Кропив янка пустельна Пустельна кропив янка Казахстан Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація

Кропив'янка пустельна

Пустельна кропив'янка (Казахстан)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Кропив'янкові (Sylviidae)
Рід:	Curruca
Вид:	Кропив'янка пустельна

Біноміальна назва

Curruca nana
Hemprich & Ehrenberg, 1833

Синоніми

Sylvia nana (Hemprich & Ehrenberg, 1833)
Atraphornis nana (Hemprich & Ehrenberg, 1833)

Посилання

Вікісховище:	Curruca nana
Віківиди:	Curruca nana
EOL:	55637571
МСОП:	103872996
NCBI:	1977148

Кропи́в'янка пустельна (Curruca nana) — вид горобцеподібних птахів родини кропив'янкових (Sylviidae). Мешкає в Центральній Азії. В Україні рідкісний залітний вид. Африканська кропив'янка раніше вважалася підвидом пустельної кропив'янки, однак була визнана окремим видом.

Опис

Довжина птаха становить 11,5-12,5 см, розмах крил 15-17 см. вага 7-10,6 г. Голова і верхня частина тіла піщані, скроні коричнюваті, обличчя дещо світліше, навколо очей світлі кільця. Нижня частина тіла білувата. Хвіст зверху іржасто-коричневий, на центральних стернових перах чорні смуги, крайні стернові пера білі. Покривні пера крил мають широкі охристі краї. Райдужки жовті, дзьоб тонкий, тьмяно-жовтуватий, зверху і на кінчику більш темний, лапи світло-коричневі. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення дорослих птахів.

Поширення і екологія

Пустельні кропив'янки поширені від дельти Волги і Каспійського моря на схід до Центрального Монголії і півночі Центрального Китаю і на південь до північного Ірану і північного Афганістану. Взимку вони мігрують до Північно-Східної Африки (на узбережжя Червоного моря) і на південний захід Азії, від Синая і Аравійського півострова до північно-східної Індії. Бродячі птахи спостерігалися в Європі. Пустельні кропив'янки живуть в пустельних степах і напівпустелях, місцями порослих полином, саксаулом, іншими чагарниками і різнотрав'ям, на висоті до 2200 м над рівнем моря. Віддають перевагу піщаним місцевостям, рідште трапляються на кам'янистих ґрунтах.

Пустельні кропив'янки живляться переважно дрібними комахами, а також насінням і ягодами. Гніздування починається наприкінці квітня. Гніздо чашоподібне, товстостінне, робиться з гілочок, стебел, листя, рослинного пуху і павутиння, вмтелюється тонкою травою, іншими м'якими рослинними волокнами і пухом, розміщується в низьких чагарниках, на висоті до 110 см над землею. В кладці від 4 до 5, іноді до 6 яєць.

Примітки

BirdLife International (2016). Curruca nana: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 16 листопада 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 листопада 2022.
Кинда В. В., Бескаравайный М. М., Дядичева Е. А., Костин С. Ю., Попенко В. М. Ревизия редких, малоизученных и залетных видов воробьинообразных (Passeriformes) птиц в Крыму // Бранта : збірник праць Азово-Чорноморської орнітологічної станції. — 2003. — Вип. 6. — С. 25—58. — ISSN 1994-1722. з джерела 22 березня 2020. Процитовано 12 вересня 2019.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Curruca nana: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 16 листопада 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 листопада 2022.

[4] Кинда В. В., Бескаравайный М. М., Дядичева Е. А., Костин С. Ю., Попенко В. М. Ревизия редких, малоизученных и залетных видов воробьинообразных (Passeriformes) птиц в Крыму // Бранта : збірник праць Азово-Чорноморської орнітологічної станції. — 2003. — Вип. 6. — С. 25—58. — ISSN 1994-1722. з джерела 22 березня 2020. Процитовано 12 вересня 2019.