Гутурама узлісна Самець узлісної гутурами Самиця узлісної гутурами Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна

Гутурама узлісна

Самець узлісної гутурами

Самиця узлісної гутурами

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	В'юркові (Fringillidae)
Рід:	Гутурама (Euphonia)
Вид:	Гутурама узлісна

Біноміальна назва

Euphonia hirundinacea
Bonaparte, 1838

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Euphonia hirundinacea
Віківиди:	Euphonia hirundinacea
ITIS:	560021
МСОП:	22722727
NCBI:	175936

Гутура́ма узлісна (Euphonia hirundinacea) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Мешкає в Мексиці і Центральній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 10-12 см, розмах крил 5,8-6,1 см, вага 11,6-17,8 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова, спина, крила і хвіст синювато-чорні з синім металевим відблиском, особливо помітним на потилиці, спині і шиї з боків. Горло, груди і живіт золотисто-жовті, гузка і нижні покривні пера хвоста білуваті. На лобі золотисто-жовта пляма. Нижні покривні пера крил мають білі края. У самиць голова і верхня частина тіла оливково-зелені, крила і хвіст чорнуваті. Нижня частина тіла білувата, груди з боків і боки жовтувато-оливково-зелені нижні покривні пера хвоста блідо-оливково-жовтуваті. Очі темно-карі, дзьоб чорнуватий, знизу і біля основи сизий, лапи темно-сірі.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:

E. h. suttoni Phillips, AR, 1966 — східна Мексика;
E. h. caribbaea Phillips, AR, 1966 — південь центральної Мексики (північна Оахака);
E. h. hirundinacea Bonaparte, 1838 — від південно-східної Мексики до східного Нікарагуа;
E. h. gnatho (Cabanis, 1861) — від північно-західного Нікарагуа до західної Панами (Чиріки).

Поширення і екологія

Узлісні гутурами мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці і Панамі. Вони живуть на узліссях сухих і вологих тропічних лісів, на галявинах, в рідколіссях і чагарникових заростях, на плантаціях і в садах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками, переважно на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться переважно ягодами омели і плодами фікусів, а також іншими ягодами і плодами, доповнюють свій раціон дрібними комахами та іншими безхребетними.

Сезон розмноження триває з березня по серпень. Гніздо кулеподібне, будується самицею і самцем, розміщується в чагарниках. Воно складається з зовнішньої частини, сплетеної з гілочок і рослинних волокон і внутрішної, встеленої мохом, пухом або іншим м'яким матеріалом. В кладці від 2 до 4 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час. Насиджує лише самиця, за пташенятами доглядають і самиці, і самці.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 11 червня 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 11 червня 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 11 червня 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 11 червня 2022.