Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
37-мм автоматична зенітна гармата зразка 1939 (61-К) (індекс ГРАУ —52-П-167) — радянська зенітна гармата періоду Другої світової війни. Розроблена на основі шведської 40-мм гармати Bofors. Головний конструктор — . Була першою радянською автоматичною зенітною гарматою, запущеною в багатосерійне виробництво. На базі 61-К було створено сімейство корабельних зенітних гармат, ця гармата встановлювалася на перші радянські серійні самохідні зенітні установки на гусеничному шасі ЗСУ-37. 37-мм зенітні гармати 61-К активно використовувалися протягом всієї Великої Вітчизняної війни, протягом довгого часу перебували на озброєнні Радянської Армії. Крім боротьби зі штурмовиками, винищувачами-бомбардувальниками та пікіруючими бомбардувальниками, 61-К в 1941 році використовувалися і як протитанкові гармати. У повоєнний час багато зброї було поставлено за кордон і в складі іноземних армій взяли участь у різних післявоєнних конфліктах. На озброєнні армій багатьох держав 61-К перебувають донині.
| 37-мм автоматична зенітна гармата зразка 1939 року | |
|---|---|
 | |
| Характеристики | |
 37-мм автоматична зенітна гармата зразка 1939 року (61-К) у Вікісховищі |
Історія створення
Автоматичні зенітні гармати Російської імперії
Перші малокаліберні автоматичні гармати з'явилися в Росії в 1888 році, коли Військовим відомством були проведені випробування . В 1890-х роках деяку кількість гармат Максима було встановлено на кораблях російського флоту з метою боротьби з . В 1901 році Обухівський завод освоїв виробництво даних гармат, проте російсько-японська війна показала неефективність малокаліберних гармат для боротьби з міноносцями.
З початком Першої світової війни виникла потреба в малокаліберних автоматичних гарматах. як засобу боротьби з авіацією противника. Морське відомство замовило Обухівському заводу 120 гармат Максима, здача яких почалася з 1918, як на флот, так і в армію. Крім того, у Великої Британії було закуплено певну кількість , що представляли собою полегшений та спрощений варіант гармат Максима, а 60 гармат цього типу було замовлено Обухівському заводу. Гармати Максима та Віккерса встановлювалися на різних лафетах, в тому числі і на тумбових з максимальним кутом піднесення +80—85 °, що дозволяє вести зенітну стрільбу. Крім того, в Росію з США в 1916—1917 роках було поставлено 216 , але їх лафети мали максимальний кут піднесення + 15 °, що виключало зенітну стрільбу.
Ранні роботи по автоматичним зенітним гармат в СРСР
Досвід Першої світової та Громадянської воєн підтвердив ефективність малокаліберних автоматичних гармат, як засобу боротьби з авіацією противника. В 1920 — 1923 роках Обухівським заводом тривало виробництво гармат Максима та Віккерса в кількості 10—30 гармат щорічно. В 1920-х роках як заново виготовлені, так і раніше випущені гармати встановлювалися виключно на кораблях та бронепоїздах, з польових військ зенітні автомати були вилучені. В 1926 році конструкторським бюро заводу «Більшовик» (колишній Обухівський завод) були розпочаті роботи з модернізації автоматичної гармати Віккерса, спрямовані на поліпшення балістики та підвищення надійності гармати; крім того, калібр зброї був змінений з 40 на 37 мм. Нова гармата отримала офіційне найменування «37-мм автоматична зенітна гармата зразка 1928», пройшло випробування і була запущена в серійне виробництво. Для гармати були розроблені різні типи лафетів, в тому числі тумбова установка на вантажному автомобілі та польовий трьохстанинний лафет Б-5 з відокремлюваним двоколісним ходом. Однак у війська гармати зразку 1928 так і не надійшли — завод ім. Калініна (що присвоїв гарматі індекс 11-К) з 1929 по 1932 роки так і не зміг здати жодного автомата. Проектні роботи по 45-мм автоматичній зенітній гарматі проводилися і в Коврові, однак вони були припинені до етапу виготовлення дослідного зразка.
1930 року СРСР і німецька фірма «Рейнметалл» (в особі підставного ТОВ «БЮТАСТ») уклали договір на поставку ряду зразків артилерійського озброєння, в тому числі і автоматичних зенітних гармат. Згідно з умовами договору, фірмою «Рейнметалл» в СРСР була поставлена документація та ряд напівфабрикатів на 37-мм зенітну гармату, прийняту в СРСР на озброєння під офіційною назвою «37-мм автоматична зенітна гармата зразку 1930». В 1931 — 1932 роках завод ім. Калініна намагався освоїти серійне виробництво цьої зброї (присвоївши їй індекс 4-К), проте ці спроби не увінчалися успіхом, і 1932 року зброя була знята із виробництва. У Німеччині доопрацьований варіант зброї був прийнятий на озброєння та масово випускався під індексом .
З 1932 року проектуванням 37-мм зенітних автоматів велося в конструкторському бюро під керівництвом . Зброя, яка отримала індекс АКТ-37, розроблялася як універсальна, призначена для використання як зенітна або авіаційна гармата. Зброя мала магазинне подачу патронів (по 5 патронів), високу скорострільність і малу віддачу; недоліками системи були складність її установки та регулювання, а також утрудненість заряджання. Дослідний зразок АКТ-37 був виготовлений в 1935 році, в 1936 році гармата пройшла полігонні випробування як авіаційна гармата. Для зенітного варіанту гармати було розроблено два типи лафетів — трьохстанінний двоколісний ЛАКТ та тумбовий (для установки на автомобілях та чотириколісних возах) ТАКТ. В 1938 році АКТ-37 на лафетах лакто і ТАКТ проходила випробування, за підсумками яких робота по ним була припинена внаслідок непридатності автоматів для тривалої стрільби та недоцільності їх подальшого доопрацювання. З 1936 року Кондаков працював над модернізацією АКТ-37 під індексом АСКОН-37, спрямованої на збільшення початкової швидкості та скорострільності зброї. 1938 року проводилися випробування дослідного зразка гармати, за підсумками яких було вирішено відмовитися від прийняття цього автомата на озброєння у зв'язку зі складністю його конструкції. Також з 1935 року Кондаковим велися роботи над 45-мм автоматичною зенітною гарматою АСКОН-45; в 1937 році був виготовлений дослідний зразок гармати, однак до травня 1938 роботи по гарматі були припинені з ініціативи конструктора.
Автоматичні зенітні гармати Шпитального і 100-К
До середини 1930-х років відсутність автоматичних зенітних гармат в армії і на флоті стало нестерпним, у зв'язку з чим керівництвом країни були прискорені роботи в цьому напрямку. 1935 року Постановою Ради Праці та Оборони та заводу ім. Калініна було доручено до кінця року розробити 37-мм автоматичну гармату. 1936 року була виготовлена дослідна серія з 20 гармат, встановлених на автомобілях і в башті танка Т-26. Результати випробувань показали ряд недоліків системи, у зв'язку з чим на озброєння вона не приймалася.
У березні 1938 року на заводі ім. Калініна був виготовлений дослідний зразок 37-мм автоматичної зенітної гармати, що отримала індекс 100-К. Гармата була створена групою конструкторів під керівництвом , та Л. В. Люльєва. Автоматика зброї працювала за схемою з відводом газів з каналу ствола, зброя мала барабанний магазин та потужне дульне гальмо, завдяки якому вдалося відмовитися від . 1938 року зброя пройшла полігонні випробування і була визнана такою, що задовольняє пред'явленим вимогам, але потребує доопрацювання, яке так і не було проведено.
Гармати 49-К і 61-К
Наприкінці 1937 року на заводі ім. Калініна був виготовлений перший дослідний зразок , що отримав заводський індекс ЗІК-45, пізніше змінений на 49-К. Зброя була створена за зразком 40-мм автоматичної гармати «Бофорс». На початку 1938 року зброя пройшла заводські випробування і була спрямована на полігонні випробування, що проходили спочатку на тимчасовому тумбовому лафеті, а потім — на штатному чотириколісному лафеті. Випробування виявили необхідність доопрацювання зброї, яке було проведено на початку 1939 року. Влітку 1939 зброя пройшла повторні полігонні випробування, пізніше — випробування на живучість. 1939 року зброя була прийнята на озброєння під офіційним найменуванням «45-мм автоматична зенітна гармата зразку 1939», завод ім. Калініна отримав замовлення на виробництво в 1940 році 190 гармат.
Деякі фахівці Артилерійського управління РККА вважали калібр 45 мм занадто великим для польових зенітних гармат, у зв'язку з чим в січні 1938 року КБ заводу ім. Калініна під керівництвом було запропоновано створити на базі 49-К 37-мм автоматичну зенітну гармату. Нова зброя, яка отримала індекс ЗІК-37 (пізніше змінений на 61-К), була спроектована в короткі терміни — вже 10 жовтня 1938 дослідний зразок зброї був відправлений на полігонні випробування. 1939 року зброя була прийнята на озброєння під офіційним позначенням «37-мм автоматична зенітна гармата зразку 1939» і запущена в серійне виробництво. 1940 року було прийнято остаточне рішення про озброєння РККА автоматичними зенітними гарматами калібру 37 мм, у зв'язку з чим виробництво 49-К було зупинено. Фахівець у галузі артилерії О. Б. Широкорад критикує це рішення, вказуючи, що конструктивно 49-К і 61-К майже не відрізнялися, мали близьку вартість (60 тис. рублів проти 55 тис. рублів), але при цьому досяжність та руйнівна дія 45-мм снарядів істотно вища.
У цілому ж прихильники калібру 37 мм аргументували свою позицію тим, що ні 45-мм, ні 37-мм снаряди на той момент не мали безконтактного детонатора; ціль знищувалася лише при прямому влученні снаряда. А навіть один снаряд калібром 37 мм гарантовано виводив з ладу майже будь-який літак кінця 1930-х. Таким чином, зенітний снаряд 45-мм калібру мав надлишкову потужність. При цьому снаряди меншого калібру простіше доставляти, вони займають менше місця при зберіганні та транспортуванні, споряджена обойма важить менше (тобто полегшується робота заряджаючого). І, що дуже важливо, зменшується вага самої гармати.
Примітки
- Hogg, p. 131
- Широкорад А. Б. Корабельна артиллерия Российского флота 1867—1922 гг. — М. : Моделист-конструктор, 1997. — С. 40.
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — С. 786—787.
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — С. 788—789.
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — С. 790—792.
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — С. 793—794.
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — С. 795—796.
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — С. 799—800.
- План текущих заказов НКО, НКВМФ и НКВД на 1940 год. Rkka.ru. Архів оригіналу за 27.01.2011. Процитовано 24.04.2010.
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — С. 808—809.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
37 mm avtomatichna zenitna garmata zrazka 1939 61 K indeks GRAU 52 P 167 radyanska zenitna garmata periodu Drugoyi svitovoyi vijni Rozroblena na osnovi shvedskoyi 40 mm garmati Bofors Golovnij konstruktor Bula pershoyu radyanskoyu avtomatichnoyu zenitnoyu garmatoyu zapushenoyu v bagatoserijne virobnictvo Na bazi 61 K bulo stvoreno simejstvo korabelnih zenitnih garmat cya garmata vstanovlyuvalasya na pershi radyanski serijni samohidni zenitni ustanovki na gusenichnomu shasi ZSU 37 37 mm zenitni garmati 61 K aktivno vikoristovuvalisya protyagom vsiyeyi Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni protyagom dovgogo chasu perebuvali na ozbroyenni Radyanskoyi Armiyi Krim borotbi zi shturmovikami vinishuvachami bombarduvalnikami ta pikiruyuchimi bombarduvalnikami 61 K v 1941 roci vikoristovuvalisya i yak protitankovi garmati U povoyennij chas bagato zbroyi bulo postavleno za kordon i v skladi inozemnih armij vzyali uchast u riznih pislyavoyennih konfliktah Na ozbroyenni armij bagatoh derzhav 61 K perebuvayut donini 37 mm avtomatichna zenitna garmata zrazka 1939 rokuHarakteristiki37 mm avtomatichna zenitna garmata zrazka 1939 roku 61 K u VikishovishiIstoriya stvorennyaAvtomatichni zenitni garmati Rosijskoyi imperiyi Pershi malokaliberni avtomatichni garmati z yavilisya v Rosiyi v 1888 roci koli Vijskovim vidomstvom buli provedeni viprobuvannya V 1890 h rokah deyaku kilkist garmat Maksima bulo vstanovleno na korablyah rosijskogo flotu z metoyu borotbi z V 1901 roci Obuhivskij zavod osvoyiv virobnictvo danih garmat prote rosijsko yaponska vijna pokazala neefektivnist malokalibernih garmat dlya borotbi z minonoscyami Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni vinikla potreba v malokalibernih avtomatichnih garmatah yak zasobu borotbi z aviaciyeyu protivnika Morske vidomstvo zamovilo Obuhivskomu zavodu 120 garmat Maksima zdacha yakih pochalasya z 1918 yak na flot tak i v armiyu Krim togo u Velikoyi Britaniyi bulo zakupleno pevnu kilkist sho predstavlyali soboyu polegshenij ta sproshenij variant garmat Maksima a 60 garmat cogo tipu bulo zamovleno Obuhivskomu zavodu Garmati Maksima ta Vikkersa vstanovlyuvalisya na riznih lafetah v tomu chisli i na tumbovih z maksimalnim kutom pidnesennya 80 85 sho dozvolyaye vesti zenitnu strilbu Krim togo v Rosiyu z SShA v 1916 1917 rokah bulo postavleno 216 ale yih lafeti mali maksimalnij kut pidnesennya 15 sho viklyuchalo zenitnu strilbu Ranni roboti po avtomatichnim zenitnim garmat v SRSR 40 mm avtomatichna zenitna garmata Vikkersa na zaliznichnij platformi Dosvid Pershoyi svitovoyi ta Gromadyanskoyi voyen pidtverdiv efektivnist malokalibernih avtomatichnih garmat yak zasobu borotbi z aviaciyeyu protivnika V 1920 1923 rokah Obuhivskim zavodom trivalo virobnictvo garmat Maksima ta Vikkersa v kilkosti 10 30 garmat shorichno V 1920 h rokah yak zanovo vigotovleni tak i ranishe vipusheni garmati vstanovlyuvalisya viklyuchno na korablyah ta bronepoyizdah z polovih vijsk zenitni avtomati buli vilucheni V 1926 roci konstruktorskim byuro zavodu Bilshovik kolishnij Obuhivskij zavod buli rozpochati roboti z modernizaciyi avtomatichnoyi garmati Vikkersa spryamovani na polipshennya balistiki ta pidvishennya nadijnosti garmati krim togo kalibr zbroyi buv zminenij z 40 na 37 mm Nova garmata otrimala oficijne najmenuvannya 37 mm avtomatichna zenitna garmata zrazka 1928 projshlo viprobuvannya i bula zapushena v serijne virobnictvo Dlya garmati buli rozrobleni rizni tipi lafetiv v tomu chisli tumbova ustanovka na vantazhnomu avtomobili ta polovij trohstaninnij lafet B 5 z vidokremlyuvanim dvokolisnim hodom Odnak u vijska garmati zrazku 1928 tak i ne nadijshli zavod im Kalinina sho prisvoyiv garmati indeks 11 K z 1929 po 1932 roki tak i ne zmig zdati zhodnogo avtomata Proektni roboti po 45 mm avtomatichnij zenitnij garmati provodilisya i v Kovrovi odnak voni buli pripineni do etapu vigotovlennya doslidnogo zrazka 1930 roku SRSR i nimecka firma Rejnmetall v osobi pidstavnogo TOV BYuTAST uklali dogovir na postavku ryadu zrazkiv artilerijskogo ozbroyennya v tomu chisli i avtomatichnih zenitnih garmat Zgidno z umovami dogovoru firmoyu Rejnmetall v SRSR bula postavlena dokumentaciya ta ryad napivfabrikativ na 37 mm zenitnu garmatu prijnyatu v SRSR na ozbroyennya pid oficijnoyu nazvoyu 37 mm avtomatichna zenitna garmata zrazku 1930 V 1931 1932 rokah zavod im Kalinina namagavsya osvoyiti serijne virobnictvo coyi zbroyi prisvoyivshi yij indeks 4 K prote ci sprobi ne uvinchalisya uspihom i 1932 roku zbroya bula znyata iz virobnictva U Nimechchini doopracovanij variant zbroyi buv prijnyatij na ozbroyennya ta masovo vipuskavsya pid indeksom Z 1932 roku proektuvannyam 37 mm zenitnih avtomativ velosya v konstruktorskomu byuro pid kerivnictvom Zbroya yaka otrimala indeks AKT 37 rozroblyalasya yak universalna priznachena dlya vikoristannya yak zenitna abo aviacijna garmata Zbroya mala magazinne podachu patroniv po 5 patroniv visoku skorostrilnist i malu viddachu nedolikami sistemi buli skladnist yiyi ustanovki ta regulyuvannya a takozh utrudnenist zaryadzhannya Doslidnij zrazok AKT 37 buv vigotovlenij v 1935 roci v 1936 roci garmata projshla poligonni viprobuvannya yak aviacijna garmata Dlya zenitnogo variantu garmati bulo rozrobleno dva tipi lafetiv trohstaninnij dvokolisnij LAKT ta tumbovij dlya ustanovki na avtomobilyah ta chotirikolisnih vozah TAKT V 1938 roci AKT 37 na lafetah lakto i TAKT prohodila viprobuvannya za pidsumkami yakih robota po nim bula pripinena vnaslidok nepridatnosti avtomativ dlya trivaloyi strilbi ta nedocilnosti yih podalshogo doopracyuvannya Z 1936 roku Kondakov pracyuvav nad modernizaciyeyu AKT 37 pid indeksom ASKON 37 spryamovanoyi na zbilshennya pochatkovoyi shvidkosti ta skorostrilnosti zbroyi 1938 roku provodilisya viprobuvannya doslidnogo zrazka garmati za pidsumkami yakih bulo virisheno vidmovitisya vid prijnyattya cogo avtomata na ozbroyennya u zv yazku zi skladnistyu jogo konstrukciyi Takozh z 1935 roku Kondakovim velisya roboti nad 45 mm avtomatichnoyu zenitnoyu garmatoyu ASKON 45 v 1937 roci buv vigotovlenij doslidnij zrazok garmati odnak do travnya 1938 roboti po garmati buli pripineni z iniciativi konstruktora Avtomatichni zenitni garmati Shpitalnogo i 100 K Do seredini 1930 h rokiv vidsutnist avtomatichnih zenitnih garmat v armiyi i na floti stalo nesterpnim u zv yazku z chim kerivnictvom krayini buli priskoreni roboti v comu napryamku 1935 roku Postanovoyu Radi Praci ta Oboroni ta zavodu im Kalinina bulo dorucheno do kincya roku rozrobiti 37 mm avtomatichnu garmatu 1936 roku bula vigotovlena doslidna seriya z 20 garmat vstanovlenih na avtomobilyah i v bashti tanka T 26 Rezultati viprobuvan pokazali ryad nedolikiv sistemi u zv yazku z chim na ozbroyennya vona ne prijmalasya U berezni 1938 roku na zavodi im Kalinina buv vigotovlenij doslidnij zrazok 37 mm avtomatichnoyi zenitnoyi garmati sho otrimala indeks 100 K Garmata bula stvorena grupoyu konstruktoriv pid kerivnictvom ta L V Lyulyeva Avtomatika zbroyi pracyuvala za shemoyu z vidvodom gaziv z kanalu stvola zbroya mala barabannij magazin ta potuzhne dulne galmo zavdyaki yakomu vdalosya vidmovitisya vid 1938 roku zbroya projshla poligonni viprobuvannya i bula viznana takoyu sho zadovolnyaye pred yavlenim vimogam ale potrebuye doopracyuvannya yake tak i ne bulo provedeno Garmati 49 K i 61 K 40 mm avtomatichna zenitna garmata Bofors Naprikinci 1937 roku na zavodi im Kalinina buv vigotovlenij pershij doslidnij zrazok sho otrimav zavodskij indeks ZIK 45 piznishe zminenij na 49 K Zbroya bula stvorena za zrazkom 40 mm avtomatichnoyi garmati Bofors Na pochatku 1938 roku zbroya projshla zavodski viprobuvannya i bula spryamovana na poligonni viprobuvannya sho prohodili spochatku na timchasovomu tumbovomu lafeti a potim na shtatnomu chotirikolisnomu lafeti Viprobuvannya viyavili neobhidnist doopracyuvannya zbroyi yake bulo provedeno na pochatku 1939 roku Vlitku 1939 zbroya projshla povtorni poligonni viprobuvannya piznishe viprobuvannya na zhivuchist 1939 roku zbroya bula prijnyata na ozbroyennya pid oficijnim najmenuvannyam 45 mm avtomatichna zenitna garmata zrazku 1939 zavod im Kalinina otrimav zamovlennya na virobnictvo v 1940 roci 190 garmat Deyaki fahivci Artilerijskogo upravlinnya RKKA vvazhali kalibr 45 mm zanadto velikim dlya polovih zenitnih garmat u zv yazku z chim v sichni 1938 roku KB zavodu im Kalinina pid kerivnictvom bulo zaproponovano stvoriti na bazi 49 K 37 mm avtomatichnu zenitnu garmatu Nova zbroya yaka otrimala indeks ZIK 37 piznishe zminenij na 61 K bula sproektovana v korotki termini vzhe 10 zhovtnya 1938 doslidnij zrazok zbroyi buv vidpravlenij na poligonni viprobuvannya 1939 roku zbroya bula prijnyata na ozbroyennya pid oficijnim poznachennyam 37 mm avtomatichna zenitna garmata zrazku 1939 i zapushena v serijne virobnictvo 1940 roku bulo prijnyato ostatochne rishennya pro ozbroyennya RKKA avtomatichnimi zenitnimi garmatami kalibru 37 mm u zv yazku z chim virobnictvo 49 K bulo zupineno Fahivec u galuzi artileriyi O B Shirokorad kritikuye ce rishennya vkazuyuchi sho konstruktivno 49 K i 61 K majzhe ne vidriznyalisya mali blizku vartist 60 tis rubliv proti 55 tis rubliv ale pri comu dosyazhnist ta rujnivna diya 45 mm snaryadiv istotno visha U cilomu zh prihilniki kalibru 37 mm argumentuvali svoyu poziciyu tim sho ni 45 mm ni 37 mm snaryadi na toj moment ne mali bezkontaktnogo detonatora cil znishuvalasya lishe pri pryamomu vluchenni snaryada A navit odin snaryad kalibrom 37 mm garantovano vivodiv z ladu majzhe bud yakij litak kincya 1930 h Takim chinom zenitnij snaryad 45 mm kalibru mav nadlishkovu potuzhnist Pri comu snaryadi menshogo kalibru prostishe dostavlyati voni zajmayut menshe miscya pri zberiganni ta transportuvanni sporyadzhena obojma vazhit menshe tobto polegshuyetsya robota zaryadzhayuchogo I sho duzhe vazhlivo zmenshuyetsya vaga samoyi garmati PrimitkiHogg p 131 Shirokorad A B Korabelna artilleriya Rossijskogo flota 1867 1922 gg M Modelist konstruktor 1997 S 40 Shirokorad A B Enciklopediya otechestvennoj artillerii S 786 787 Shirokorad A B Enciklopediya otechestvennoj artillerii S 788 789 Shirokorad A B Enciklopediya otechestvennoj artillerii S 790 792 Shirokorad A B Enciklopediya otechestvennoj artillerii S 793 794 Shirokorad A B Enciklopediya otechestvennoj artillerii S 795 796 Shirokorad A B Enciklopediya otechestvennoj artillerii S 799 800 Plan tekushih zakazov NKO NKVMF i NKVD na 1940 god Rkka ru Arhiv originalu za 27 01 2011 Procitovano 24 04 2010 Shirokorad A B Enciklopediya otechestvennoj artillerii S 808 809