Азола папоротеподібна Азола папоротеподібна Azolla filiculoides Охоронний статус В безпеці Біологічна класифікація Рід A

Азола папоротеподібна

Азола папоротеподібна Azolla filiculoides

В безпеці ()

Біологічна класифікація

Рід:	Azolla
Вид:	filiculoides

Синоніми

*Azolla arbuscula Desv.

Azolla caroliniana Willd.
Azolla japonica Franch. & Sav.
Azolla magellanica Willd.
Azolla microphylla Kaulf.
var. japonica (Franch. & Sav.) Franch. & Sav.
Azolla squamosa Molina

Посилання

Вікісховище:	Azolla filiculoides
EOL:	597510
IPNI:	17056950-1
ITIS:	18007
NCBI:	84609

Азола папоротеподібна — це рослина роду Азола, який родом із теплих помірних і тропічних регіонів Америки, що був завезений до Європи, Північної та південно-сахарної Африки, Китаю, Японії, Нової Зеландії, Австралії, Карибського басейну та Гаваїв.

Це плавуча водна папороть з дуже швидким зростанням, здатна поширюватися по поверхні озер, що може забезпечити повне охоплення водної поверхні всього за кілька місяців. Кожна окрема рослина по 1-2 см завширшки, по краях забарвлена в рожевий, помаранчевий або червоний колір, вільно розгалужується і в міру зростання розділяється на дрібніші частини. Погано переносить низькі температури, і в помірному кліматі взимку значною мірою гине, виживаючи завдяки брунькам, розташованим під водою. Як і інші види азоли, може проводити азотфіксацію з повітря, бо містить діазотрофний організм Nostoc azollae в спеціалізованих кишенях листя. Цей стародавній симбіоз дозволяє N. azollae фіксувати азот з повітря і сприяти метаболізму папороті. .

Викопні скам'янілості відомі з кількох місць у Європі (Hyde et al. 1978).

50 мільйонів років тому Azolla filiculoides, можливо, зіграла ключову роль в охолодженні планети.

Azolla filiculoides була одним із перших двох видів папороті, для якого був опублікований референтний геном.

Визначення

Єдиний надійний спосіб відрізнити цей вид від Azolla cristata (довгий час помилково відомого як A. caroliniana) - дослідити трихоми на верхніх поверхнях листя. Трихоми - це невеликі виступи, що забезпечують водонепроникність. Вони одноклітинні в A. filiculoides, але перегородкові (двоклітинні) в A. cristata .

Вирощування

Цей вид був інтродукований у багато регіонів Старого Світу, де вирощувався завдяки своїй здатності до фіксації азоту, яка може бути використана для збільшення темпів росту культур, що вирощуються у воді, наприклад, рису, або як зібране з озер біодобриво для наземних рослин. A. filiculoides часто вирощується в акваріумах і ставках, де він може легко стати панівним над іншими видами.

Інвазивний вид

A. filiculoides вперше був зафіксований в Європі в 1870-1880-х роках, коли вид міг бути випадково перевезений у баластній воді з мальками або безпосередньо як декоративна або акваріумна рослина. Він був завезений в Азію зі Східної Німеччини в 1977 році як альтернатива чутливому до холоду місцевому штаму A. pinnata, який використовується як зелене добриво в рисовій промисловості. A. filiculoides також був поширений по всьому світу як дослідницька модель рослини для вивчення симбіозу Azolla-Anabaena. У районах інтродукції A. filiculoides здатний до швидкого зростання, особливо в евтрофних екосистемах, і випереджає місцеві водні рослини. Щільний мат A. filiculoides викликає недостатнє проникнення світла та анаеробне середовище через розкладання детриту, що спричиняє різке зниження якості води, водного біорізноманіття та функціонування екосистем.

Дивіться також

Азолова подія

Галерея

Azolla filiculoides
Azolla filiculoides (з рожевим відтінком) що росте разом із Lemna minor
Окрема Azolla filiculoides з корінням

Примітки

NOBANIS -- Invasive Alien Species Fact Sheet -- Azolla filiculoides (PDF). Online Database of the North European and Baltic Network on Invasive Alien Species. , . 2006. (PDF) оригіналу за 23 червня 2007. Процитовано 19 лютого 2010.
Tropicos. оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 6 лютого 2014.
Brouwer P, Bräutigam A, Buijs VA, Tazelaar AO, van der Werf A, Schlüter U, Reichart GJ, Bolger A, Usadel B, Weber AP, Schluepmann H (31 березня 2017). Azolla Ferns without Nitrogen Fertilizer. Frontiers in Plant Science. 8: 442. doi:10.3389/fpls.2017.00442. PMC 5374210. PMID 28408911. {{}}: Недійсний |displayauthors=6 ()
Meeks, John C. (2009). Physiological Adaptations in Nitrogen-fixing Nostoc–PlantSymbiotic Associations. У Pawlowski, Katharina (ред.). Prokaryotic Symbionts in Plants. Microbiology Monographs. Т. 8. Berlin, Heidelberg: Springer. с. 181—205. doi:10.1007/7171_2007_101. ISBN .
. Yale E360 (амер.). 11 липня 2018. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2021.
Li FW, Brouwer P, Carretero-Paulet L, Cheng S, de Vries J, Delaux PM, Eily A, Koppers N, Kuo LY, Li Z, Simenc M, Small I, Wafula E, Angarita S, Barker MS, Bräutigam A, dePamphilis C, Gould S, Hosmani PS, Huang YM, Huettel B, Kato Y, Liu X, Maere S, McDowell R, Mueller LA, Nierop KG, Rensing SA, Robison T, Rothfels CJ, Sigel EM, Song Y, Timilsena PR, Van de Peer Y, Wang H, Wilhelmsson PK, Wolf PG, Xu X, Der JP, Schluepmann H, Wong GK, Pryer KM (July 2018). Fern genomes elucidate land plant evolution and cyanobacterial symbioses. Nature Plants (En) . 4 (7): 460—472. doi:10.1038/s41477-018-0188-8. PMC 6786969. PMID 29967517. {{}}: Недійсний |displayauthors=6 ()
Evrard, C.; Van Hove, C. Taxonomy of the American Azolla Species (Azollaceae): A Critical Review // Systematics and Geography of Plants : journal. — 2004. — Vol. 74, no. 2 (6 July). — P. 301—318.
A., Lumpkin, T. (1982). . Westview Press. ISBN . OCLC 708561329. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 21 березня 2021.
Hussner, Andreas (25 жовтня 2010). . NOBANIS – Invasive Alien Species Fact Sheet. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 2 червня 2021 — через Researchgate.

Література

Hyde, HA, Wade, AE, & Harrison, SG (1978). . National Museum of Wales. .
Sainty, G. & Jacobs, S. (2003) Waterplants in Australia . Sainty and Associates, Potts Point, Sydney, Australia.

Зовнішні посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Азола папоротеподібна
Азола папоротеподібна: інформація на сайті GRIN
Flora of North America: Azolla filiculoides
USDA Plants Profile: Azolla filiculoides
Plants for a Future: Azolla filiculoides
NSW Flora Online: Azolla filiculoides

[nobanis-1] NOBANIS -- Invasive Alien Species Fact Sheet -- Azolla filiculoides (PDF). Online Database of the North European and Baltic Network on Invasive Alien Species. , . 2006. (PDF) оригіналу за 23 червня 2007. Процитовано 19 лютого 2010.

[2] Tropicos. оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 6 лютого 2014.

[3] Brouwer P, Bräutigam A, Buijs VA, Tazelaar AO, van der Werf A, Schlüter U, Reichart GJ, Bolger A, Usadel B, Weber AP, Schluepmann H (31 березня 2017). Azolla Ferns without Nitrogen Fertilizer. Frontiers in Plant Science. 8: 442. doi:10.3389/fpls.2017.00442. PMC 5374210. PMID 28408911. {{}}: Недійсний |displayauthors=6 ()

[4] Meeks, John C. (2009). Physiological Adaptations in Nitrogen-fixing Nostoc–PlantSymbiotic Associations. У Pawlowski, Katharina (ред.). Prokaryotic Symbionts in Plants. Microbiology Monographs. Т. 8. Berlin, Heidelberg: Springer. с. 181—205. doi:10.1007/7171_2007_101. ISBN .

[digest-5] . Yale E360 (амер.). 11 липня 2018. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2021.

[6] Li FW, Brouwer P, Carretero-Paulet L, Cheng S, de Vries J, Delaux PM, Eily A, Koppers N, Kuo LY, Li Z, Simenc M, Small I, Wafula E, Angarita S, Barker MS, Bräutigam A, dePamphilis C, Gould S, Hosmani PS, Huang YM, Huettel B, Kato Y, Liu X, Maere S, McDowell R, Mueller LA, Nierop KG, Rensing SA, Robison T, Rothfels CJ, Sigel EM, Song Y, Timilsena PR, Van de Peer Y, Wang H, Wilhelmsson PK, Wolf PG, Xu X, Der JP, Schluepmann H, Wong GK, Pryer KM (July 2018). Fern genomes elucidate land plant evolution and cyanobacterial symbioses. Nature Plants (En) . 4 (7): 460—472. doi:10.1038/s41477-018-0188-8. PMC 6786969. PMID 29967517. {{}}: Недійсний |displayauthors=6 ()

[evrard&vanhove-7] Evrard, C.; Van Hove, C. Taxonomy of the American Azolla Species (Azollaceae): A Critical Review // Systematics and Geography of Plants : journal. — 2004. — Vol. 74, no. 2 (6 July). — P. 301—318.

[8] A., Lumpkin, T. (1982). . Westview Press. ISBN . OCLC 708561329. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 21 березня 2021.

[9] Hussner, Andreas (25 жовтня 2010). . NOBANIS – Invasive Alien Species Fact Sheet. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 2 червня 2021 — через Researchgate.