Eobalaenoptera вимерлий рід вусатих китів що належить до надродини Balaenopteroidea Назва роду Eobalaenoptera відображає

Eobalaenoptera — вимерлий рід вусатих китів, що належить до надродини Balaenopteroidea. Назва роду Eobalaenoptera відображає схожість між скелетом Eobalaenoptera і видами роду Balaenoptera, eo- — префікс, що означає світанок. Вид названий на честь Картера Харрісона, волонтера в музеї.

Eobalaenoptera Період існування: середній міоцен

Скелет, округ Керолайн, Вірджинія
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Парнокопитні (Artiodactyla)
Інфраряд:	Китоподібні (Cetacea)
Парворяд:	Китовиді (Mysticeti)
Надродина:	Balaenopteroidea
Рід:	†Eobalaenoptera
Вид:	†E. harrisoni
Біноміальна назва
†Eobalaenoptera harrisoni Dooley, Fraser & Luo, 2004

Відкриття і значення

Художнє зображення двох *Eobalaenoptera*, яких переслідує гігантська акула *Otodus megalodon*

Eobalaenoptera була вперше описана в червні 2004 року дослідниками з Музею природної історії Вірджинії з часткового скелета, знайденого в 1990 році в окрузі Керолайн, штат Вірджинія, на місці доісторичного океану, у формації Калверт середнього міоцену. Виявилося, що 11-метровий скелет має схожі морфологічні характеристики з кладою китів, що складається з двох сучасних таксономічних родин – Balaenopteridae та Eschrichtiidae. Вік формації Калверт (14 мільйонів років) робить Eobalaenoptera найстарішим відомим представником Balaenopteroidea. Це також значно скоротило розрив між найдавнішою відомою літописом скам’янілостей і оціненим часом розходження цієї клади від інших вусатих китів. Молекулярні годинники виявили це розходження балаеноптероїдів від інших коронних містицетів на 15–20 мільйонів років.

У своєму огляді збережених і викопних рорквалів, Demere et al. (2005) поставили під сумнів розміщення Eobalaenoptera в балаеноптероїдах, відзначивши, що голотип не має значного черепного матеріалу, який міг би посилити його початкову класифікацію, вважаючи за краще розглядати рід як Chaeomysticeti incertae sedis.

Примітки

Cassens, I., S. Vicario, V. G. Waddell, H. Balchowsky, D. Van Belle, W. Ding, C. Fan, R. S. Lal Mohan, P. C. Simo˜es-Lopes, R. Bastida, A. Meyer, M. J. Stanhope, and M. C. Milinkovitch. 2000. Independent adaptation to riverine habitats allowed survival of ancient cetacean lineages. Proceedings of the Academy of Natural Sciences 97:11343–11347.
Nikaido, M., F. Matsuno, H. Hamilton, R. L. Brownell, Jr., Y. Cao, W. Ding, Z. Zuoyan, A. M. Shedlock, R. E. Fordyce, M. Hasegawa, and N. Okada. 2001. Retroposon analysis of major cetacean lineages: the monophyly of toothed whales and the paraphyly of river dolphins. Proceedings of the Academy of Natural Sciences 98: 7384–7389.
T. A. Demere, A. Berta, and M. R. McGowen. 2005. The taxonomic and evolutionary history of modern balaenopteroid mysticetes. Journal of Mammalian Evolution 12(1/2):99-143.

[1] Cassens, I., S. Vicario, V. G. Waddell, H. Balchowsky, D. Van Belle, W. Ding, C. Fan, R. S. Lal Mohan, P. C. Simo˜es-Lopes, R. Bastida, A. Meyer, M. J. Stanhope, and M. C. Milinkovitch. 2000. Independent adaptation to riverine habitats allowed survival of ancient cetacean lineages. Proceedings of the Academy of Natural Sciences 97:11343–11347.

[2] Nikaido, M., F. Matsuno, H. Hamilton, R. L. Brownell, Jr., Y. Cao, W. Ding, Z. Zuoyan, A. M. Shedlock, R. E. Fordyce, M. Hasegawa, and N. Okada. 2001. Retroposon analysis of major cetacean lineages: the monophyly of toothed whales and the paraphyly of river dolphins. Proceedings of the Academy of Natural Sciences 98: 7384–7389.

[3] T. A. Demere, A. Berta, and M. R. McGowen. 2005. The taxonomic and evolutionary history of modern balaenopteroid mysticetes. Journal of Mammalian Evolution 12(1/2):99-143.