Кратеропа попеляста Попеляста кратеропа підвид A s somervillei Махараштра Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 1 Бі

Кратеропа попеляста

Попеляста кратеропа (підвид A. s. somervillei, Махараштра)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Leiothrichidae
Рід:	Argya
Вид:	Кратеропа попеляста

Біноміальна назва

Argya striata
(, 1823)

Поширення підвидів попелястої кратеропи.

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Turdoides striatus
Malacocercus terricolor
Cossyphus striatus
Crateropus canorus
Turdoides striata

Посилання

Вікісховище:	Argya striata
Віківиди:	Argya striata
EOL:	52571173
МСОП:	103871402

Кратеро́па попеляста (Argya striata) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає на Індійському субконтиненті.

Опис

Довжина птаха становить 25 см. Забарвлення коричнево-сіре, дзьоб жовтий. Верхня частина тіла тьмяніша, на горлі і грудях нечіткі плямки. Представники підвиду A. s. somervillei мають рудий хвіст, махові пера у них тьмяніші. Виду не притаманний статевий диморфізм. Попелясті кратеропи живуть досить довго, деякі птахи можуть досягати віку 16,5 років.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:

A. s. sindiana (Ticehurst, 1920) — Пакистан і північно-західна Індія;
A. s. striata (Dumont, 1823) — північна, північно-східна і східна Індія, Бангладеш;
A. s. somervillei (Sykes, 1832) — північ Західних Гат;
A. s. malabarica (Jerdon, 1845) — південь Західних Гат;
A. s. orientalis (Jerdon, 1845) — центральна і південна Індія.

Цейлонська кратеропа раніше вважалася підвидом попелястої кратеропи.

Поширення і екологія

Попелясті кратеропи мешкають в Індії, Пакистані, Непалі, Бутані і Бангладеш. Вони живуть в сухих і вологих рівнинних тропічних лісах, в чагарникових заростях, садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1525 м над рівнем моря.

Поведінка

Попелясті кратеропи живуть в зграях, до яких можуть приєднуватися птахи інших видів. Члени зграї можуть колектвно захищати свою територію від ворогів. Їм притаманна складна поведенка, зокрема ігрова. Попелясті кратеропи живляться переважно комахами, а також зерном, нектаром і ягодами. Розмножуються протягом всього року. В Північній Індії піки розмноження припадають на періоди з березня по квітень і з липня по вересень. Попелясті кратеропи досягають статевої зрілості на третьому році життя, молоді самиці покидають родинну групу у віці 2 років. Гнізда розміщуються на деревах, серед листя. В кладці 3-4 яйця, хоча їхня кількість може доягати семи. Попелястим кратеропам притаманний колективний догляд за пташенятами. Вони іноді стають жертвами гніздового паразитизму строкатих і білогорлих зозуль.

Примітки

BirdLife International (2016). Argya striata. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
(1823). Cuvier, Frédéric (ред.). Dictionnaire des sciences naturelles (фр.). Т. Volume 29. Strasbourg: F.G. Levrault. с. 268. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Ali, S; S D Ripley (1996). Handbook of the birds of India and Pakistan. Т. 6 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 224—230.
Flower SS (1938). Further notes on the duration of life in animals. IV. Birds. Proceedings of the Zoological Society of London, Series A. A108: 195—235. doi:10.1111/j.1469-7998.1938.tb07895.x.
Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
Ripley, S Dillon (1958). Indian Birds. VII. Postilla. 35: 1—12.
Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 445—446.
Gaston, AJ (1978). The Evolution of Group Territorial Behavior and Cooperative Breeding. The American Naturalist. 112 (988): 1091—1100. doi:10.1086/283348.
Gaston, A. J. (1977). Social behaviour within groups of jungle babblers Turdoides striatus. Animal Behaviour. 25 (828–848): 828—848. doi:10.1016/0003-3472(77)90036-7.
Neelakantan, KK (1957). Hypnotic behaviour of a White-headed Babbler (Turdoides striatus). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 54 (2): 460—461. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
Narang, ML; Lamba, BS (1986). Food habits of jungle babbler Turdoides striatus (Dumont) and its role in the ecosystem. Indian Journal of Ecology. 13 (1): 38—45.
Gaston, AJ (1978). Demography of the Jungle Babbler, Turdoides striatus. Journal of Animal Ecology. 47 (3): 845—870. doi:10.2307/3675. JSTOR 3675.
Gaston, A. J. (1976). Brood parasitism by the Pied Crested Cuckoo Clamator jacobinus. Journal of Animal Ecology. 45 (2): 331—48. doi:10.2307/3878. JSTOR 3878.

Посилання

Кратеропа попеляста [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Xeno-Canto

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). Argya striata. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.

[2] (1823). Cuvier, Frédéric (ред.). Dictionnaire des sciences naturelles (фр.). Т. Volume 29. Strasbourg: F.G. Levrault. с. 268. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[hbk-4] Ali, S; S D Ripley (1996). Handbook of the birds of India and Pakistan. Т. 6 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 224—230.

[5] Flower SS (1938). Further notes on the duration of life in animals. IV. Birds. Proceedings of the Zoological Society of London, Series A. A108: 195—235. doi:10.1111/j.1469-7998.1938.tb07895.x.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.

[postilla-7] Ripley, S Dillon (1958). Indian Birds. VII. Postilla. 35: 1—12.

[pcr-8] Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 445—446.

[9] Gaston, AJ (1978). The Evolution of Group Territorial Behavior and Cooperative Breeding. The American Naturalist. 112 (988): 1091—1100. doi:10.1086/283348.

[10] Gaston, A. J. (1977). Social behaviour within groups of jungle babblers Turdoides striatus. Animal Behaviour. 25 (828–848): 828—848. doi:10.1016/0003-3472(77)90036-7.

[11] Neelakantan, KK (1957). Hypnotic behaviour of a White-headed Babbler (Turdoides striatus). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 54 (2): 460—461. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.

[12] Narang, ML; Lamba, BS (1986). Food habits of jungle babbler Turdoides striatus (Dumont) and its role in the ecosystem. Indian Journal of Ecology. 13 (1): 38—45.

[demog-13] Gaston, AJ (1978). Demography of the Jungle Babbler, Turdoides striatus. Journal of Animal Ecology. 47 (3): 845—870. doi:10.2307/3675. JSTOR 3675.

[14] Gaston, A. J. (1976). Brood parasitism by the Pied Crested Cuckoo Clamator jacobinus. Journal of Animal Ecology. 45 (2): 331—48. doi:10.2307/3878. JSTOR 3878.