Стандарт передачі цифрових звукових сигналів більш відомий як AES EBU офіційно має назву AES3 описує параметри передачі

Стандарт передачі цифрових звукових сигналів, більш відомий як AES/EBU, офіційно має назву AES3, описує параметри передачі цифрових аудіосигналів між різними пристроями. Розроблено Товариством звукоінженерів ( англ. Audio Engineering Society, AES ) і Європейським мовним союзом ( англ. European Broadcasting Union, EBU ) і вперше опублікований в 1985 році, пізніше виправлений у 1992 і 2003 роках. Існують обидві версії стандарту і AES і EBU. Деяка відмінність фізичних роз'ємів також визначається частиною всієї групи стандартів. Споріднена система, (S/PDIF), розроблена як споживча версія AES/EBU, використовує тип роз'ємів, більш поширений в споживчому середовищі.

Стандарти

Інтерфейс для послідовної цифрової передачі двох каналів цифрових аудіоданих з періодичною вибіркою та лінійним уявленням був стандартизований у кількох організаціях:

в AES як стандарт AES3, останнє видання 2009 року з переглядом у 2014,
в EBU, як стандарт Tech.3250-, остання публікація 2004 року,
у МЕК, як IEC 60958-4, стандарт 2008 року,
у МСЕ-R, як рекомендація BS.647-3, опублікована у 2011 році.

Апаратна реалізація

Стандарт AES3 відповідає міжнародному стандарту МЕК 60958. Використовується три типи фізичного підключення, описаних МЕК 60958:

МЕК 60958 тип I симетричний — трипровідний, 110-омний двожильний кабель з роз'ємом XLR, використовується у професійному устаткуванні (стандарт AES3).
МЕК 60958 тип II несиметричний — двопровідний, 75-омний коаксіальний кабель з роз'ємами RCA, використовується у споживчій звуковій апаратурі.

МЕК 60958 тип III оптичний — волоконно-оптичний, використовується пластик, але іноді скло з роз'ємами F05 також використовується в споживчій звуковій апаратурі.

Стандарт AES-3id визначає модифікацію передачі AES3 75-омним коаксіальним кабелем з підключенням BNC роз'ємами. Останнім часом цей тип фізичного підключення використовується у професійному устаткуванні. Застосовується той самий тип кабелів, комутацій і роз'ємів, як й у передачі аналогового чи цифрового відео, переважно у мовної індустрії.

F05 — роз'єм для пластикового волокна, більш відомий під фірмовою назвою фірми Toshiba TOSLINK. Попередній специфікації МЕК 60958 тип II був інтерфейс S/PDIF. Варто зазначити, що стандарти AES/EBU та S/PDIF мають різні електричні рівні.

D-25 — 25-контактний роз'єм типу D-sub, що описується стандартом AES59-2012 для симетричного підключення до 8 аналогових або цифрових ліній. Відповідно до стандарту, один роз'єм D-25 може бути використаний або для восьми аналогових входів (виходів) або восьми цифрових входів (виходів), але не може використовуватися ні для змішаних сигналів — аналогових і цифрових, ні для змішаних аналогових входів і виходів .

Протокол

AES/EBU був розроблений спочатку для підтримки звукових даних, кодованих ІКМ, двох форматів – DAT та CD, з частотою дискретизації 48 кГц та 44.1 кГц відповідно. Стандарт AES/EBU дозволяє передавати дані з будь-якою частотою дискретизації та відновлювати частоту синхронізуючих імпульсів декодуванням даних, використовуючи код з поданням одиниці подвійною зміною фази (англ. Biphase mark code, BMC).

Головні відмінності між AES/EBU і SPDIF

	AES/EBU	SPDIF
Використовуваний кабель	110 ом екранована пара або коаксіальний кабель (75 ом).	коаксіальний (75 ом) або оптичний кабель.
Роз'єми	, BNC або D-Sub	RCA або TOSLINK
Рівень сигналу	3 — 10 В	0.5 — 1 В
Модуляція	код з поданням одиниці подвійною зміною фази	код з поданням одиниці подвійною зміною фази
Максимальна роздільна здатність	24 біта	20 біт (опціонально 24 біта)

Див. також

S/PDIF