Airbus Executive and Private Aviation дочірнє підприємство Airbus S A S займається випуском великих бізнес літаків Модел

Airbus Executive and Private Aviation — дочірнє підприємство Airbus S. A. S., займається випуском великих бізнес-літаків. Модельний ряд компанії повторює модельний ряд материнського концерну і простягається від A318 Elite до двох - або навіть трехпалубного Airbus A380 Prestige. Після початку виробництва моделі Boeing Business Jet на базі Boeing 737, Airbus у 1997 році вийшов на цей ринок з моделлю A319 Elite. Спочатку позначення Airbus Corporate Jet використовувалося тільки для моделі A319CJ, однак зараз так позначають всі моделі підприємства, включаючи широкофюзеляжні. На грудень 2008 року був поставлений 121 корпоративний та бізнес-літаків, 164 літака замовлені, включаючи модель A380 Prestige, і 107 літаків серії A320.

Airbus Executive and Private Aviation
Дата створення / заснування	липень 2007

Менеджер/директор	^d
Батьківська організація	Airbus
Розташування штаб-квартири	Тулуза
Продукція	Адміністративний літак
Офіційний сайт
Airbus Executive and Private Aviation у Вікісховищі

Вузькофюзеляжні моделі

Сімейство ACJ будується на базі успішної моделі A320 і з урахуванням досвіду розробки та експлуатації A319CJ. Покупець може замовити будь-яку модель сімейства A320 у вигляді корпоративного літака з сертифікацією за ETOPS-180. Зміни в порівнянні з пасажирської версії включають збільшення стелі до 12500 м і установка знімних додаткових паливних баків.

Airbus ACJ318

Airbus A319 Corporate Jet, що належить Daimler AG Aviation.

A318 Elite будується на базі моделі A318. Літак пропонується з кількістю місць від 14 до 18 і має дальність до 7500 км.

Airbus ACJ319

Модель є бізнес-версією літака A319. В її вантажний відсік встановлюються додаткові знімні паливні баки, стеля збільшується до 12 000 м, дальність — до 12 000 км. При перепродажі літак можна перекомпонувати стандартний A319, прибравши додаткові баки, що підвищує його передпродажну вартість. Маючи європейську (JAA) і американську (FAA) сертифікацію, A319LR і ACJ є єдиними бізнес-літаками, яким дозволено перевозити звичайних пасажирів по обидві сторони Атлантики.

Літак вміщає від 19 до 50 пасажирів, але за бажанням замовника компонування може бути змінена на будь-який варіант. Серед експлуатантів моделі — DC Aviation, UB Group і Reliance Industries. Конкурентами A319CJ є Boeing BBJ1, Gulfstream G500/G550 і Bombardier Global Express. Однак завдяки більшому діаметру фюзеляжу літак пропонує більший простір і більше варіантів компонування. На літак встановлюються ті ж двигуни, що і на A320, CFM International CFM56-5 або IAE V2527.

A319CJ використовувався підрозділом Escadron de transport, d'entraînement et de calibrage, що відповідає за перевезення французьких вищих чиновників, і підрозділом Flugbereitschaft Luftwaffe, які виконують такі ж функції в Німеччині. З 2003 року ACJ є президентським літаком в таких країнах, як Вірменія, Бразилія, Венесуела, Італія, Малайзія, Таїланд, Туреччина, Узбекистан і Чехія.

Airbus ACJ320

Airbus A320 Prestige пропонується покупцям, яким необхідно більше внутрішнього простору, ніж у A319. Він вміщує 30 пасажирів і має дальність 7600 км з двома знімними паливними баками.

Airbus ACJ321

A321 в даний час не пропонується у вигляді корпоративного літака.

Широкофюзеляжні моделі

Широкофюзеляжні VIP-літаки будуються на базі моделей A330, A340, A350 і A380. Додаткові паливні баки значно підвищують їх дальність.

Airbus ACJ330-200

Airbus A330-200 Prestige вміщує 60 пасажирів і має дальність 15 400 км.

Airbus ACJ340-300 Prestige

Airbus A340-300 Prestige вміщує 75 пасажирів і має дальність 14 300 км. На нього встановлюються двигуни CFM56-5C4/P з тягою 151 кН кожен.

Airbus ACJ340-500 Prestige

Більший обсяг палива і перероблене крило забезпечує Airbus A340-500 Prestige дальність 18 500 км. Він вміщує 75 пасажирів і може з'єднати два будь міста на Землі. На модель встановлюються двигуни Rolls-Royce Trent 556 тягою 249 кН.

Airbus ACJ340-600 Prestige

Варіант на базі A340-600 з дальністю 15700 км.

Airbus ACJ350 -800 -900 -1000 Prestige

Цей наддальньомагістральний авіалайнер повинен замінити модель A330 і частково A340, які будуть обмежені правилами ETOPS.

Airbus ACJ380-800 Prestige

Airbus отримав замовлення на літак Airbus A380 у варіанті Prestige. Замовником стала саудівська компанія Kingdom Holding. Достовірної інформації про внутрішній устрій літака немає. Фантазії журналістів на тему внутрішнього устрою літака (яке, на їхню думку, включає стайні, гараж і опускається на льотне поле ліфт) призвели до того, що літак отримав офіційне найменування «Flying Palace» («літаючий палац»).

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 20 квітень 2010. Процитовано 5 серпень 2017.
. Архів оригіналу за 26 лютий 2009. Процитовано 5 серпень 2017. {{}}: Текст «Airbus, a leading aircraft manufacturer» проігноровано (); Текст «Airbus» проігноровано ()
http://www.airbus.com/en/aircraftfamilies/executive_aviation/acj_family/ [ 9 лютий 2008 у Wayback Machine.] Airbus
. Архів оригіналу за 13 січень 2010. Процитовано 5 серпень 2017. {{}}: Текст «Airbus, a leading aircraft manufacturer» проігноровано ()
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Деловая газета «Взгляд» (16 грудня 2012). . Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 16 грудня 2012.

[1] . Архів оригіналу за 20 квітень 2010. Процитовано 5 серпень 2017.

[2] . Архів оригіналу за 26 лютий 2009. Процитовано 5 серпень 2017. {{}}: Текст «Airbus, a leading aircraft manufacturer» проігноровано (); Текст «Airbus» проігноровано ()

[3] ttp://www.airbus.com/en/aircraftfamilies/executive_aviation/acj_family/ [ 9 лютий 2008 у Wayback Machine.] Airbus

[4] . Архів оригіналу за 13 січень 2010. Процитовано 5 серпень 2017. {{}}: Текст «Airbus, a leading aircraft manufacturer» проігноровано ()

[5] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[6] Деловая газета «Взгляд» (16 грудня 2012). . Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 16 грудня 2012.