Квіткокол садовий Самець садового квіткокола Самиця садового квіткокола Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 1 Біол

Квіткокол садовий

Самець садового квіткокола

Самиця садового квіткокола

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Саякові (Thraupidae)
Рід:	Квіткокол (Diglossa)
Вид:	Квіткокол садовий

Біноміальна назва

Diglossa baritula
Wagler, 1832

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Diglossa baritula
Віківиди:	Diglossa baritula
ITIS:	559778
МСОП:	22723636
NCBI:	460199

Квіткокол садовий (Diglossa baritula) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці і Центральній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 10-12 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і верхня частина тіла синювато-сірі, голова більш темна. Підборіддя і верхня частина горла синювато-сіра, решта нижньої частини тіла рудувато-коричнева. У самиць голова і верхня частина тіла сірувато-оливкові, крила і хвіст більш темні, на крилах світлі смужки. Горло, груди і боки попелясто-коричневі, на грудях нечіткі темні смуги, живіт коричневий. Дзьоб чорний, біля основи рожевуватий, вузький, вигнутий догори, на кінці гачкуватий. Лапи тьмяно-рожеві. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення дорослих птахів, однак у молодих самицт голова і верхня частина тіла оливкові або оливково-коричневі, крила і хвіст більш темні. Махові пера мають світлі края. Горло і груди тьмяно-жовтуваті, на грудях нечіткі темні смуги. Живіт і гузка охристі.

Підвиди

Виділяють три підвиди:

D. b. baritula Wagler, 1832 — високогір'я центральної Мексики (від південного сходу Халіско до перешийка Теуантепек);
D. b. montana Dearborn, 1907 — високогір'я південної Мексики (Чіапас), Гватемали і Сальвадору;
D. b. parva Griscom, 1932 — високогір'я від східної Гватемали (^[en]) до Нікарагуа.

Поширення й екологія

Садові квіткоколи мешкають в Мексиці, Гватемалі, Сальвадорі, Гондурасі і Нікарагуа. Вони живуть в гірських ^[en] і хмарних тропічних лісах, у високогірних чагарникових заростях, на високогірних барвінкових луках, в парках і садах. Зустрічаються поодинці, на висоті від 1200 до 3350 м над рівнем моря. Живляться нектаром кручених паничів, лобелій і леандр Leandra. Гніздо чашоподібне, робиться з моху, хвої і корінців, розміщується в чагарниках. В кладці 2-3 блакитнуватих яйця, поцяткованих коричневими і сірими плямками.

Примітки

BirdLife International (2016). Diglossa baritula: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 03 липня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 липня 2022.
Maloof, Joan E; Inouye, David W (Oct 2000). Are nectar robbers cheaters or mutualists?. Ecology. 81 (10): 2651—2661. CiteSeerX 10.1.1.463.752. doi:10.1890/0012-9658(2000)081[2651:ANRCOM]2.0.CO;2. ISSN 0012-9658.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Diglossa baritula: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 03 липня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 липня 2022.

[4] Maloof, Joan E; Inouye, David W (Oct 2000). Are nectar robbers cheaters or mutualists?. Ecology. 81 (10): 2651—2661. CiteSeerX 10.1.1.463.752. doi:10.1890/0012-9658(2000)081[2651:ANRCOM]2.0.CO;2. ISSN 0012-9658.