162-га ракетна бригада (Україна)

162-га ракетна Празька ордена Леніна Червонопрапорна орденів Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького бригада (162 РБр, в/ч 93296, 41719, 54232) — військове формування ракетних військ, в СРСР 1958—1992 у Збройних силах України, з 1992—1994 роки.

162-га ракетна бригада
рос. 162-я ракетная бригада
На службі	1962—1994
Країна	Радянський Союз →  Україна
Тип	Ракетні війська і артилерія
Чисельність	бригада
У складі	Київський військовий округ
Базування	Київська область, м. Біла Церква
Оснащення	9К72 «Ельбрус»

Історія

З далеких дореволюційних років починається історія 162-ї ракетної бригади. У 1915 році в старій російській армії була заснована 1-ша артилерійська батарея Особливого призначення. Для озброєння батареї царський уряд купив за кордоном 30 гаубиць 305 мм калібру системи «Віккерса».

Під час Великої Жовтневої Соціалістичної революції батарея дислокувалася в м. Кострома, в революційних подіях участі не брала. У лютому 1919 року з особового складу, який перейшов на бік Червоної Армії  і організовується дівізіон. Командиром було призначено Вшівкіна Олександра Арсентійовича. В 1930 році дівізіон переформіровується в 120-й Гаубічно артилерійсбкий полк великої потужності. Командиром полку призначають Струнівна Григорія Яковича. В 1936 році на посаду командира полку призначають  майора Шибаєва Гаврила Іларіоновича.

В 1939 році 120 ГАБр ВП поповнюється 350-м і 430-м   ГАП ВП за дерективою НКО СРСР від 07.09.1939 року.  

Командиром 350-го ГАП ВП призначають Ляске Григорія Констянтиновича і виводять зі складу 120-ї ГАБр ВП.

У вересні  1939 року дивізіон передислокований в район м. Мінськ станція Слеп’янка. На базі дивізіону було розгорнуто полк. Відповідно до наказу  Командуючого Білоруським військовим округом 10.10.1939р., дивізіон активно готувався до участі у війні з Фінляндією. Бойові стрільби стокілограмовими снарядами по залізобетонним цілям, що імітували  фінські ДОТи, йшли практично щодня. В січні  1940 року полк було переозброєно на гармати калібру 203-мм. У перших числах березня 1940 року в полк надійшов наказ про передислокацію в Карелію. 10-11 березня весь особовий склад полку і його матеріальна база були завантажені  в ешелони на станції Слеп`янка, проте в зв'язку з підписанням Московського мирного договору наказ був скасований, і полк повернувся  місце дислокації.

У травні 1940 року 350-й гаубичний артилерійський полк був перекинутий в Закавказзя. Його управління розмістилося в селищі Шаумян Грузинської РСР. З початком Другоъ світової війни полк,  увійшов до складу Закавказького фронту. Дивізіони полку були розгорнуті на позиціях поблизу радянсько-турецького кордону і готувалися до можливого відбиття нападу з боку Туреччини.

ІСТОРІЯ 124-ї ПРАЗЬКОЇ ОРДЕНА ЛЕНІНА ЧЕРВОНОПРАПОРНОЇ  ОРДЕНІВ СУВОРОВА, КУТУЗОВА І БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ГАУБІЧНО АРИТИЛЕРІЙСЬКОЇ БРИГАДИ ВЕЛИКОЇ ПОТУЖНОСТІ

Утворення бригад великої міцності в Радянського керівництва викликало те, що німецька армія потерпіла поразку під Сталінградом і без бою не віддавала ні одного клаптика землі. Для успішного наступу стрілецьких, танкових і артилерійських дивізій і було створено гарматно артилерійські бригади великої потужності (ГАБр ВП).

В лютому 1943 року в м. Шаумяни на базі 350 і 1150 артилерійських полків було утворено 124-у ГАБр ВП в/ч 61241.  По штату в бригаді було чотири артилерійських дивізіону 5-й,6-й, 350-й, 1150-й, батарея управління, рота тяги (трактора ЧТЗ і тягачі «Комінтерн»), рота підвозу боєприпасів як кінна та  автомобільна, рота підвозу паливно-мастильних матеріалів, рота підвозу продуктів харчування, медико-санітарна рота, інженерно-саперна рота, ремонтна рота,взвод хімзахисту (приказ НКО СРСР №00101 від 21.06.1943р.і директиви Командуючого артилерією Червоної Армії  Маршала СРСР Воронова Миколи Миколайович.

Командиром бригади призначають полковника Ляске Григорія Костянтиновича. З листопада 1943 року бригада мала назву «124-а окрема Гаубічно артилерійська Червонопрапорна бригада ВП РГК  Указ Президії Верховної Ради СРСР від 16.11.1943р.

В дивізіоні було по три вогневих батареї і дев’ять  гаубиць 203- мм.

203-мм гаубиця Б-4 зразка 1931 року — 8 дюймова важка гаубиця конструкції Ф. Ф. Лендлер. Була найважчою радянською польовою гарматою періоду Другої світової війни, основою артилерії великої і особливої потужності РВГК. Одна з небагатьох гармат на гусеничному тракторному шасі. Призначена для прориву укріплених районів, руйнування особливо міцних бетонних, залізобетонних  і броньових споруд, боротьби з важкою або прихованою міцними спорудами артилерією противника і для придушення цілей на великій відстані. До 1941 року вироблялося шість різних варіантів 203-мм гаубиці зразка 1931 року. В усіх модифікаціях використовувалося тракторне гусеничне шасі, але вони дещо відрізнялися методом буксирування. Після закінчення німецько-радянської війни гармата Б-4 була знята з озброєння ЗС СРСР. Проте пізніше, у 1956 році, її знову прийняли на озброєння, при цьому гусеничне шасі було замінене колісним (модифікація Б-4М). Таким чином, гаубиця зразка 1931 року залишалася на озброєнні Радянської армії до середини 1970-х років..

Ідея поставити важку гармату на тракторне гусеничне шасі, які масово випускалися в СРСР у 1920-х–1930-х роках, стала результатом загальної економічної політики держави, яка в той час була спрямована на розвиток тракторних заводів. З іншого боку, з суто військової точки зору, використання гусеничного рушія на гарматі, яка мала величезну масу, стало важливою перевагою перед іншими модифікаціями важких гармат того часу, адже дозволяло їй долати заболочені ділянки і місцевість з м'якими ґрунтами.

Згідно з рішенням Реввійськради СРСР про переозброєння артилерії великої і особливої потужності на вітчизняну матеріальну частину, розробка гаубиці була розпочата конструкторським бюро Артилерійського комітету ГАУ  в 1927 році.  У 1933 році гаубиця була прийнята на озброєння Червоної армії під позначенням 203-мм гаубиця зразка 1931 року.

Особливістю Б-4 є лафет на гусеничному тракторному шасі. Вдала конструкція лафета забезпечувала досить високу прохідність гаубиці, що дозволяла ведення стрільби з ґрунту без використання спеціальних платформ. Конструкція стала уніфікованою для цілого сімейства важких гармат.

Залежно від виробника, гаубиці Б-4 мали стволи декількох типів — скріплені без лайнера і з лайнером, а також моноблоки з лайнером. Заміна лайнера могла здійснюватися в польових умовах. Незалежно від типу ствола довжина його становила 25 калібрів, довжина нарізної частини — 19,6 калібрів. Канал ствола мав 64 нарізи постійної крутизни. Затвор — поршневий, двотактний або тритактний. Маса ствола з затвором становила 5200 кг.

Для транспортування гаубиця розбиралася на дві частини: ствол, знятий з лафета укладався на гарматний візок Бр-10 на колісному шасі або Б-29 на гусеничному ходу; сполучений з передком гусеничний лафет транспортувався на лафетному візку. Інколи на короткі відстані гаубицю переміщали і в нерозібраному вигляді. Для буксирування використовувалися гусеничні артилерійські тягачі типу «Комінтерн» і трактор ЧТЗ  (пізніше — АТ-Т), найбільша допустима швидкість буксировки по шосе становила 15 км/год. Для перекидання на великі відстані гармата розбиралась на шість основних вузлів (деякі модифікації — не п'ять) і перевозилася важкими тракторами на причепах. 

За період Другої світової війни 124-а ГАБ ВП підпорядковувалася різним арміям і фронтам. З лютого 1943 року по травень 1944  була в складі 9-ї армії Північно - Кавказького фронту. В ході бойових дій зі звільнення Кавказу наносила щільний удар по німецьких укріпленнях, що прискорило просування 9-ї, 12-ї,18-ї,24-ї, 37-ї, 44-ї, 56-ї армій, до складу яких входили дивізії:

203-я стрілецька Запорізько - Хінганська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія. 244-а стрілецька Запорізька Червонопрапорна ордена Суворова дивізія. 350-а стрілецька Житомиро - Сандомирівська Червонопрапорна ордена Богдана Хмельницького дивізія.173-а стрілецька Оршанська Червонопрапорна дивізія.207-а стрілецька Померанська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія. 221-а стрілецька  Маріупольсько-Хінганська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія.292-а стрілецька Хінганська дивізія. 51-а стрілецька Вітебська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія.99-а стрілецька  Житомирська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія.  216-а стрілецька Сиваська Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова дивізія. 253-а стрілецька Калинковиченська Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова дивізія.295-а стрілецька Херсонська ордена Леніна Червонопрапорна ордена Суворова дивізія.31-а стрілецька Сталінградська Червонопрапорна орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізія.106-а стрілецька Забайкальсько-Дніпровська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія.317-а стрілецька Будапештська Червонопрапорна дивізія.339-а стрілецька  Тамансько-Бранденбургська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія.343-а стрілецька Білостоцька Червонопрапорна ордена Кутузова дивізія.353-а стрілецька Дніпродзержинська Червонопрапорна дивізія 302-а стрілецька Тарновська Червонопрапорна дивізія. 176-а стрілецька Мазурська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія.157-а стрілецька Німанська орденів Суворова і Кутузова дивізія. 236-а стрілецька Дніпропетровська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія. 416-а стрілецька Таганрозька Червонопрапорна ордена Суворова дивізія. 9-а горно-стрілецька Краснодарська ордена Червоної Зірки дивізія імені Верховної Ради Грузинської РСР дивізія. 63-а горно-стрілецька ордена Червоної Зірки імені Михайла Васильовича Фрунзе дивізія.

В складі Північно - Кавказького фронту бригада брала участь в бойових операціях: Краснодарській, Новоросійсько-Таманській, Керченсько-Єльтиченській, Моздокській, Єсентуківській, Ростовській, Кисловодській.

З травня 1944 року по червень 1945 року 124 ГАБ ВП була в складі 1-го Білоруського фронту, 5-ї Ударної армії, 4-го артилерійського Берлінського Червонопрапорного корпусу прориву РГК, 6-ї гвардійської артилерійської Ризько-Хінганської дивізії прориву.  Бригадою командував  полковник Гутін Григорій Львович.В ході бойових операцій 124 ГАБ ВП забезпечувала успішний наступ стрілецьким, танковим і артилерійським арміям 3,6, 10, 48, 50, 61, 65, до складу яких входили дивізії:

250-а стрілецька Бобруйська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія, 290-а стрілецька Могилівська Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова дивізія,348-а стрілецька Бобруйська Червонопрапорна ордена Кутузова дивізія, 5-а стрілецька Орловська ордена Леніна Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова дивізія, 129-а стрілецька Орловська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія,169-а стрілецька Рогачівська Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова дивізія,120-а гвардійська стрілецька Рогачівська Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова  дивізія, 269-а стрілецька Рогачівська  Червонопрапорна ордена Кутузова дивізія,  283-а стрілецька Гомельська Червонопрапорна ордена Суворова дивізія, 322-а стрілецька Червонопрапорна ордена Суворова дивізія, 323-а стрілецька Червонопрапорна ордена Суворова дивізія, 324-а стрілецька Верхньодніпровська Червонопрапорна дивізія,  325-а стрілецька Двінська дивізія, 326-а стрілецька Рославльська Червонопрапорна дивізія, 328-а стрілецька Варшавська Червонопрапорна дивізія,  57-а кавалерійська дивізія, 75-а кавалерійська дивізія,73-а стрілецька  Новозибська ордена Леніна Червонопрапорна ордена Суворова дивізія,102-а стрілецька Далекосхідна Новоград-Сіверська ордена Леніна Червонопрапорна ордена Суворова дивізія,217- стрілецька Унгенська ордена Леніна Червонопрапорна ордена Суворова дивізія,344-а стрілецька Рославська  дивізія,171-й стрілецькій Ідрицько-Берлінській Червонопрапорній ордена Кутузова дивізії і 150-й стрілецькій Ідрицько-Берлінській ордена Кутузова дивізії.

При Берлінській операції 124 –а бригада  наносила залповий удар по німецьким укріплення, що забезпечувало  рух 207-й стрілецькій Померанській Червонопрапорній ордена Суворова дивізії.

Бойові вогневі батареї бригади находилися в 10-12-ти кілометрів від Рейхстагу. Командир бригади полковник Г.Л.Гутін  отримав завдання зосередити вогонь гаубиць по Рейхстагу.

Бійцям 1-ї батареї: командиру вогневого взводу Мелентеву Михайлу Павловичу, номерам розрахунку Хакимову Сафілу Хакимовичу, Кокареву Миколі Федоровичу, Круглову Кирилу Романовичу, Шолбазяну Акопу Рубеновичу, Незегідзе Михайлу Григоровичу, Бородіну Андрію Петровичу, Верещагіну Леоніду Павловичу командиру гармати хотілося взнати результати обстрілу. Воно вирішили, що із загального числа снарядів відпущених на вистріли, один-два послати на Рейхстаг без підривного пристрою, щоб потім можна знайти. В снаряди були вкладені записки: «Гітлеру від 1-ї батареї 124-ї ГАБр ВП», «Даєш Рейхстаг» на снарядах теж були зроблені і другі надписи. Пізніше ці снаряди були знайдені і зберігаються в музеї  Другої світової війни у м. Москва.

Для артилеристів 124-ї ГАБр ВП Берлінська операція заповнилася  не тільки тим, що вона була останньою в Другій світовій війні, а тим що вперше вели вогонь по Рейхстагу в нічний час без підготовки.

З 28 квітня 1945 року бригада вела вогонь по Рейхстагу вогнем прямого прицілу з 36 гармат. 02.05.1945 року Берлін було взято, а бригаду нагороджено Орденом Леніна.

За взяття  м. Новоросійська 21.01.1943 року  бригада була нагороджена Орденом Червоного Прапора.

За звільнення м. Ковель 06.07.1944 року від німецьких загарбників бригаду було нагороджено Орденом Суворова.

За взяття м. Люблін 25.07.1944 року бригаду нагородили Орденом Кутузова.

За  звільнення Польської столиці  і взяття кріпості в передмісті Варшави Праги 17.01.1945 року бригаду було нагороджено Орденом Богдана Хмельницького і присвоєно почесне звання Празька. Указ президії Верховної Рали СРСР від 09.08.1944р.

3137 кілометрів бойових доріг–такий славний шлях бригади: від м. Шаумян до м. Берлін. В Другій світовій війні проти німецько-фашистських загарбників бригада брала участь в 16-ти бойових операціях випустила по ворогу 23100 снарядів, виконала 820 вогневих задач, знищуючи вогневі укріплення ворога, його бойову техніку.

Указом Президії Верховної Ради СРСР  від 11 липня 1945 року, за умілі дії при розгрому ворога бригаді було присвоєно назву: 124-а Празька ордена Леніна Червонопрапорна орденів Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького гарматно-артилерійська бригада великої потужності.

Після завершення Берлінської операції бригада була відведена в м. Первенець  (Німеччина) де перебувала до 1956 року (Бойове розпорядження штаба артилерій 1-го БФ №00179 від 04.05.1945 року.  З 25 жовтня 1956 року бригада вийшла із підпорядкування ГРВН і поступила в розпорядження Командуючого військами Прибалтійського військового округу. На нове місце дислокації бригада перевозилася 11-ма ешалонами, Директива Зам. Міністра Оборони СРСР №ОРГ/2/40361 від 14.08.1956р. і директива Штабу ГРВН №ОРГ/1/002357 від 30.09.1956р., Приказ командира 124-ї ГАБр ВП №48 від 10.10.1956р. Бригада розквартирувалася в м. Турага (Литва).   З 22.11. по 15.12.1958 року 124-а ГАБ ВП розформірована на підставі Дерективи Головнокомандувача Сухопатними військами №ОШ/2/ 269440 від 19.11.1958 року.

За мужність і відвагу, проявлені в ході бойових дій особовий склад бригади було нагороджено орденами і медалями СРСР.

Директивою Головнокомандуючого Сухопутними Військами СРСР №ОШ/2/267898 від 28.04.1958 року в м. Кременчук на базі 124=ї ГАБ ВП формувалася 162-а інженерно-ракетна бригада, управління бригади мало номер в/ч 93296, 55-й інженерно-ракетний дивізіон в/ч 41722, 56-інженерно-ракетний дивізіон в/ч 34154. 63-й інжено-ракетний дивізіон в/ч 01492.

Дерективою ГКСВ №ОШ/2/269736 від 27.12.1958 року надано назву 162-а інженерна бригада і збережена почесна назва та нагороди розформірованої 124-ї Гарматно-артилерійської Бригади Великої Потужності з назвую 162 інженерна Празька Ордена Леніна Червонопрапорна Орденів Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького бригада в/ч 41719.

Директивою ГКСВ №-693214 від 23.06.1958 року 162-у бригаду в складі батарея управління,технічна батарея, метеобатарея, інженерно-саперна рота, взвод хімзахисту, автотракторний взод, ремонтна рота, рота охорони, медична частина, оркестр, були переведені в Закавказький Військовий Округ м. Кода Тетрицкаройського району Грузинської РСР..

Директивою ГКСВ №Ош/2/266198 від 10.12.1958 року 162-гу інженерну бригаду з управління і 55 інженерним дивізіоном були переведені в Прибалтійський Військовий Округ м. Корнево Ладушкінського району Калінінградської області. 56-й дивізіон було передано 176-й бригаді в/ч 40359 м.Артіке, а 63-й -136-й бригаді в/ч 14342 м. Кіровобад Закавказького Військового Округу. Одночасно Директивою ГКСВ №2/301260 від 09.04.1959 року до складу бригади було веденно 30-й інженерний дивізіон (в\ч 41721) з 75-ї інженерної бригади Воронезького Військового округу, яка дислокувалася в м.Клинці Брянської області.

Директивою ГКСВ №ОШ /2/301281 від 09.04.1959 року 162-гу інженерну бригаду з управлінням і 30-м інженерним дивізіоном підпорядковують Київському Військовому Округу м. Біла Церква 7-е військове містечко, а 55-й інженерний дивізіон підпорядковують 149-й інженерній бригаді Прибалтійського Військового Округу. Цією ж директивою до складу були повернуті із ЗакВо 56-й та 63-й дивізіони. Директивою ГКСВ №ОШ/1/289624 29.03.1960 року 56-й дивізіон був переданий 103-й інженерній бригаді Московського Військового Округу, а технічна батарея 63-го дивізіону в повному складі 106=й ракетній бригаді Одеського Військового Округу.

Директивою ГКСВ №ОШ/1/289624 від 29.03.1960 року в бригаду було введено 233-а вертолітна ланка чисельністю 25 військовослужбовців, а також змінено назву бригади і дивізіонів. Було ліквідовано слово інженерна. Стала ракетна бригада і ракетні дивізіони.

В серпні 1961 року бригада в складі управління бригади 30-го, 63-го ОРД і 233-ї вертолітної ланки виведені зі складу Київського Військового Округу директива ГКСВ №ОШ/5/347106 від 25.06.1961 року та була ведена до складу 20-ї гвардійської Армії Группи Радянських Військ в Німеччині, директива ГКСВ№18/186. (м.Альт-Рюдерсдорф)

16 липня 1963 року до складу бригади було передано 401-ї ОРД в/ч 14353 із 112-ї гвардійської ракетної бригади 2-ї гвардійської танкової Армії, директива ГКСВ№ОШ/5/284702 від 11.04.1963 року.

В липні 1966 року 162-а ракетна бригада в складі: управління,30,63,401 ОРД вийшли зі складу ГРВН і увійшли до складу ЧКВО директива Ген.Штаба №86068 від 27 травня 1966 року.(м. Біла Церква)

Структура

Станом на 1985 рік:

• 1-й ракетний дивізіон (30-й окремий інженерно-ракетний дивізіон в/ч 41721, 55259,54634)
• 2-й ракетний дивізіон (63-й окремий ракетний дивізіон в/ч 01492, 78716, 55229)
• 3-й ракетний дивізіон (401-й окремий інженерно-ракетний дивізіон в/ч 14353, 55549,56696)
• Технічна батарея
• Батарея зв'язку
• Метеобатарея
• Інженерно-саперна рота
• Хімвзвод
• Авто і госп взвод
• Санчастина
• Духовий оркестр
• до 1963 року була 233-тя гелікоптерна ланка, школа підготовки водіїв, сержантська школа і рота охорони 4-ри взводи
• 162 ОРБр в різні роки мала відкриту нумерацію 1958-1960рр. в/ч 93296, 1961-1966рр.-в/ч пп 41719, 1967-1994рр. в/ч 54232.

Озброєння

• 8У17 1958-1960
• 8У218 "Тюльпан" 1960-1971р.
• 12 9К72 "Ельбрус" 1971-1993р.

Командири

• полковник Пасько Я.Я. 1958-1959рр.
• полковник Александров В.О. 1959-1962рр.
• полковник Шпилевський В. П. 1962—1970 рр.
• полковник Мурашов Е. Г. 1970—1974 рр.
• полковник Барабаш С. В.1974-1977 р.
• полковник Ляшенко А. Д. 1977—1981 рр.
• полковник Соколов В. І. 1981 р.-1985 р.
• полковник Подовінніков В. В. 1985—1987 р.
• полковник Слесарев Ю. А.1987—1988 р.
• полковник Кошевич В. П. 1988—1993 р.
• Заступники командира бригади полковники: Коваль М.П., Терентєв Ф.А., Зилюкін М.Р., Якубенко В.А.. Усинін Ю.П., Остапов В.Д., Стрельчук Є.Е., Сельцов В.О., Добрунов В.В.
• Начальники штабу бригади полковники: Климов В.М., Миролюбов Б.П., Сафонов Б.Ф., Поддовініков В.В., Кравченко Ю.Д.. Рижов А.М., Кравченко Ю.Д., Андреєв О.В., Вакатов А.М.
• Начальники політичного відділу бригади полковники: Калугін М.В., Лужаренко В.К., Філіпов В.В., Сканцев О.С., Замлелий Є П., Євсеєв О.І., Данилюк С.К., Хасанов Ільдар Раджипович.
• Заступники командира по озброєню полковники: Миронов І.І., Жуков Б.М., Носков С.М., Цимляков А.С., Мельничук В.Ю., Мельник Є.П., Масленков В.В., Лепський В.С., Гревцов В.Г.
• Заступники командира бригади по тилу полковники: Самсонов А.А., Зуєв О.І., Катков Г.В., Петрушко В.П., Якушев М.І., Вереба С.В., Беляков В.В., Гнатенко В.Л., Глізний М.О., Горелкин М.Ф., Жидков О.О., Чоботаров О.М., Андреєв С.Н., Богатиров М.І.
• Начальники оперативного відділення підполковники: Шелудбко В.О., Майров Г.О., Кудряшов Г.Г., Земецький І.С.
• Командири 1-го дивізіону: підполковники Хомутов О.Ю., Єршов Г.Я., Чернов В.М., Ратушний Є.Ф., Соболев М.А., Соловйов А.М., Воробйов В.П., Платонов Б.В., Кабанов В.К., Рязанов Ю.О., Хвостов В.О., Попоудін І.А.
• Начальники штабу 1-го дивізіону: майори Гальянов М.О., Федоров В.С., Глущенко О.Д., Соловйов А.М., Пономаров В.М., Шкляр А.Л., Гусев О.Ф., Сологуб В.П., Крикун М.О.
• Заступники командира по озброєню 1-го дивізіону: майори Рибкін М.І., Роднов В.В., Бистрих В.І., Рибков В.Я., Семенов А.І., Фурманов О.К., Єкушов В.В., Ризванов Ф.Б., Бахарев О.П.
• Замполіти 1-го дивізіону майори: Риженков П.Ф., Минаков Р. О., Буров В.М., Бубличенко Г.В., Ведерніков В.О., Кавун А.А., Затуловський І.М., Колбасюк В.І., Лисенко В.М., Головешко В.Ф., Вершинін О.С., Мулява О.Д.,
• Командири 2-го дивізіону: підполковники Борщ.С.С., Кариофілл І.Г., Федоров М.П., Зубарев А.Г., Філічкін В.І., Кравченко Ю.Д., Герасевич Є.Й., Кульбачний Ю.Ф., Юрченко Л.О., Кушнаров С.Є.
• Начальники штабу 2-го дивізіону: майори Малашенков В.Н., Писаренко В.З., Бобров Г.М., Угай В.М., Кузьменко В.Д., Кошман І.І., Кудряшов Г.Г., Степаничев В.Б., Дубченко В.П., Цаюков О.В..
• Заступники командира 2-го дивізіону по озброєню майори: Кошма К.Ю., Давидов Б.М., Андрощук В.М., Мельников В.І., Кокшаров В.Г., Жиденко Г.К., Михайлов О.М., Кондратев С.О.
• Командири 3-го дивізіону: підполковники Рижков А.В., Шишко А.В., Сумарока М.І., Сафонов Б.Ф., Кувшинов П.А., Зубарев А.Г.,Ванін Ю.С., Дяченко А.Д., Добрунов В.В., Лазарев С.В.
• Начальники штабу 3-го дивізіону майори: Шишков А.М., Завражов О.І., Зубарев А.Г., Пешков П.В., Онуфрієнко М.О., Чермякін В.Г., Мовченюк В.В., Шатохін М.К., Гайнулін М.К., Ламкін О.О.
• Заступники командира 3-го дивізіону по озброєню майори: Голованов М.Д., Берков М.Ф., Шилов Л.Д., Пучковський П.П., Мусатов В.Ф., Самсонов В.В., Ризванов Ф.В., Ксенофонтов О.В.
• Замполіти 3-го дивізіона майори: Солтан О.О., Пансуєв В.І., Волошин О.В., Солошенко М.І., Пашкевич П.О., Євдокимов В.А., Однолеток В.Г., Шмаков С.С., Алексеенко О.А., Гринченко К.М., Рибалкін В.Є.
• Командири метеобатареї капітани: Ростунов А.Ю., Кісельов В.Н., Приходько І.Ф., Сідоров Е.А., Фортунатов Л.А., Шабельник М.К., Грігорян Е.А., Портноа В.В., Авраменко А.А., Іванов В.А.
• Командири ремонтної роти пізніше батарея ремонту і регламенту майори: Зімін В.К., Латкін П.П., Любка І.Д., Подлесний В.І., Бондаренко М.П., Верещака В.І., Ткаченко Г. Петров К.,
• Командири ремонтного взводу прапорщики: Харов І.С., Немченко В.І., Ковальчук В.І., Налесний І.І., Ковальов В.Д., Олефір А.А., Ковальчук В.І.
• Начальники складу автомобільних запчастин прапорщики: Кулак В.О., Гібелінда В.В., Бородін В.І., Чумак В.П.
• Начальники складу паливномастильних матеріалів прапорщики: Ковальчук В.В., Горбанюк А.Ю., Торканюк В.В., Остапченко М.О., Терещенко М.П., Лемешко В.В., Линчак О.О.
• Начальники служби паливномастильних матеріалів капитани: Тамераев В.З., Захарчук В.І., Білоусов А.А., Хайнулін Ю.Н,. Шкарбан А.В., Кашуба К.К., Даниленко С.С.

Примітки

Джерела

• http://www.ww2.dk/new/army/rbr/162rbr.htm [ 18 грудня 2018 у Wayback Machine.]