Barlinek

Барлі́нек (пол. Barlinek, стара німецька назва «Берлінхен», нім. Berlinchen) — місто в Мисліборському повіті Західнопоморського воєводства, на північному заході Польщі, на річці Млинівці (Млинувці), поблизу трьох озер. Відстань до Мислібужа (центру повіту) — 33 км, до Щеціна (центру воєводства) — 76 км.

Барлінек Barlinek
Герб Прапор
Костел св. Боніфатія (XIII ст.) Костел св. Боніфатія (XIII ст.)
Основні дані
52°59′ пн. ш. 15°12′ сх. д. / 52.983° пн. ш. 15.200° сх. д. / 52.983; 15.200
Країна	Польща
Регіон	Західнопоморське воєводство
Магдебурзьке право	1278
Площа	17,55 км²
Населення	▼ 13 491 (2022)
· густота	808 (2008) осіб/км²
Міста-побратими	Шнефердінген, Пренцлау, Грифіно, Куррієр (1998)
Телефонний код	(48) 95
Часовий пояс	і
Номери автомобілів	ZMY
GeoNames	3103824
OSM	↑2896949 ·R (Ґміна Барлінек)
SIMC	0935268
Поштові індекси	74-320
Міська влада
Вебсайт	barlinek.pl
Мапа
Барлінек у Вікісховищі

Станом на 31 березня 2014 року в місті мешкало 14 257 осіб. Це найбільший за кількістю мешканців населений пункт Мисліборського повіту, більший навіть від адміністративного центру, міста Мислібуж.

Серед уродженців — німецький шахіст Емануїл Ласкер, чемпіон світу в 1894—1921 роках.

Преса — газети «Ехо Барлінка» та «Пульс Барлінка».

Історія

Локаційний акт маркграфів Бранденбургу Альбрехта III та Отто V про заснування оборонного города датується 25 січня 1278 року. У середині XIV ст. Барлінек уже мав оборонні мури та дві в'їзні брами — Мисліборзьку і Млинську. За багато століть місто пережило численні природні катаклізми, епідемії та пожежі. Головним заняттям мешканців було сільське господарство і тваринництво. Серед давніх назв — «Nova Berlyn» і «Klein Berlin». Як частина історичного регіону Ноймарк у 1402–1454 роках місто входило до держави Тевтонського ордену. Родина Люксембургів, яка володіла цими землями, продала їх лицарям ордену. Пізніше рід Гогенцоллернів викупив місто, повернувши його у власність маркграфства Бранденбург.

1618 року маркграф Бранденбургу Йоганн-Сигізмунд Гогенцоллерн, після смерті прусського герцога Альбрехта-Фрідріха, який не залишив по собі синів-спадкоємців, офіційно став новим герцогом прусським, а маркграфство Бранденбург і герцогство Пруссія об'єдналися в державу Бранденбург-Пруссія.

Місто потерпіло від Тридцятилітньої, Семилітньої та Наполеонівських воєн. У місті розвивалося ткацтво, льонарство, виробництво вовни та сукна. На межі XVIII і XIX століть працювала паперова фабрика. 1800 року в Берлінхені мешкало 5736 людей. 1816 року утворений повіт Зольдін (нім. Landkreis Soldin), який став частиною адміністративного округу Франкфурт провінції Бранденбург. Провінція входила до складу Пруссії, потім — об'єднаної Німецької імперії, а з 1918 року — штату Вільна держава Пруссія в складі Німеччини.

У другій половині XIX ст. Берлінхен став значним торговельно-економічним центром, у якому працювали, зокрема шкіряний завод і фабрика плугів. 1898 року прокладено залізничну колію до міст Хощно і Мислібуж. Зросла єврейська громада, яка становила близько 130 осіб. Початок Другої світової майже не торкнувся перебігу життя в містечку. Лише наступ Червоної армії на початку 1945 року й бої за місто між російськими та німецькими військами зруйнували понад половину будівель.

До 1946 року — «Берлінхен», відтоді — Барлінек. У 1946—1975 рр. — частина Щецінського воєводства, в 1975—1998 — частина Гожовського воєводства, після укрупнення воєводств входить до Західнопоморського воєводства.

Пам'ятки

Збереглося близько 480 м (із колишньої загальної протяжності 1700 м) фортифікацій і оборонних мурів XIV-XV ст.

Початкова школа № 1 ім. Т. Косцюшка — колишній монастир, а під час Другої світової війни — військовий госпіталь.

Зберігся єврейський цвинтар (кіркут) XVIII-XIX ст., діє православна церква (первинно збудована як храм протестантів), закладена в XIX сторіччі.

Регіональний музей, створений 1961 року, експонує виставку, присвячену Емануїлові Ласкеру, археологічні експонати, а також давні карти та поштівки Барлінека, діораму Барлінського вокзалу та речі зі сільського побуту XIX і XX сторіч. Музей розташований у так званому «Будинку Ґутенберґа» — колишній друкарні.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	7017	1383	5004	630
Жінки	7336	1244	4521	1571
Разом	14353	2627	9525	2201

Галерея

• Костел Непорочного Серця Найсвятішої Діви Марії
• Фонтан у центрі містечка (збудований 1912 р.)
• Церква Успіння Богородиці

Примітки

1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
2. Населення за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Główny Urząd Statystyczny. Baza Demografia. Stan i struktura ludności, dane na dzień 31.03.2014 [2] [ 26 грудня 2018 у Wayback Machine.]
3. Lüderitz, Jörg (2008). Neumark: durch die alte Kulturlandschaft östlich der Oder. Trescher Verlag. Процитовано 29 травня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () (нім.)
4. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

• Система просторової інформації Західнопоморського воєводства [ 5 листопада 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
• Фото німецького періоду [ 17 лютого 2019 у Wayback Machine.]