direct.html(фр.)
Кількість підписників у соціальних мережах	500 101
Номер ТБ-каналу	3
	Офіційний сайт(фр.)
	France 3 у Вікісховищі

France 3 (укр. Франція 3) — один з державних телеканалів Франції. Канал володіє державною радіопередачі France Télévisions, яка також працює каналами France 2, і побудована на низці регіональних телеканалів, і у 2021 році вона була третім найбільшим телеканалом Франції з 9,4 відсотком ринкової частки.

Координати: 48°50′20″ пн. ш. 2°16′17″ сх. д. / 48.83890000002777754° пн. ш. 2.27139000002777758° сх. д.

Історія

Попередник Франції 3, La 3e Chaîne Couleur, почав свої передачі 20. грудня 1972 року. Канал став центральним каналом для регіональних телеканалів і передавав тільки у кольорів. У початку канал відправляв лише три години кожен вечір і досяг близько чверті французької населення — канал охоплював головним чином Париж, Іль-де-Франція та північні регіони країни.

У 1974 році французька радіопередачі компанія ORTF була розділена на сім різних організацій — серед них три телевізорісниці: TF1, Antenne 2 і FR3 — попередник Франції 3.FR3 був скороченням для France Régions 3, і канал отримав відповідальність за дрібтування і розвиток 22 регіональних телестанцій і 29 регіональних радіостанцій, розподілених на одинадцять радіопередач.

Переорганізації

У 1980-х роках французький телевізійний ринок радикально змінився. TF1 був приватизований, і ряд приватних телеканалів був встановлений. Антенни 2 і FR3 втратили терренг у телевізійному ринку, серед іншого втратили 30 відсотків своєї ринкової частки між 1987 і 1989 роками.У спробі врятувати державні канали, Antenne 2 і FR3 були збиті разом в одну спільну компанію: France Télévisions. У 1992 році канали були перейменовані відповідно до Франції 2 і Франції 3. У 1998 році Франція 3 ввійшла в співпрацю каналу TPS про запуск супутникового каналу під назвою Régions. З 2000—2005 років у компанії France Télévisions були включені France 4, France 5 і France Ô.

У січні 2009 року France 3 і інші державні канали стали рекламними вільними між 20.00 і 06.00, тому телевізійні реклами зникли повністю з каналів France Télévisions.

Примітки

(PDF) (англ.). Mediametrie. 5 січня 2022. Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2022. Процитовано 7 липня 2022.
(фр.). Mediametrie. 2. januar 2018. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
Television history: the French exception? (англ.). 21. januar 2011. Процитовано 2 грудня 2017.
Rollet, Brigitte. «Television in France», in Television in Europe, sider 39–40. Eds. Coleman, James A.; Rollet, Brigitte. Intellect Books, 1997.
Television history: the French exception? (англ.). 21. januar 2011. Процитовано 2 грудня 2017.
Hart, Jeffrey A. Technology, Television, and Competition: The Politics of Digital TV, side 46. Cambridge University Press, 2004.
European Public Broadcasters' Crisis: Tax and Ad Ban Hit French Channels. The Hollywood Reporter (англ.).

Посилання

Офіційний сайт
France 3 — категорія зображень, відео чи аудіо на Вмісті

[2] (PDF) (англ.). Mediametrie. 5 січня 2022. Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2022. Процитовано 7 липня 2022.

[3] (фр.). Mediametrie. 2. januar 2018. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.

[:0-4] Television history: the French exception? (англ.). 21. januar 2011. Процитовано 2 грудня 2017.

[5] Rollet, Brigitte. «Television in France», in Television in Europe, sider 39–40. Eds. Coleman, James A.; Rollet, Brigitte. Intellect Books, 1997.

[:02-6] Television history: the French exception? (англ.). 21. januar 2011. Процитовано 2 грудня 2017.

[7] Hart, Jeffrey A. Technology, Television, and Competition: The Politics of Digital TV, side 46. Cambridge University Press, 2004.

[8] European Public Broadcasters' Crisis: Tax and Ad Ban Hit French Channels. The Hollywood Reporter (англ.).

[1]